Radiohead

Radiohead — англійський рок-гурт із Оксфордшира, заснований у 1985 р., відтоді його склад не змінювався. Стиль Radiohead традиційно визначають як альтернативний рок, хоча він на різних етапах звучання варіювався від бритпопу до арт-року, а самому звучанні гурту наявні навіть елементи електронної музики, зокрема деякі треки Kid A написані у IDM, мінімал-техно, ф'южн, ембієнт. В альбомі на Amnesiac зустрічаються також композиції з елементами блюзу і новоорлеанського джазу.

Radiohead
Основна інформація
Жанр альтернативний рок
арт-рок
електронна музика
грандж
Роки 1985 — дотепер
Країна  Велика Британія
Місто Абінгдон
Лейбл EMI
Parlophone
Capitol
XL-Recordings
Склад Том Йорк
Джонні Ґрінвуд
Ед О'Браєн
Колін Ґрінвуд
Філ Селвей
http://www.radiohead.com
Radiohead у Вікісховищі

Перший альбом Radiohead, виданий 1993 року, мав великий успіх і справив значний вплив на подальший розвиток бритпопу. Пісні, що поєднували розмах Pink Floyd із завзяттям Pixies і мелодійністю U2, показали клас і амбіції британської п'ятірки. Наступні два альбоми Kid A і Amnesiac, продовжуючи напрямок, що був представлений в OK Computer, відрізнялись рішучістю експериментального звучання. Продовженням експериментальних ідей став й альбом Hail to the Thief, що вийшов 2003 року.

Radiohead вважають одним з найвизначніших рок-гуртів 1990-х[1][2], на кінець 2008 року було продано 28 мільйонів копій альбомів Radiohead[3]. Журнал Rolling Stone в 2005 р. помістив Radiohead на 73 місце в списку найвидатніших музикантів в історії[4]. Всі альбоми, починаючи з The Bends до In Rainbows було номіновано на премію Греммі як «Найкращий альтернативний альбом» (тричі Radiohead перемогли в цій номінації), всі альбоми здобули статус золотих або платинових в США і Великій Британії і потрапили до списку «Тисячі і одного альбому, що ти просто зобов'язаний послухати!».

Джонні Ґрінвуд
Джонні Ґрінвуд та Ед О'Браєн на концерті в Блекпулі

Біографія

Заснування і ранні роки (1985—1991)
Абінгдонська школа, де заснувався гурт

Майбутні учасники Radiohead разом відвідували закриту приватну школу для хлопчиків у місті Абінгдон (Оксфордшир)[5]. Том Йорк і Колін Ґрінвуд були ровесниками, Ед О'Браєн і Філ Селвей на рік старші, Джонні Ґрінвуд на два роки молодший. У 1986 році вони створили гурт On a Friday. Назву було вибрано через те, що репетиції гурту в школі проходили щоп'ятниці. Перший виступ відбувся в Оксфордському пабі Jericho Tavern наприкінці 1986 року[6]. Джонні Грінвуд спочатку грав на губній гармоніці, потім на клавишних, але незабаром став соло-гітаристом[7].

До 1987 року всі крім молодшого Грінвуда закінчили Абінгдонську школу, проте гурт продовжив періодично репетирувати і виступати разом[8]. До 1991 року Йорк, старший Ґрінвуд, О'Браєн і Селвей закінчили університет. On a Friday почала записувати демо-касети і регулярно давати концерти в Оксфордширі. Один із демозаписів було самостійно видано як EP Manic Hedgehog (названа на честь місцевої музичної крамниці). Тоді ж On A Friday вперше появилися на обкладинці оксфордського журналу Curfew[9]. Група грала музику в дусі Pixies, The Smiths, R.E.M. і Talking Heads[10]. В той час у моді був шугейзинг, і On a Friday не мали особливої популярності[11]. Молодий гурт привернула увагу співвласника оксфордської студії звукозапису Courtyard Studios Кріса Хаффорда, який разом зі своїм партнером Брайсом Еджем став менеджером On a Friday[8]; вони залишаються менеджерами Radiohead дотепер. В кінці 1991 року Колін Ґрінвуд, який працював у музичній крамниці, випадково познайомився з агентом EMI Records Кейтом Возенкрофтом[10], внаслідок чого On a Friday підписали з EMI контракт на шість альбомів. За наполяганням EMI музиканти поміняли назву гурту на Radiohead — на честь однойменної пісні Talking Heads з альбому True Stories[10].

