Dornier Do 17

Варіант машини Dornier Do 17Z-0 став прототипом експортного літака під назвою Do 215А-1, оснащеного двома двигунами DB 601. Замовлення на цей варіант бомбардувальника було отримано від Швеції та Югославії. Виробництво почалося в серпні 1939 р., проте жодна машина не надійшла до зарубіжних замовників, оскільки їх реквізувало Люфтваффе. Після деякого доопрацювання ці машини отримали позначення Do 215В-0, паралельно почалися роботи над бомбардувальником-розвідником Дорньє Do 215В-1, що оснащувався трьома фотокамерами та був здатний нести 1000 кг бомб.[3]

Do 17 під час скидання бомб.

Do 17 і Supermarine Spitfire в небі над Британією

В армійські підрозділи перші Do 17 потрапили на початку 1937 року, а до кінця 1938 року вже 11 авіагруп в складі 4 ескадр мали ці літаки. На цей момент також почалась заміна першої бойової модифікації Do 17E на сучасніші Do 17M. Старіші модифікації було переведено в льотні школи.

Бойове хрещення літак отримав під час громадянської війни в Іспанії. В січні 1937 року 5 Do 17E було переведено на Пірінеї в складі легіону «Кондор». На весні — ще 15 Do 17F, а до кінця 1938 року ще 22 літаки. Після завершення війни вцілілі літаки були залишені Іспанії.

1 вересня 1939 року Люфтваффе мало 9 бомбардувальних авіагруп оснащених Do 17 (370 літаків, з них 212 модифікації Do 17Z). Всі літаки брали участь в нальотах на Польщу, перший виліт здійснила авіагрупа III/KG 3, літаки якої 5:30 ранку завдали удару по укріпленнях поблизу Тчева. В перші дні війни Do 17 залучались до атак на аеродроми, пізніше — здійснювали нальоти на промислові об'єкти і адміністративні центри. Зокрема Do 17 77-ї ескадри бомбили Лодзь, Томашів, Скерневиці, Кельці і Ченстохову. 25 вересня 77-ма ескадра в повному складі (близько 100 літаків) здійснили масований наліт на Варшаву. Останній виліт Do 17 в польській кампанії відбувся 27 вересня для бомбардування Модлинської фореці. Загалом за майже місяць боїв було втрачено 53 Do 17 — 28 бомбардувальників і 25 розвідників.

Через малу дальність польоту Do 17 майже не брали участі в захопленні Норвегії, зрідка використовувались розвідницькі модифікації. Але в наступі на Францію взяли участь усі існуючі на той момент авіагрупи з Do 17. Здебільшого вони використовувались для атак на аеродроми і комунікаційні вузли. Тільки 25 травня відбувся перший наліт на французькі війська під Ам'єном.

В битві за Британію взяло участь 8 груп Do 17 (ескадри KG 2 і KG 3, а також одна група з KG 76). Спочатку вони задіювались тільки для бомбардування морських цілей у протоці, але в серпні-вересні 1940 року всі було перекинуто на бомбардування аеродромів.

На Балканах, в бойових діях проти Югославії і Греції взяли участь три групи Do 17. Вони залучались до бомбардувань Белграду, а також грецьких портів. В процесі операції було втрачено 29 Do 17Z/P.

На початок операції «Барбаросса» в строю залишалось три авіагрупи оснащені Do 17Z (98 літаків). Вони всі ввійшли в авіаційну підтримку групи армій «Центр». В перші дні німецько-радянської війни вони бомбардували аеропорти. Найчастіше для цього використовувались малі осколкові бомби SD.2 (2 кг.). 6 серпня 1941 року дві авіагрупи I/KG 2 і II/KG 3 в складі 8-го авіакорпусу було переведено під командування 1-го повітряного фронту, що діяв на північному напрямі. Їх основною задачею стали атаки на залізничні вузли між Москвою та Ленінградом.

В грудні 1941 року останню авіагрупу Люфтваффе з Do 17, III/KG 3, було відправлено на переозброєння. Дві інші групи було переозброєно ще в листопаді. З 1942 року Do 17 в німецькій армії використовувались лише як буксир для планерів.

Do 17Z фінських ВПС. Січень 1942 року.

ВПС Югославії перед початком німецького наступу мали 60 Do 17K, які входили в 63 і 64 авіагрупи 3-го бомбардувального полку. За короткий час війни було здійснено 140 бойових вильотів, з них 131 — по атакуючих німецьких військах.

В 1940-42 роках Болгарія отримала 24 Do 17P від Німеччини, ще 6 Do 17K було захоплено в Югославії. Ці літаки брали участь в супроводі конвоїв в Егейському морі, а також патрулювання. Після переходу Болгарії на сторону союзників у вересні 1944 року, Do 17 ще були на озброєнні, і здійснили близько 350 вильотів проти німецьких військ.

ВПС Хорватії брали участь в німецько-радянській війні в складі хорватської повітряної легії, зокрема авіагрупа 15.(Kroat)/KG 3 була оснащена Do 17. Також 11 югославських Do 17K, разом з ще 30 Do 17E, 7 Do 17Z і 2 Do 17M, використовувались в протипартизанських діях. Останні бойові вильоти Do 17 на службі Хорватії відбулись 24 квітня 1945 року.

Фінляндія отримала 15 Do 17Z в січні 1942 року. Ними було оснащено авіагрупу LeLv 46, яка здійснювала бомбові нальоти на Мурманськ, а також на залізничні вузли.

В кінці 1942 року ВПС Румунії отримали 10 Do 17M які надійшли в 2-гу розвідувальну ескадру, що базувалась під Сталінградом.

Два югославські Do 17K було передано Італії для тестування, ще один — Угорщині. Два Do 17K, що вивозили югославський золотий запас, успішно перелетіли в Єгипет, де були включені в Королівські ВПС.[4]

• Кулеметне:
  • Do-17E/F: 2 × 7,92 мм кулемети MG-15 (один в верхній турелі і один в нижній)
  • Do-17M/P/K/Z-0: 3 × 7,92 мм кулемети MG-15 (один в носовій турелі, один в верхній турелі і один в нижній)
  • Do-17Z-1/Z-3: 4 × 7,92 мм кулемети MG-15 (один курсовий, один в носовій турелі, один в верхній турелі і один в нижній)
  • Do-17Z-2: 6 × 7,92 мм кулеметів MG-15 (один курсовий, один в носовій турелі, два в бічних вікнах, один в верхній турелі і один в нижній)
• Бомбове навантаження:
  • Do-17E/Z-0/Z-1: 500 кг — нормальна, 750 — максимальна
  • Do-17M/K/Z-2: 1 000 кг