Chromonotus

Зовнішній вигляд

Жуки дрібних та середніх розмірів: 5-13 мм завдовжки. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка із серединним кілем, звичайно вкороченим спереду й ззаду; посередині лоба є крапка
  • передньоспинка із паралельними боками, із перетяжкою біля переднього краю, вкрита рідкими крупними та густими дрібними крапками
  • надкрила біля основи ширші за передньоспинку, із окремо загостреними вершинами і плечовими бугорками, опуклою основою 3-го проміжку и бугорцем на 5-му проміжку у вершинній третині надкрил
  • 1-й членик джгутика вусиків коротший за 2-й;
  • ноги вкриті волосками, що стирчать, лапки знизу із шипами, 1-й і 2-й членики лапок видовжені; кігтики не зрослися біля основи
  • Тіло зверху і знизу вкрите густими лусочками і щетинками, що стирчать, малюнок верху утворений світлими й темними полосами й плямами і дуже мінливий

Докладний опис зовнішньої морфології роду дивись[2], а фотографії жуків цього роду — на[3].

Спосіб життя

Принаймні в деяких видів життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родини лободових. Дорослі жуки живляться листям кураю, саксаула та буряків[1].

Географічне поширення[4]

Ареал роду тяжіє до сходу Палеарктики. Він охоплює південь європейської частини Росії та Західного Сибіру, Закавказзя, Іран, Середню Азію, Монголію та Китай. Щодо одного виду — Chromonotus vittatus — вказувалось його мешкання на Харківщині[5], але колекційні матеріали щодо цього невідомі[6].

Практичне значення

У деяких працях жуків з роду Chromonotus називають у числі шкідників бурякових плантацій (див., наприклад[7][8]). Однак даних про реальні економічні збитки при цьому не наводиться.

Класифікація

Описано 12 видів цього роду[1], розподілених на три роди[2]:

Chevrolatius Arzanov, 2006

  • Chromonotus bipunctatus Zoubkoff, 1829
  • Chromonotus hirsutulus Faust, 1883
  • Chromonotus margelanicus Faust, 1883
  • Chromonotus pilosellus Fåhraeus. 1842

Chromonotus Motschulsky, 1860

  • Chromonotus beicki Günther, 1937
  • Chromonotus pictus Pallas, 1771
  • Chromonotus vittatus Zoubkoff, 1829
  • Chromonotus zaisanensis Legalov, 1999

Faustius Arzanov, 2006

  • Chromonotus albolineatus Menetries, 1849
  • Chromonotus menetriesi Faust, 1884
  • Chromonotus richteri Voss, 1959
  • Chromonotus staudingeri Faust, 1894

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 182–189
  2. Арзанов Ю. Г.. К познанию долгоносиков рода Chromonotus Motschulsky (sensu lato) (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae) // Труды Русского энтомологического общества. СПб, 2006.Т. 77, с. 8-17. http://www.zin.ru/societies/res/rus/periodicals/horae/77/Arzanov.pdf Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  3. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/cleonini.htm
  4. Meregalli M. & Fremuth J.: Cleonini, p. 439–440. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
  5. Медведев С. И., Солодовникова B. C. Некоторые особенности энтомофауны в совхозе «Красная волна» Великобурлукского района Харьковской области // Biсник Харківського ун-ту, біологія, 1974, т. 105, вип. 6, С. 99-102
  6. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  7. Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, С. 4-43
  8. Бруннер Ю. Н. Видовой состав и формирование комплексов насекомых-вредителей сахарной свеклы в Средней Азии и Казахстане. Зоол. ж., 1954, 33, 6, С. 1236–1244
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.