Pablo Honey і The Bends (1992—1995)

Дебютний EP Radiohead Drill, який спродюсували Гаффорд і Едж, було записано в Courtyard Studios і випущено в березні 1992 р. Drill зайняв у чартах скромне 101 місце[12]. Тому для запису дебютного альбому Radiohead запросили Пола Колдера і Шона Слейда, які раніше працювали з Pixies і Dinosaur Jr. Наприкінці 1992 р. група повністю записала альбом Pablo Honey (вийшов 22 лютого 1993 р.), у вересні 1992 вийшов сингл «Creep». Спочатку «Creep» пройшов непоміченим, пісня не потрапила в ротацію на радіо BBC. Pablo Honey також дебютував в чартах не надто вдало, проте після релізу альбому популярність «Creep» різко зросла, і сингл дістався в британських чартах до сьомого місця, а відеокліп на цю пісню потрапив в ротацію на MTV[13]. Після виходу альбому слідував тривалий тур по США.

Після закінчення туру група приступила до запису нового альбому, в роботі над яким брав участь один з найвідоміших британських продюсерів Джон Лекі. У 1994 р. на світ з'явився EP My Iron Lung, заголовна пісня з якого вийшла на синглі. Багато критиків порівнювали Radiohead того періоду з Nirvana, зокрема відзначаючи подібність рифів у «My Iron Lung» і пісні Nirvana «Heart-Shaped Box» з In Utero. В кінці 1994 р. група закінчила роботу над другим альбомом The Bends (вийшов у травні 1995 р.). The Bends в цілому виявився значно успішнішим від дебютного альбому, а пісня «Street Spirit (Fade Out)» досі залишається візитівкою групи. У середині 1995 р. Radiohead відправилися в турне разом з R.E.M.; під час одного з виступів Майкл Стайп заявив: «Radiohead настільки чудові, що мені страшно» (англ. Radiohead are so good, they scare me)[14].

OK Computer і комерційний успіх (1996—1998)

Ще до початку роботи над новим альбомом Radiohead записали дві нові пісні: «Lucky», що увійшла в благодійний збірник The Help Album, записаний поряд знаменитих виконавців для неурядової організації War Child, і бі-сайд «Talk Show Host»[15]. На початку 1996 року разом з продюсером Найджелом Годрічем Radiohead почали репетиційні сесії в студії Canned Applause, обладнаної в колишньому складі в Дідкоті (Оксфордшир). Там музиканти записали чотири пісні[16]. У серпні вони відіграли турне по США, відкриваючи концерти Аланіс Моріссетт та виконуючи у тому числі й нові пісні. Потім вони продовжили запис альбому, використовуючи як студію розташований поруч з Батом особняк акторки Джейн Сеймур[17]. У цей період джерелами натхнення для гурту були The Beatles, Майлз Девіс, DJ Shadow, Енніо Морріконе та Кшиштоф Пендерецький[18][19]. Дві пісні — «Talk Show Host» і «Exit Music (For a Film)» — увійшли в саундтрек до фільму Ромео + Джульєтта Баз Лурманн. Репетиції закінчилися в кінці року, до березня були завершені зведення та мастеринг[18].

16 червня 1997 року відбувся реліз OK Computer. Альбом являв собою мелодійний рок з елементами електронної музики, доповнений яскравим емоційним вокалом Йорка. OK Computer вважається класикою рок-музики 90-х і входить у списки «Найкращих альбомів» за різними версіями[20][21]. На 40-й церемонії вручення премій Греммі OK Computer був визнаний найкращим альбомом в жанрі альтернативної музики, а також був одним із претендентів на премію в номінації «Альбом року»[22][23][24][25]. Пісні «Paranoid Android», «Karma Police» і «No Surprises» були видані як сингли. Найбільшого успіху досягла «Karma Police» (14-те місце в чарті Billboard Modern Rock[26]).

Після виходу OK Computer гурт вирушив у світовий тур «Against Demons». Тур ліг в основу документального фільму Meeting People Is Easy, знятого режисером Грантом Гі, що розповідає про зворотний бік слави та успіху рок-гурту[21].

Kid A, Amnesiac і зміна стилю (1999—2001)
Джонні Грінвуд використовував різні інструменти, такі як дзвіночки, на концертах і записах.

Після світового турне 1997—1998 років Radiohead майже припинили концертну діяльність. Єдиний публічний виступ відбувся на концерті в Парижі, який організувала Міжнародна амністія в 1998 році[27]. Крім того Йорк і Джонні Ґрінвуд виступили на концерті на підтримку визволення Тибету в Амстердамі, на якому була виконали нову пісню «Pyramid Song»[9]. Пізніше Йорк говорив, що в той момент група була близька до розпаду, а він сам страждав від творчої кризи і депресії[28]. На початку 1999 року почалася робота над новим альбомом. Записи проходили в Парижі, Копенгагені, Глостері та новій студії в Оксфорді, продюсером знову виступив Найджел Годріч. До квітня 2000 року був готовий Kid A, а також матеріал, пізніше виданий на Amnesiac[28].

