Dilixellus

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 7—24 мм[1]. Основні ознаки:

• головотрубка у довжину звичайно така сама, як передньоспинка, не звужена до вершини;
• передньоспинка нерівномірно вкрита великими і дрібними крапками, вона без шиєподібної перетяжки перед основою;
• кігтики при основі зрослися;
• вершини надкрил закруглені разом, не видовжені і не загострені за вершиною черевця;
• надкрила без білих волосистих плям по боках і зверху.

Фото видів цього під роду див. на[2].

Типовий для видів роду Lixus. Для вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) рослинами-господарями слугують різні види з родин Айстрові та Гречкові. Імаго живляться їх зеленими частинами, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками.

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його центральної та східної частин. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. П'ять видів цього підроду мешкають в Україні[4] (див. нижче).

Наводимо перелік 31 виду цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:

• Lixus arnoldiorum Ter-Minasian, 1966 — Середня Азія
• Lixus bardanae (Fabricius, 1787) — більша частина Європи (на північ до Норвегії), Марокко, Ізраїль, Туреччина, Таджикистан, Західний Сибір
• Lixus causticus Faust, 1887 — Таджикистан
• Lixus depressipennis Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід
• Lixus desbrochersi Hoffmann, 1957 — Марокко, Алжир
• Lixus distortus Csiki, 1934 — Китай
• Lixus duplicalus Fremuth, 1983 — Казахстан, Узбекистан
• Lixus euphorbiae Capiomont, 1875b — Угорщина
• Lixus fasciculatus Boheman, 1835 — Південна Європа, Туреччина, Афганістан, Західний Сибір, Далекий Схід, Монголія
• Lixus formaneki Reitter, 1895 — Китай, Східний Сибір, Монголія, Далекий Схід
• Lixus gibbirostris Petri, 1904 — Греція
• Lixus gurjevae Ter-Minasian, 1967 — Узбекистан
• Lixus hauseri Voss, 1932 — Китай
• Lixus heydeni Faust, I891- Північний Кавказ
• Lixus hissaricus Ter-Minasian, 1966 — Таджикистан
• Lixus impressiventris Roelofs, 1873 — Китай, Далекий Схід, Монголія
• Lixus linearis Olivier, 1807 — Південна Європа, Північна Африка, Туреччина, Іран, Афротропіка
• Lixus maculatus Roelofs, 1873 — Китай, Східний Сибір, Далекий Схід
• Lixus maicopicus Ter-Minasian, 1966 — південь Європейської Росії
• Lixus meregallii Fremuth, 1983 — Італія
• Lixus neglectus Fremuth, 1983 — Австрія, Чехія, Словаччина
• Lixus obliquus Faust, 1884 — Східний Сибір, Монголія
• Lixus probus Faust, 1887 — Іран, Середня Азія
• Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763) — більша частина Європи, Північна Африка, Сирія, Туреччина, Афганістан, Таджикистан, Іран, Західний Сибір
• Lixus punctiventris Boheman, 1835 — Південь Європи, Північна Африка, Туреччина
• Lixus rumicis Hoffmann, 1956 — Іспанія
• Lixus salicorniae Faust, 1888c — Північний Кавказ
• Lixus speciosus Miller, 1861 — Грузія, Північний Кавказ, Іран, Туреччина, Близький Схід
• Lixus talyshensis Ter-Minasian, 1966b — Азербайджан
• Lixus ventriculus Petri, 1912b — Казахстан
• Lixus yunnanensis Voss, 1932 — Китай