Hades

Supergiant Games приступила до планування та розробки Hades відразу ж після випуску своєї попередньої гри Pyre (2017). У той час як розробка попередніх ігор студії — Bastion, Transistor і Pyre — будувалася як кінцевий процес, який закінчується випуском ігри, відправною точкою для Hades стала концепція «розширеної» гри, яку можна було б допрацьовувати і після випуску — тобто ранній доступ. Іншими ідеями, закладеними у Hades на найперших порах, стали «реіграбельність», тобто цікавість гри при повторних проходженнях, і «моментальність» ігрового процесу — так, щоб гравець міг запустити Hades в будь-який момент і грати в неї короткими проміжками, не втрачаючи при цьому нитки оповідання. Таким чином студія прийшла до ідеї roguelike-ігри: рішення розробляти Hades в цьому жанрі було прийнято і з оглядкою на ігри інших розробників — Darkest Dungeon, Slay the Spire і Dead Cells; всі ці ігри використовували схожі геймплейні концепції і були надзвичайно успішні в ранньому доступі[12]. Керівник розробки гри Грег Касавин також згадував як джерело натхнення гру Gemstone Warrior (1984), за якої провів багато годин в шкільні роки — вона була примітна вкрай заплутаною картою світу, яку не можна було просто завчити і знати, що буде далі[13]. Supergiant Games воліла використовувати при описі жанру ігри слово roguelike, хоча сам Касавин і зазначав, що відносить її скоріше до підкатегорії roguelite-ігор («легких roguelike») — такі ігри не настільки жорстко карають гравця за помилки і простіші для освоєння. Hades включає в себе і елементи, схожі з попередніми іграми студії — битви в ній нагадують бої з Bastion, система дарів олімпійців — схожу механіку з Transistor; за словами Касавина і співзасновника студії Аміра Рао, вони не схильні відкидати хороші ідеї, над якими в свій час працювали із задоволенням, так що повторне використання цих вже відпрацьованих механік було природним[14]. Хоча послідовність кімнат у грі створюється процедурних чином, самі кімнати створювалися розробниками вручну в спеціальному редакторі, де задавалися положення перешкод, пастки і місця появи ворогів. При цьому принципи дизайну рівнів розрізняються в різних біомах — так, у Тартарі невеликі, оточені стінами кімнати з одним-двома виходами, а в Асфоделі кімнати виглядають як великі архіпелаги з острівців, оточених лавою, і виходів у них може бути два або три[15].

Розробники обговорювали можливість повторно використовувати для нового проекту якийсь зі світів, створених для попередніх ігор, але зрештою вирішили звернутися до чогось нового — давньогрецької міфології, теми, яку креативний директор гри Грег Касавин любив з дитинства[12]. У процесі роботи над грою він занурився в античну літературу, читав Діодора Сицилійського, Овідія і Гесіода, а також різні переклади «Іліади» і «Одіссеї». Спочатку планувалося побудувати гру на основі міфу про Мінотавра — її дія мала відбуватися в постійно мінливому лабіринті царя Міноса, та ігровий персонаж повинен був би знайти і вбити Мінотавра, який переховується в центрі лабіринту. Ця ідея добре поєднувалася з геймплеєм roguelike-ігри, але написати для неї хороший сюжет з цікавим протагоністом було складно, так що в кінцевому рахунку лабіринт став підземним царством Аїда. Ім'я «Загрей» Касавин почерпнув зі своїх читань — про цього бога, що ототожнювалися з Діонісом, мало що відомо, що відкривало можливості для літературного вимислу. Введення в оповідання античних богів — мінливих у своїх настроях і часто в конфлікті один з одним — також дозволяло легко інтерпретувати різні сили і різні перешкоди, з якими гравець стикається в грі, як дари і випробування богів[16].

