GYPA

GYPA (англ. Glycophorin A (MNS blood group)) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 4-ї хромосоми. [2] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 150 амінокислот, а молекулярна маса — 16 331[3].

Послідовність амінокислот
1020304050
MYGKIIFVLLLSEIVSISASSTTGVAMHTSTSSSVTKSYISSQTNDTHKR
DTYAATPRAHEVSEISVRTVYPPEEETGERVQLAHHFSEPEITLIIFGVM
AGVIGTILLISYGIRRLIKKSPSDVKPLPSPDTDVPLSSVEIENPETSDQ
GYPA
Наявні структури
PDBПошук для людей: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи GYPA, CD235a, GPA, GPErik, GPSAT, HGpMiV, HGpMiXI, HGpSta(C), MN, MNS, PAS-2, glycophorin A (MNS blood group)
Зовнішні ІД OMIM: 617922 HomoloGene: 48076 GeneCards: GYPA
Шаблон експресії




Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
2993
н/д
Ensembl
ENSG00000170180
н/д
UniProt
P02724
н/д
RefSeq (мРНК)
NM_001308187
NM_001308190
NM_002099
н/д
RefSeq (білок)
NP_001295116
NP_001295119
NP_002090
н/д
Локус (UCSC) Хр. 4: 144.11 – 144.14 Mb н/д
PubMed search [1] н/д
Вікідані
Див./Ред. для людей

Кодований геном білок за функціями належить до рецепторів клітини-хазяїна для входу вірусу, рецепторів, фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах як взаємодія хазяїн-вірус, поліморфізм, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з сіаловими кислотами. Локалізований у клітинній мембрані, мембрані.

Література
  • Siebert P.D., Fukuda M. (1986). Isolation and characterization of human glycophorin A cDNA clones by a synthetic oligonucleotide approach: nucleotide sequence and mRNA structure.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 83: 1665 — 1669. PubMed DOI:10.1073/pnas.83.6.1665
  • Tate C.G., Tanner M.J.A. (1988). Isolation of cDNA clones for human erythrocyte membrane sialoglycoproteins alpha and delta.. Biochem. J. 254: 743 — 750. PubMed DOI:10.1042/bj2540743
  • Kudo S., Fukuda M. (1989). Structural organization of glycophorin A and B genes: glycophorin B gene evolved by homologous recombination at Alu repeat sequences.. Proc. Natl. Acad. Sci. U.S.A. 86: 4619 — 4623. PubMed DOI:10.1073/pnas.86.12.4619
  • Jawad K., Burness T.H. (1990). The mechanism of production of multiple mRNAs for human glycophorin A.. Nucleic Acids Res. 18: 5829 — 5836. PubMed DOI:10.1093/nar/18.19.5829
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Siebert P.D., Fukuda M. (1986). Molecular biological study of the structure and expression of human glycophorin A.. Rev. Fr. Transfus. Immunohematol. 29: 251 — 266. PubMed DOI:10.1016/S0338-4535(86)80019-8

Примітки
  1. Human PubMed Reference:.
  2. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4702 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.
  3. UniProt, P02724 (англ.). Процитовано 30 серпня 2017.

Див. також
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.