Kid A вийшов у жовтні 2000 року. На ньому Radiohead в черговий раз багато експериментували зі звучанням, і в результаті вийшов «найелектронніший» на той момент альбом гурту. Під час запису у великій кількості було використано програмування, хвилі Мартено і різні нехарактерні для рок-музики інструменти. Критики знаходили в Kid A вплив краутроку та джазу. Альбом дебютував на першому місці в чартах багатьох країн і став першим альбомом гурту, що потрапили на вершину Billboard 200[29]. Лейбл Capitol Records до офіційного релізу виклав альбом в інтернет для ознайомлювального прослуховування, звідки він незаплановано потрапив до різних файлообмінних мереж, зокрема до Napster, де поширювався безкоштовно[30][31][32]. Radiohead не стали випускати синглів на підтримку Kid A, проте пісні «Optimistic» та «Idioteque» потрапили в ротацію на радіо, а серія спеціально знятих коротких відеороликів демонструвалася на музичних каналах та в інтернеті. Комерційний успіх експериментального Kid A, пісні з якого не виходили на синглах, не випускалися як відеокліпи і звучали на радіо в дуже обмеженій кількості, здавався ще несподіванішим через передчасний витік в Napster. У статті «Napster вивів новий альбом Radiohead на перше місце?», журналіст Річард Мента припустив, що саме масове поширення Kid A через інтернет, що за всією логікою мало би призвести до зниження продажів, відіграло вирішальну роль в комерційному успіху, ставши своєрідною заміною традиційних способів «розкрутки» альбому: завантаживши альбом безкоштовно, фанати захотіли придбати його в магазинах[33]. В 2001 році Kid A, як і попередній OK Computer, отримав номінацію на Греммі як «Найкращий альбом року» і переміг у номінації «Найкращий альтернативний альбом». Попри це, деякі критики вкрай негативно сприйняли зміну звучання, назвавши альбом «комерційною передсмертною запискою» (англ. commercial suicide note)[34]. Сам Йорк заперечував, що Radiohead стали експериментувати зі звучанням, щоб їх вважали «елітарним» гуртом: «Ми не намагаємося бути важкими для розуміння… Насправді ми намагаємося спілкуватися [зі слухачами], але в якийсь момент ми, судячи з усього, починаємо відштовхувати занадто багатьох …Ми не робимо нічого радикального»[35].

Під час промо-туру на підтримку Kid A учасники гурту перебували під впливом книги No Logo канадської журналістки й активістки антиглобалістського руху Наомі Кляйн. Під час турне Radiohead звели до мінімуму рекламну кампанію і виступали на невеликих майданчиках[36].

У червні 2001 року вийшов наступний альбом, Amnesiac, записаний одночасно з Kid A у схожому стилі. Amnesiac також домігся комерційного успіху, дебютував на першому місці в британському чарті і на другому місці в Billboard 200, був номінований на Греммі і Mercury Prize[29][37]. На початку липня Radiohead організували фестиваль в Південному Парку Оксфорду, на якому група виступила перед 40 000 глядачів разом з Supergrass, Sigur Rós і Beck. На цьому концерті Radiohead вперше за кілька років виконали пісню «Creep», яка довго не виконувалася наживо, імовірно через те, що цю пісню Том Йорк вважав «попсовою» і нехарактерною для звучання Radiohead[9][38]. На підтримку Amnesiac уперше з 1998 р. («No Surprises») було видано сингли «Pyramid Song» і «Knives Out». Пісню «I Might Be Wrong» також планувалося випустити на синглі, проте замість синглу в листопаді того ж року гурт випустила концертний міні-альбом I Might Be Wrong: Live Recordings, що включав вісім пісень, записаних під час світового турне. 11 липня 2001 року вийшов епізод серіалу «Південний парк» «Скотт Тенорман повинен померти», в якому всі учасники Radiohead озвучили самих себе[39].

Hail to the Thief і перерва (2002—2004)

Запис шостого альбому Hail to the Thief тривав з вересня 2002 року по лютий 2003 року знову разом з Найджелом Годрічем, хоча деякі нові пісні Radiohead виконували під час літнього турне по Португалії і Іспанії. Альбом Hail to the Thief, що вийшов у червні 2003 р., критика в цілому зустріла позитивно, хоча деякі оглядачі відзначали, що на Hail to the Thief Radiohead вперше за тривалий час не запропонували слухачам нічого нового[40]. Проте це не завадило альбому дебютувати на третьому місці в Billboard 200, отримати платиновий статус у Великій Британії і номінацію на Греммі за «Найращий альтернативний альбом». Пісня «There There» посіла четверте місце у британському чарті і була номінована на Греммі як «Найкраще вокальне рок-виконання дуетом або групою»[41].

