Dilixellus

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—24 мм[1]. Основні ознаки:

  • головотрубка у довжину звичайно така сама, як передньоспинка, не звужена до вершини;
  • передньоспинка нерівномірно вкрита великими і дрібними крапками, вона без шиєподібної перетяжки перед основою;
  • кігтики при основі зрослися;
  • вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця;
  • надкрила без білих волосистих плям по боках і зверху.

Фото видів цього під роду див. на[2].

Спосіб життя

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові та Гречкові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду мешкають в Україні[4] (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:

  • Lixus arnoldiorum Ter-Minasian, 1966 — Середня Азія
  • Lixus bardanae (Fabricius, 1787) — більша частина Європи (на північ до Норвегії), Марокко, Ізраїль, Туреччина, Таджикистан, Західний Сибір
  • Lixus causticus Faust, 1887 — Таджикистан
  • Lixus depressipennis Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід
  • Lixus desbrochersi Hoffmann, 1957 — Марокко, Алжир
  • Lixus distortus Csiki, 1934 — Китай
  • Lixus duplicalus Fremuth, 1983 — Казахстан, Узбекистан
  • Lixus euphorbiae Capiomont, 1875b — Угорщина
  • Lixus fasciculatus Boheman, 1835 — Південна Європа, Туреччина, Афганістан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія
  • Lixus formaneki Reitter, 1895 — Китай, Східний Сибір, Монголія, Далекий Схід
  • Lixus gibbirostris Petri, 1904 — Греція
  • Lixus gurjevae Ter-Minasian, 1967 — Узбекистан
  • Lixus hauseri Voss, 1932 — Китай
  • Lixus heydeni Faust, I891- Північний Кавказ
  • Lixus hissaricus Ter-Minasian, 1966 — Таджикистан
  • Lixus impressiventris Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід, Монголія
  • Lixus linearis Olivier, 1807 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Афротропіка
  • Lixus maculatus Roelofs, 1873 — Китай, Східний Сибір, Далекий Схід
  • Lixus maicopicus Ter-Minasian, 1966 — південь Європейської Росії
  • Lixus meregallii Fremuth, 1983 — Італія
  • Lixus neglectus Fremuth, 1983 — Австрія, Чехія, Словаччина
  • Lixus obliquus Faust, 1884 — Східний Сибір, Монголія
  • Lixus probus Faust, 1887 — Іран, Середня Азія
  • Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763) — більша частина Європи, Північна Африка, Сирія, Туреччина, Афганістан, Таджикистан, Іран, Західний Сибір
  • Lixus punctiventris Boheman, 1835 — Південь Європи, Північна Африка, Туреччина
  • Lixus rumicis Hoffmann, 1956 — Іспанія
  • Lixus salicorniae Faust, 1888c — Північний Кавказ
  • Lixus speciosus Miller, 1861 — Грузія, Північний Кавказ, Іран, Туреччина, Близький Схід
  • Lixus talyshensis Ter-Minasian, 1966b — Азербайджан
  • Lixus ventriculus Petri, 1912b — Казахстан
  • Lixus yunnanensis Voss, 1932 — Китай

Примітки

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 11-114
  2. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lixini.htm
  3. Volovnik S.V. On biology and distribution of weevil Lixus fasciculatus (Coleoptera: Curculionidae) — a potential agent against Artemisia weeds // Mun. Ent. Zool. 2012. Vol. 7, No 2, pp. 946–949. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf37.htm
  4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  5. Gültekin, L.& Fremuth J. : Lіxini, p. 465–467 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.