Жанр roguelike і орієнтація на випуск в ранній доступ з подальшим доопрацюванням вплинула і на структуру сценарію і діалогів. Supergiant Games завжди намагалася будувати гри так, щоб їх сюжети і персонажі викликали сильний емоційний відгук, що залишається з гравцем і після того, як гра пройдена, але перші ігри студії були лінійними історіями, що розгортаються від початку до кінця; Pyre хоча і являла собою експеримент з нелінійним оповіданням, все ж була розрахована лише на одне проходження. Hades використовує «телесеріальний» підхід до побудови сюжету, що дозволяє поступово додавати нові сцени і взаємини між персонажами — тут сама перша версія гри в ранньому доступі розглядалася як «пілотний епізод», що лише вводить нових героїв і задає основу оповіді. Сценарій гри свідомо побудований так, щоб гравець не відчував фрустрації при загибелі персонажа і втрати прогресу — елемента, характерного для roguelike-ігор[12]. Повернення в палац Аїда з кожною поразкою пов'язано з розвитком сюжету — інші персонажі захоплюються тим, як далеко Загрею вдалося піти, або глумляться над його черговою смертю; кожен раз гравець відкриває нові діалоги, що розповідають більше про персонажів і передісторії подій[13]. Студія вирішила не вводити жодних механізмів, явно змушують гравців повертатися в гру — наприклад, нагород за щоденний запуск; джерелом мотивації для гравця запускати Hades знову і знову повинна була бути внутрішня цінність гри — бажання побачити нові діалоги між персонажами і нові комбінації здібностей.

Hades стала першою грою студії, в якій була озвучена кожна репліка — всього більше 20 тисяч рядків діалогів[17]. Ці діалоги і сцени вводяться в гру нелінійним чином, виходячи з безлічі пов'язаних одна з одною подій, які потенційно можуть статися з гравцем[12]. Загрея озвучив композитор студії Даррен Корб — хоча на цю роль пробувалися і професійні актори, Касавин порахував, що Корб ідеально увійшов в роль. Корб, будучи уродженцем Каліфорнії, озвучував Загрея з британським акцентом; основним джерелом натхнення для нього стала гра Тома Хіддлстона в ролі Локі в кінематографічному всесвіті Marvel. Інші актори, що озвучували богів-олімпійців, також використовували британський акцент — творці гри порахували, що така вимова краще підходить для міфологічного всесвіту гри, «зразка „Володаря Кілець“» і в наслідування старому голлівудському кінематографу, де грецьких богів актори грали з британськими акцентами. При цьому мешканці підземного царства мертвих використовують американську вимову — така різниця краще підкреслювала контраст між двома групами персонажів.

При озвучуванні Касавин і актори приділяли особливу увагу різноманітності голосів і відповідності голосу з характером персонажа: так, актриса Авалон Пенроуз озвучувала фурію-«домінатрікс» Мегеру навмисно хрипким голосом, більш низьким і горловим, ніж її природний голос; Куртні Вайніс, дала голос Дузі (Горгоні Медузі) і Афродіті, постаралася зробити їх як можна більш різними: якщо Дуза замислювалася як милий і пустотливий персонаж — зразок персонажів, яких Вайніс озвучувала в попередніх іграх студії — то Афродіта, навпаки, повинна була звучати інакше, мелодійно і солодко, відображаючи іншу сторону чуттєвості, ніж у Мегери — «[голос] яскравий і високий, немов гобой, на якому грає досвідчений музикант»[18].

Корб, що написав музику для всіх попередніх ігор студії, написав і саундтрек для Hades і виконав у ньому вокальну партію для чоловічого голосу. Як і в роботі над музикою до Transistor, він використав як джерело натхнення музику гурту Radiohead: пісні у виконанні Lament of Orpheus він наслідував фальцету Тома Йорка, вважаючи, що саме така пісня Орфея і могла б зворушити олімпійських богів до сліз. Корб і співачка Ешлі Баррет записали два треки з камерним оркестром в знаменитій студії «Еббі-Роуд» в Лондоні — місці, де колись-то записувалися The Beatles [17].