Radiohead звинувачували в тому, що назва Hail to the Thief (англ. Хвала злодієві) натякала на скандальні Президентські вибори в США 2000 р., результат яких було визначено після перерахунку голосів. Сам Йорк відкидав звинувачення у політизованості альбому і заявляв, що цю фразу він почув у радіопрограмі на Радіо 4, присвяченій Джону Квінсі Адамсу (Адамса обрала президентом Палата представників США після того, як він програв прямі вибори), і вона йому дуже сподобалася[42].

Розпочалося світове турне, в ході якого Radiohead виступили як гедлайнери на фестивалі в Гластонбері. Після туру група пішла у творчу відпустку. Radiohead випустили шість альбомів, які були передбачені контрактом з Capitol Records, і більшу частину 2004 року музиканти відпочивали із сім'ями[43].

In Rainbows (2005—2008)
Йорк на концерті з Radiohead в 2006 році.

Radiohead розпочали роботу над сьомим альбомом у лютому 2005 році[44]. У вересні було записано пісню «I Want None of This» для благодійного збірника Help: A Day in the Life. Альбом продавався через інтернет, а пісня Radiohead була найбільш скачуваним треком. На синглі трек не виходив[45]. На той момент Radiohead не мали контракту з яким-небудь лейблом. Незадовго до початку роботи над альбомом Йорк сказав в інтерв'ю Time:

Мені подобаються люди в нашій звукозаписній компанії, але настав час, коли ти запитуєш себе, навіщо вона комусь потрібна. І ще ми, ймовірно, отримаємо якесь збоченого задоволення, щоб сказати: «Пішли ви!» цій загниваючій формі ведення бізнесу[46].
Оригінальний текст (англ.)
I like the people at our record company, but the time is at hand when you have to ask why anyone needs one. And, yes, it probably would give us some perverse pleasure to say 'Fuck you' to this decaying business model.

Протягом туру, що проходив у 2006 році, Radiohead відіграли на різних концертах в Європі та Північній Америці 13 нових пісень. Наприкінці року вони повернулися до Англії і разом з Годрічем почали записувати альбом[47]. 10 жовтня 2007 року альбом In Rainbows було викладено в інтернеті у форматі MP3, причому покупці самі визначали ціну, за яку вони скачували альбом[48]. Вчинок Radiohead деякі оглядачі назвали «революцією в музичній індустрії».[49] При цьому існують суперечливі дані про доходи від інтернет-розповсюдження In Rainbows. За словами менеджера Radiohead Брайса Еджа, середня ціна за скачування становила 4 фунти, натомість за даними Reuters, шестеро з десяти осіб завантажили альбом, не заплативши нічого, а інші заплатили в середньому по 2,9 фунта. Сам Йорк говорив, що дохід від скачування In Rainbows перевершив дохід від скачування всіх попередніх альбомів Radiohead разом узятих[50]. У жовтні 2008 року компанія Warner Chappell, яка здійснювала моніторинг скачування In Rainbows, оголосила, що віртуальна версія альбому принесла більше доходів, ніж продажі Hail to the Thief, а офіційно розповсюджуваний бокс-сет (альбом плюс бонус-диск) продали в кількості 100 000 копій.[51]

В кінці року In Rainbows було видано на XL-Recordings у Великій Британії, а в січні — на TBD Records в США[52]. По обидві сторони Атлантики In Rainbows очолив національні хіт-паради (інтернет-версія не потрапила в чарти, оскільки в чартах враховуються тільки продаж дисків), зокрема дебютував на першому місці в британському чарті і через тиждень очолив Billboard 200[53][54]. 14 січня 2008 року відбувся реліз першого синглу «Jigsaw Falling into Place»[55]. Другий сингл «Nude» вийшов 31 березня. 2 червня Radiohead видали збірку найкращих пісень Radiohead: The Best Of, на яку ввійшли пісні з альбомів, записаних до In Rainbows[56]. Це пов'язано з тим, що збірка вийшла на лейблі Parlophone Records і тому включає тільки пісні з альбомів, що вийшли на цьому лейблі.

У новорічну ніч 31 грудня 2007 року відбулася онлайн-презентація In Rainbows. Radiohead виконали пісні з нового альбому під час концерту, який отримав назву Scotch Mist, трансляція якого одночасно тривала на сайті radiohead.tv і кабельному телеканалі Current TV[57].

22 травня 2008 року група стала лауреатом престижної музичної Нагороди Айвор Новелло—2008 в номінації «Найкращий альбом року» за альбом «In Rainbows».

В лютому 2009 року Radiohead за In Rainbows отримали свою третю Греммі за найкращий альтернативний альбом[58].

