Google Arts & Culture

Для реалізації концепції команда Ґуґл пристосувала наявні технології, в тому числі Google Street View та Picasa та створила ряд нових засобів спеціально для проєкту. Так, була створена нова версія системи камер Google Street View 360° для використання всередині будівель, яка була встановлена на спеціальний візок. Були використані професійні панорамні головки CLAUSS RODEON VR Head HD та CLAUSS VR Head ST для отримання фото творів мистецтва високої роздільної здатності.

Кожен музей-партнер обирав один твір мистецтва для фото ультра-високої роздільної здатності приблизно в 1 000 більше ніж звичайна цифрова камера[11]. На 2012 рік, найбільше фото — картини О. А. Іванова «Явлення Христа народу», мав розмір більше 12 гігапікселів.

Для отримання максимальної якості зображень, команда Ґуґл співпрацювала з спеціалістами з освітлення та фотографії музеїв-партнерів. Наприклад в Тейт Британія, для їх гігапіксельного зображення картини «No Woman No Cry» спеціалістами галереї було запропоновано зняти картину при денному освітленні та в темряві, щоб зафіксувати таємне фосфоресцентне зображення на картині, яке світиться в темряві. Фотографам Ґуґл треба було адаптувати їх метод, щоб засувка камери була відкрита протягом 8 секунд в темряві для отримання достатньо чіткого зображення. Але тепер, в Арт-проєкті можна побачили обидва зображення, а у фізичній галереї Тейт — ні[12].

Після того, як були зроблені фото, команда використала ПО Google Street View та дані GPS для поєднання фото та прив'язки їх до планів поверхів музеїв та до карт Ґуґл, так, що користувачі можуть легко переходити від карт до Google Street View до прогулянки всередині галерей музеїв-партнерів до розгляду картини засобами Picasa, наприклад «розгляд під мікроскопом».[8]

Користувачі можуть ‘здійснити прогулянку’ галереями за допомогою Google Street View та переглянути твори мистецтва за допомогою Picasa, яка дозволяє роздивитися їх деталі у більшому наближенні, ніж видно неозброєним оком, а також прив'язано до науково-просвітницького контенту на інших ресурсах Ґуґл, наприклад Google Scholar, Google Docs та YouTube, що дозволяє отримати додаткову інформацію про твір мистецтва[13]. Користувачі також можуть створювати власні галереї та ділитися ними зі знайомими[13] різними засобами, у тому числі за допомогою соціальної платформи Google+. Використання Google+ Hangouts в проєкті дозволяє і інтерактивне використання, наприклад онлайн-лекція професора про мистецтво, яка використовує зображення колекції та відео-дискусії зі студентами, або віртуальний професійний гід по музею для віддалених відвідувачів[14].

Ганс Гольбейн молодший, Посланці в Арт-проєкті

Люк Вінсент, директор інжиніринга в Ґуґл та керівник команди, відповідальної за доопрацювання і використання Street View в Арт-проєкті, висловлював занепокоєність щодо достатності якості панорамних камер, які використовувались для фотографування галерей та робіт в них[11]. Деякі художні твори було особливо важко правильно сфотографувати та відтворити як віртуальні, двовимірні зображення. Одним з також була картина Ганса Гольбейна молодшого «Посланці» з огляду на використання художником анаморфних технік для викривлення зображення черепа на передньому плані картини. Коли людина дивиться на оригінал картини в Національній галереї в Лондоні, зображення черепа здається викривленим доки вона не відійде на декілька кроків вбік до точки, яку мав на меті художник. В цей момент, зображення черепу стає дуже реалістичним. Цей ефект переданий у віртуальний світ у гігапіксельній версії фото картини, але значно менш виражений у функції «прогулянки».[2]

Ґуґл продовжує роботу над покращенням технічної реалізації проєкту.

Серед причин схвалення проєкту основними є такі:

• Збільшення доступності мистецтва: за наявності доступу в інтернет, будь-хто, будь-коли, будь-де може відвідати сторінки Арт-проєкту, «відвідавши» таким чином музеї та картини, до яких вони можуть не мати доступу в реальному світі.[16] Професори можуть робити «виїзні» лекції для студентів без відповідних витрат а поїздки, можна віддалено спілкуватися з експертом музею або іншого закладу мистецтва.[14]
• Кращий досвід відвідання: на відміну від реального музею, «відвідувачі» музею на сайті не обмежені часовими рамками, грошима чи фізичною складністю доступу, їм не заважають інші відвідувачі, а картина завжди «виставлена».
• Запрошує нових відвідувачів: Багато істориків мистецтва та вчених вважають, що онлайн-досвід спонукає людей відвідати галерею в реальності, і досвід Google Art Project це підтверджує — дослідження встановили позитивну кореляцію між відвіданням Арт-проєкту та реальним туром до музею.[17].
• Доповнює візит до реального музею: Дослідження показують, що віртуальні тури доповнюють візити в реальному просторі, а відвідувачі більше задоволені такими реальними візитами, якщо вони вже побували у віртуальному турі[17].
• Потенціал для подальшого розвитку: деякі науковці та критики мистецтва вважають, що Арт-проєкт змінює формат використання музеями Інтернету. Напр., Ненсі Проктор зі Смітсонівського інституту вважає, що проєкт може використовуватись музеями, щоб надавати плани музею та інформацію про галереї замість друкованих матеріалів. Відвідувачі могли б тримати смартфони перед твором мистецтва, а Арт-проєкт надавав би про нього інформацію.[18]
• Демократизація культури: спрощення доступу до культури — як споживання, так і поширення.

• Європоцентризм: Під час початкового запуску проєкту, критики відмічали, що він надає лише прозахідне уявлення про мистецтво, оскільки більшість з перших включених музеїв були з Західної Європи та США.[19] У подальшому, з розширенням кількості партнерів, Арт-проєкт включає і графіті, і скельне мистецтво, і мистецтво малих народностей.[20]
• Відбір контенту: незважаючи на кількість представлених партнерів та творів мистецтва, критики все одно висловлюють занепокоєність тим, як проєкт показує мистецтво та його історію. Ґуґл та музеї-партнери самі обирають, яку інформацію включити, які твори мистецтва (та якої якості знімків); дехто вважає, що це не відповідає демократичній ініціативі проєкту.[21]
• Можливі ризики для безпеки: критики поставили питання, як відвідувачі Арт-проєкту можуть зі шкідливими намірами використати зображення Street View — наприклад, наявність зображень приміщень галерей високої роздільної здатності може дозволити злочинцям створити мапу систем безпеки музею, що дозволить їм її обійти при проникненні в музей.[22]