Будучи невеликою студією — близько 20 співробітників — Supergiant Games не могла дозволити собі підтримувати розробку гри по моделі раннього доступу для великої кількості версій і платформ, тому було прийнято рішення спочатку обмежитися тільки однією платформою. У процесі розробки студія вступила в переговори з компанією Epic Games — та мала намір запустити свій власний сервіс цифрової дистрибуції Epic Games Store. Supergiant Games вважала його підходящим майданчиком для Hades — творці Epic Games Store заявляли однією зі своїх цілей інтеграцію зі стримінговими сервісами і YouTube і підтримку творців відеоконтенту, а Hades, за словами Грега Касавина, замислювалася саме як гра, за якої спостерігати має бути так само цікаво, як і грати в неї»[12]. Supergiant Games припускала, що на завершення Hades піде близько трьох років, що можна порівняти з часом розробки кожної з попередніх ігор. Щоб реалізувати всі задумані цілі і вкластися в терміни, студія перейшла до коротких місячних циклів розробки, розділеним на фази — якщо в першій з них після оголошення поточних цілей дозволялося вносити великі зміни в програмний код, у другій фазі код «закривали», щоб приділити всю увагу доопрацюванню і поліровці.

Hades була анонсована на церемонії The Game Awards 2018 6 грудня 2018 року і в цей же день випущена в ранній доступ через сервіс цифрової дистрибуції Epic Games Store. Сам Epic Games Store був анонсований на тій же самій церемонії і запущений в той же самий день, і Hades стала в цьому сервісі однією з перших сторонніх ігор, розроблених ким-небудь ще, крім Epic Games, і одним з найбільш помітних продуктів, що продаються через Epic Games Store — ні в якому іншому сервісі її купити було не можна[19]. Одночасний вихід Hades, запуск Epic Games Store і їх анонсування в рамках церемонії були скоординовані заздалегідь; за словами Джеффа Кілі, ведучого та організатора The Game Awards, керівники Supergiant Games Амір Рав і Грег Касавин самі звернулися до нього на конференції D. I. C. E. Summit в лютому 2018 з приводу Hades. Сама розробка гри на цьому етапі будувалася з розрахунком саме на анонсування через The Game Awards і негайний вихід в ранній доступ - Кілі як організатор церемонії навіть відвідував студію розробників на початку літа 2018 року і знайомився з попередньою версією гри. Договір про випуск в Epic Games Store був підписаний пізніше — ця угода ще не мала місця на момент лютневих переговорів про анонс через The Game Awards[20]. Протягом року Hades залишалася ексклюзивом Epic Games Store; лише 10 грудня 2019 року гра вийшла на більш популярному сервісі Steam[21].

У дворічний період, поки гра перебувала в ранньому доступі, розробники з великою увагою ставилися до численних відгуків і зауважень гравців; вони підтримували сервер в Olympus спеціально для відгуків, незліченну кількість разів перепроходили гру самі, дивилися проходження стримерів, а також використовували великі дані про проходження, які збирала сама гра — наприклад, про те, з якою зброєю гравці проходять гру в перший раз, або на якому місці гри гравці часто «застряють». Оновлення та зміни робилися з урахуванням всіх цих даних; Supergiant Games намагалася додавати в кожне велике оновлення новий значимий для гравців контент — наприклад, нові дари олімпійців. Відгуки гравців впливали і на розробку — нові механіки, що сподобалися гравцям , як, наприклад, «аспекти», закріплювалися і робилися більш значущими, нова зброя, як боксерські рукавички Мальфон або railgun Ексагриф, відображала різні улюблені гравцями стилі проходження. Певною мірою відгуки вплинули і на сценарій: такі персонажі, як скелет Скеллі або покоївка Дуза (Горгона Медуза), спочатку введені заради жарту, виявилися дуже популярними у гравців і отримали нові сцени і діалоги[14]. Гра залишила ранній доступ 17 вересня 2020 року; повна версія гри — «1.0» — була випущена в той же день і для ігрової приставки Nintendo Switch[22].