The King of Limbs (2009—2015)

У травні 2009 року група почала нові сесії запису з продюсером Найджелом Годрічем.[59] Через декілька місяців, у серпні, Radiohead розмістили на своєму сайті два сингли з цих сесій. Перший — «Harry Patch (In Memory Of)» було записано на вшанування пам'яті Гаррі Патча, який нещодавно помер — останнього живого британського солдата, що воював у Першій світовій війні. Пісню можна було купити за £1, а весь прибуток було передано Британському легіону.[60][61] Цього ж місяця вийшла друга нова пісня «These Are My Twisted Words», яка була доступна для безкоштовного скачування. Джонні Ґрінвуд пояснив, що пісня була однією з перших продуктів з останніх студійних сесій групи.[62] У середині 2009 року в інтерв'ю NME, Том Йорк сказав про можливість зміни практики випуску повноцінних альбоми до випуску EP.[63] Цього ж року, у грудні, О'Браєн на сайті Radiohead повідомив, що група почне роботу над своїм наступним альбомом в січні 2010 року.."[64] В інтерв'ю BBC 6 Music в червні 2010 року Ед О'Браєн зробив аналогічний коментар, що Radiohead «зараз в самому серці [запису]». Він також сказав, що група сподівається, що зможе випустити запис до кінця року.[65] У вересні 2010 року група фанів видала DVD з концертом Radiohead у Празі, який було записано в серпні 2009 року. Після появи запису музиканти надали її авторам звуковую доріжку у високій якості.

14 лютого 2011 року група анонсувала випуск восьмого студійного альбому The King of Limbs. Музиканти відмовилися від схеми вільної оплати, яку вони випробували з In Rainbows. З 19 лютого 2011 року альбом можна було купити в електронному форматі, а з 9 травня — на фізичному носії (двох вінілових пластинках і компакт-диску)[66]. В UK Albums Chart альбом дебютував на сьомому місці з 33 469 проданими копіями за перший тиждень[67]. Критики сприйняли новий альбом неоднозначно. Рецензент BBC Майк Дайвер назвав його «ще одним чудовим альбомом найбільшої британської групи» і порівняв музику альбому з класичними повільними піснями Radiohead («Street Spirit» і «Motion Picture Soundtrack»)[68].

16 квітня 2011 Radiohead випустили сингл на вінілі «Supercollider / The Butcher». Учасники групи розповіли, що працювали над обома піснями під час сесій до «The King of Limbs», але вирішили не вміщувати їх до платівки. «Supercollider» з тривалістю більше ніж 7 хвилин — найдовша студійна пісня Radiohead.

25 грудня 2015 року на офіційному каналі групи на Soundcloud з'явилася нова пісня «Spectre». Музиканти повідомили, що були запрошені до співпраці над саундтреком нової частини «Бондіани», але режисери обрали іншу пісню — «Writing's on the Wall» Сема Сміта.

A Moon Shaped Pool (2016)

30 квітня фани гурту, що проживають у Великій Британії, які робили замовлення через сайт Radiohead, отримали поштою картки з зображенням обкладинки нового синглу та з написом «Burn the Witch» («Спали відьму»).

1 травня учасники групи повністю видалили всі пости з соціальних мереж (Twitter, Facebook) та змінили аватари на абсолютно «білі картинки».

3 травня Radiohead зареєстрували аккаунт в Instagram та виклали там два п'ятнадцятисекундних відео-відрізки, на яких були ляльки - герої (як виявилося пізніше) нового відеокліпу. Уже по обіді на сервісі Youtube з'явилось нове відео на сингл «Burn the Witch». Старт продажу нового синглу було розпочато 4 травня.

6 травня відбулася прем'єра наступного синглу «Daydreaming» та відеокліпу. Режисером кліпу став Пол Томас Андерсон. Також група повідомила про вихід нового альбому 8 травня о 19:00 по Києву.

8 травня світ побачив новий альбом Radiohead за 5 років. Він отримав назву A Moon Shaped Pool, та вмістив 11 треків. Частина з них, як, наприклад, Burn The Witch або True Love Waits були написані 20 років тому. Остання, в особливості, вже мала офіційну версію, записану під час виступу гурту в Осло 2001 року. Тож безпосередньо в альбомі ми спостерігаємо реаранжовані їхні версії.

Учасники
Лідер Radiohead Том Йорк

Провідний гітарист Джонні Ґрінвуд має класичну музичну освіту і, крім гітари, грає на багатьох інструментах, а також автор багатьох аранжувань. Лідером групи з моменту заснування був Том Йорк, який також є автором усіх текстів, в одному з інтерв'ю він заявив: «Ми працюємо, як ООН, і я — Америка» (We operate like the UN, and I'm America).[69] Утім, у процесі написання музики всі члени групи беруть рівну участь[70]. Тому як автор музики на всіх альбомах зазначений не хтось із музикантів, а група Radiohead.

Під час запису Kid A і Amnesiac музиканти постійно мінялися інструментами. Так, Йорк грав на бас-гітарі (зокрема на «The National Anthem») і клавішних, а бас-гітарист Колін Ґрінвуд займався семплуванням[71].

Стиль, вплив

Ранні Radiohead складалися під впливом альтернативних рок-груп 80-х: Pixies, R.E.M., Sonic Youth, The Smiths, Joy Division,[72] Siouxsie and the Banshees,[72] Magazine, U2[10][73][74]. Говорячи про OK Computer, музиканти згадували Енніо Морріконе, Майлза Девіса та Кшиштофа Пендерецького[74][75], а наступні два альбоми були натхненні музикою Aphex Twin та Autechre[76].

Альбоми Radiohead середини дев'яностих (The Bends та OK Computer) сильно вплинули на британську рок-музику рубежу тисячоліть. У другій половині 1990-х Radiohead були єдиною британською рок-групою, яка зуміла домогтися популярності і на американському ринку[77]. Автор About.com Майкл Кіф відносить Radiohead 1990-х до брітпопу та вважає OK Computer одним з найбільш яскравих альбомів жанру[78]. Американський рок-критик Джон Парелес навпроти вважає, що Radiohead грали брітпоп на початку кар'єри, але залишили його позаду та продовжили розвиватися[79]. Джеральд Марзораті з The New York Times Magazine назвав Radiohead ключовою групою моменту зміни віх в рок-музиці, коли гітарна музика поступилася сцену електронної[80].

Схожість з Radiohead знаходили в музиці Coldplay, Travis, Muse, Snow Patrol, Keane та інших сучасних британських рок-груп[21][70][80]. Однак до того моменту, як ця хвиля набрала популярність, стиль самих Radiohead сильно змінився: на Kid A та Amnesiac Radiohead експериментували з різними жанрами в діапазоні від електронної музики до джазу. Коли в одному з інтерв'ю музикантам було задане питання: «Що ви думаєте з приводу того, що групи на зразок Travis, Coldplay та Muse домагаються успіху з точно таким самим звучанням, як у ваших записів 1997 року ?», Том Йорк відповів: «Успіху з Kid A!»[10].

Крім цього, Radiohead вже зробили величезний вплив на музичну індустрію. 2001 року альбом Kid A став комерційно успішним, незважаючи на відсутність синглів, мінімальну рекламну кампанію та витік альбому в Napster. 2007 року альбом In Rainbows був викладений у мережу для вільного завантаження та вийшов на диску лише через кілька місяців. Журнал Time назвав In Rainbows «можливо, найважливішим релізом в сучасній історії музичної індустрії» (англ. easily the most important release in the recent history of the music business) та передрік, що успішні та самостійні виконавці, яким не потрібна розкрутка своїх альбомів, в найближчому майбутньому відмовляться від послуг лейблів[81]. При цьому Radiohead не стали першими виконавцями, які почали поширювати музику через свій сайт. Значення цього вчинку полягає в тому, що від послуг лейбла відмовилася одна з найзначніших груп сучасності[82]. Через кілька днів після заяви Radiohead про розміщення In Rainbows у вільному доступі про аналогічні плани оголосили Oasis, Jamiroquai, Мадонна та Трент Резнор[83].

Довготривала співпраця

Продюсер Найджел Ґодріч вперше працював із Radiohead над двома піснями з EP My Iron Lung (1994), а починаючи з OK Computer він продюсував всі альбоми[84]. Його іноді називають шостим членом гурту так само, як Джорджа Мартіна називали п'ятим членом The Beatles[84]. Шостим членом гурту називають і художника Стенлі Донвуда, який оформив всі альбоми, починаючи з My Iron Lung[85]. Донвуд познайомився з Йорком в художній школі в Ексетері[86], і звідтоді вони часто співпрацюють. У 2001 році Стенлі Донвуд отримав Греммі в номінації «Найкраща упаковка/оформлення диска» за спеціальне подарункове видання Amnesiac[85]. Багато робіт Донвуд створив спільно з анонімним автором, який використовує псевдонім Dr. Tchock. Існує думка, що під цим псевдонімом ховається сам Йорк[87]. Донвуд, втім, не розкриває імені співавтора: «Я не маю права [цього] говорити. Я дав обіцянку»[86]. Крім того, Донвуд є автором логотипу Radiohead, дизайнером офіційного сайту Radiohead[88] та сувенірної продукції гурту.

Дискографія

Студійні альбоми:

Фрагменти композицій

Примітки
  1. The Rolling Stone Encyclopedia of Rock & Roll. Архів оригіналу за 2 січня 2008. Процитовано 17 січня 2008.
  2. Allmusic.com[недоступне посилання з червня 2019]
  3. The Times
  4. 73) Radiohead. Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 17 січня 2008.
  5. McLean, Craig. (14 липня 2003). Don't worry, be happy. The Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 23 серпня 2011. (англ.)
  6. Clarke, Martin. (5 травня 2006). Radiohead: Hysterical and Useless (англ.). Plexus. ISBN 0-85965-383-8.
  7. Randall, Mac (1 квітня 1998). The Golden Age of Radiohead. Guitar World.
  8. Ross, Alex (20 серпня 2001). The Searchers. The New Yorker. Архів оригіналу за 14 лютого 2008. Процитовано 16 березня 2011.
  9. Біографія на Greenplastic.com
  10. The Searchers — стаття в The New Yorker, від 20 і 27 серпня 2001 р. Архів оригіналу за 28 лютого 2002. Процитовано 28 лютого 2002.
  11. Kent, Nick (1 червня 2001). Happy now?. Mojo.
  12. The Guardian — 15 years of Radiohead
  13. Melody Maker, 9 грудня 1992 р.
  14. Mac Randall, Exit Music: The Radiohead Story, Delta, p. 127
  15. Courtney, Kevin (17 травня 1997). Radiohead calling. Irish Times. Процитовано 12 березня 2011.(англ.)
  16. Glover, Adrian (1 серпня 1997). Radiohead — Getting More Respect. Circus.
  17. The All-TIME 100 Albums. Архів оригіналу за 7 березня 2007. Процитовано 11 січня 2011.
  18. Randall, Mac (1 de abril de 1998), «The Golden Age of Radiohead», Guitar World
  19. DiMartino, Dave (2 de mayo de 1997), «Give Radiohead to Your Computer», LAUNCH
  20. Tim Footman. {{{Заголовок}}}. — P. 183-184. — ISBN 1-84240-388-5.
  21. Thom Yorke: Protest singer. The Independent. 21 мая 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
  22. http://www.allmusic.com/artist/radiohead-p41092/charts-awards/billboard-albums. Проігноровано невідомий параметр |editorial= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |idioma= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |título= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |fechaacceso= (довідка); Пропущений або порожній |title= (довідка)
  23. Screen Source presents: The 40th Annual Grammy Awards. Screen Source. 27 лютого 1998. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 13 березня 2011. (англ.)
  24. Radiohead. The British Music Experience. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 13 березня 2011. (англ.)
  25. Radiohead History. The Official Charts Company. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 13 березня 2011. (англ.)
  26. Karma Police — Radiohead. Billboard. Архів оригіналу за 28 січня 2011. Процитовано 11 червня 2011.
  27. Art for Amnesty. Архів оригіналу за 30 жовтня 2007. Процитовано 22 грудня 2007.
  28. Eccleston, Danny (1 жовтня 2000). Q.
  29. US Success for Radiohead. BBC News. 14 червня 2001. Процитовано 22 березня 2007.
  30. Evangelista, Benny (12 жовтня 2000). CD Soars After Net Release: Radiohead's 'Kid A' premieres in No. 1 slot. San Francisco Chronicle. Процитовано 17 березня 2007.
  31. Menta, Richard (28 жовтня 2000). Did Napster Take Radiohead's New Album to Number 1?. MP3 Newswire.
  32. Oldham, James (24 червня 2000). Radiohead — Their Stupendous Return. NME.
  33. Did Napster Take Radiohead's New Album to Number 1? Архівовано 4 січня 2018 у Wayback Machine., MP3Newshire, 28 жовтня 2000
  34. BBc.new.co «Radiohead: The right frequency»
  35. «Happy now?», Mojo, 1 июня 2001 г.
  36. Zoric, Lauren (22 вересня 2000). I think I'm meant to be dead. The Guardian.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  37. Radiohead: The right frequency. BBC News. 22 лютого 2001. Процитовано 24 листопада 2007.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  38. Звіт про концерт в Південному Парку Оксфорда, MusicOMH, 7 липня 2001 г.
  39. Scott Tenorman Must Die at TV.com. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 27 січня 2012. (англ.)
  40. Рецензія в The Guardian
  41. 46-та церемонія Греммі
  42. Don't worry, be happy — Интервью The Sydney Morning Herald 14 июля 2003 г.
  43. Ед О’Браєн (21 серпня 2005). here we go. Dead Air Space. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 25 серпня 2010.
  44. O'Brien, Ed (21 серпня 2005). Here we go. Dead Air Space. Radiohead. Архів оригіналу за 31 жовтня 2005. Процитовано 23 грудня 2007.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  45. Rush to download War Child album. BBC News. 12 вересня 2005. Процитовано 5 серпня 2013. (англ.)
  46. Tyrangiel, Josh. (1 жовтня 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 24 серпня 2013. Процитовано 5 серпня 2013. (англ.)
  47. Marshall, Julian. (2 жовтня 2007). Radiohead: Exclusive Interview. NME. (англ.)
  48. Eliot Van Buskirk (1 октября 2007). Fans Pay Whatever They Want for Radiohead’s Upcoming Album. Wired. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2009.
  49. New York Times: In Radiohead Price Plan, Some See a Movement
  50. David Byrne and Thom Yorke on the Real Value of Music
  51. Radiohead reveal how successful 'In Rainbows' download really was. NME. 15 жовтня 2008. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 16 жовтня 2008.
  52. Grossberg, Josh (6 листопада 2007). Fans Shortchanging Radiohead's Rainbows?. E! Online.(англ.) Наведено за англійською вікіпедією.
  53. Griffiths, Peter (6 January 2008). Radiohead top album chart. Reuters. Процитовано 7 January 2008.
  54. Cohen, Jonathan (9 January 2008). Radiohead Nudges Blige From Atop Album Chart. Billboard. Архів оригіналу за 12 лютого 2008. Процитовано 9 January 2008.
  55. Radiohead's 'In Rainbows' to be released on CD this year. NME. 8 November 2007. Процитовано 19 листопада 2007.
  56. Radiohead to release 'Best Of' compilation. NME. UK. 3 квітня 2008. Архів оригіналу за 13 серпня 2013. Процитовано 3 квітня 2008.
  57. Відео концерту Radiohead 31 грудня 2007 року
  58. Grammy 2009 Winners List
  59. Lindsay, Andrew (18 травня 2009). Radiohead begin recording new album. Stereokill.net. Архів оригіналу за 3 липня 2009. Процитовано 18 травня 2009.
  60. Harry Patch (In Memory Of). Radiohead.com. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 5 серпня 2009.
  61. Harris, John (6 серпня 2009). Radiohead's farewell to old first world war soldier in song. The Guardian (UK). Процитовано 6 серпня 2009.
  62. Lindsay, Andrew (17 серпня 2009), «Radiohead officially release 'These Are My Twisted Words' Архівовано 24 липня 2012 у Archive.is», Stereokill.net, retrieved 31 October 2010
  63. Radiohead's Thom Yorke: 'We need to get away from releasing albums'. New Musical Express (UK). 10 серпня 2009. Архів оригіналу за 13 серпня 2009. Процитовано 10 серпня 2009.
  64. A rant and some other stuff. radiohead.com. 19 грудня 2009. Процитовано 22 грудня 2009.
  65. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2010. Процитовано 12 січня 2011.
  66. Swash, R. (14 лютого 2011). Radiohead to release new album this Saturday. Guardian. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 16 лютого 2011.
  67. Alan Jones (3 квітня 2011). Adele claims album milestone but loses to Lopez in singles. Music Week. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 5 червня 2011.
  68. Mike Diver (18 лютого 2011). A fans-pleasing eighth album from Britain’s most consistently brilliant band. BBC. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 5 червня 2011.
  69. Sound and Fury, статья в The Observer, 1 жовтня 2000 р.
  70. Danny Ecclestone. Radiohead // Q. — октябрь 2000. — Вип. 169.
  71. Radiohead At Ease. Архів оригіналу за 7 лютого 2007. Процитовано 11 січня 2011.
  72. «10 Bullet Points From The Thom Yorke Interview with Marc Baron». thelmagazine.com. 22/07/2013
  73. Randall, Mac (1 апреля 1998). Radiohead interview: The Golden Age of Radiohead. Guitar World. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 7 червня 2011.
  74. Simon Reynolds. Walking on Thin Ice // The Wire. — липні 2001.
  75. Dave DiMartino. Give Radiohead to your computer // LAUNCH. — 2 мая 1998.
  76. Andrew Smith (1 октября 2000). Sound and fury. The Observer. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 29 травня 2011.
  77. US success for Radiohead. BBC. 14 июня 2001. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
  78. What Is Britpop Архівовано 12 грудня 2007 у Wayback Machine., Michael Keefe, About.com: Alternative Music
  79. Pareles, Jon (3 мая 2002). Stop your whining. The Guardian. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 27 травня 2011.
  80. G. Marzorati. The Post-Rock Band // The New York Times Magazine. — 1 октября 2000.
  81. Tyrangiel, John (1 октября 2007). Radiohead Says: Pay What You Want. Time. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
  82. Angela Monaghan (1 жовтня 2007). Radiohead to give away new album. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 серпня 2009.
  83. Shane Richmond (11 жовтня 2007). Will Madonna join major label exodus?. The Telegraph. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 24 вересня 2009.
  84. McKinnon, Matthew (24 липня 2006). Everything In Its Right Place. CBC. Архів оригіналу за 3 липня 2007. Процитовано 11 березня 2007.
  85. Stanley Donwood. Eyestorm. Архів оригіналу за 16 травня 2007. Процитовано 29 травня 2007.
  86. Radiohead's 'sixth man' reveals the secrets behind their covers. The Guardian. 22 ноября 2006. Архів оригіналу за 27 серпня 2011. Процитовано 30 травня 2011.
  87. NME: Thom Yorke to exhibit Radiohead artwork?
  88. «Famous By Design» — Stanley Donwood interview. Архів оригіналу за 12 жовтня 2007. Процитовано 3 березня 2013.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.