In Absentia

У попередній період творчості на лейблі Delerium Records музика Porcupine Tree звучала типово для психоделічного та спейс-року: переважно тривалі композиції з абстрактним компонентом[4][5]. Зміна звучання відбулась наприкінці 90-х років, коли гурт підписав контракт з лейблом Kscope/Snapper Record: музика стала більш комерційною та краще надавалась для радіоефіру — коротші композиції з традиційною пісенною структурою зі збереженням стилістики прогресивного року[5][6][7]. Проте, на початку 2000-х років, гурт знову «переріс» невеликий лейбл і після чергової його зміни на «потужніший» (Lava Records) вирішив рухатися у напрямку прогресивного металу[8]. Слід сказати, що спочатку Porcupine Tree уникав великих звукозаписних компаній, вважаючи, що більшість лейблів не «осягають» його музику повною мірою, а музикантами надавали більшу перевагу виданню альбомів, ніж синглів[9]. І все-таки музиканти обрали лейбл, який підтримував їхню філософію, а Стівен Вілсон — фронтмен Porcupine Tree — віддав належне таким гуртам, як Tool чи Radiohead, які досягли успіху з аналогічними підходами до музичної індустрії[9].

Ще кілька факторів вплинули на зміну звучання Porcupine Tree, крім зміни лейблу. У першу чергу, це зустріч Стівена Вілсона з Мікаелем Окерфельдтом з шведського гурту хеві-металу Opeth[10]. Під враженням від музики цього гурту Вілсон погодився виступити продюсером наступного альбому Opeth Blackwater Park[11], що надихнуло Вілсона скерувати Porcupine Tree у напрямку прогресивного металу[12]. Також переломним моментом у зміні звучання Porcupine Tree стало знайомство Вілсона з ізраїльським музикантом та співаком Авівом Геффеном (Aviv Geffen). Обидва зустрілися, коли Геффен, великий прихильник музики Вілсона, запросив Porcupine Tree виступити в Ізраїлі під час турне на підтримку попереднього альбому гурту 2000 року Lightbulb Sun[13]. Між музикантами виникли приязні стосунки (зокрема, Геффен взяв участь у запису альбому In Absentia як сесійний бек-вокаліст), що призвело до створення спільного проекту під назвою Blackfield. Авів, який не був особливим поціновувачем металу, надав новоствореній формації більш поп-рокового звучання у стилі попередніх альбомів Porcupine Tree Stupid Dream та Lightbulb Sun[14][15], а це, у свою чергу, дало можливість Вілсону зосередитись на більш «металевому» звучанні Porcupine Tree, не відмовляючись від попереднього стилю[14]. Ще однією знаковою подією став відхід з гурту ударника Кріса Мейтленда та його заміна на Гевіна Харрісона, який приєднався до Porcupine Tree на початку 2002 року. Мейтленд не зміг завоювати особливої прихильності великого лейблу, а стиль гри Харрісона більше відповідав звучанню у стилі метал[16][17]. Вілсон так охарактеризував зміни у гурті на той час:

«Альбом In Absentia був написаний перед приходом Гевіна; навіть було запрограмовано партії ударних. Але це один з тих моментів у житті, коли все приходить одразу. Я написав ці пісні, і, працюючи з Opeth, був дуже зацікавлений в ідеї залучення більш жорстокого і металевого аспекту до музичної канви. У той час прийшов Гевін, і Гевін був зовсім іншим ударником, ніж попередній ударник Кріс Мейтленд. Він був набагато енергійніший та технічніший, його звук був на вістрі сучасного звучання. Так, це просто один з тих моментів, коли дійсно щастить… І, звичайно, це був перший альбом, який ми зробили для нашого нового лейблу, ми підписали контракт з великим американським лейблом вперше.... У певному сенсі Гевін був останньою складовою цього рівняння, він просто повністю підняв планку з точки зору не тільки гри на барабанах, але й музикальності цілого гурту. Кожен, хто слухав Гевіна, говорив: «Дідько, нічого собі. Нам дійсно потрібно активізувати свою гру»[5].

Хоча формально альбом не відноситься до концептуальних, більшість текстів присвячено актуальним темам серійних вбивць, насилля над жінками і критиці сучасного світу[18]. Назва альбому також пов'язана з такою концепцією і з латинської дослівно перекладається «за відсутності», тобто «заочно»[19] — термін, що стосується, наприклад, заочного розгляду справи, коли психічно хвора особа не може бути представлена у суді[20].

«... Це пов’язано з деякими текстами. Це про людей на узбіччі, на маргінесі людства і суспільства. Мене цікавлять серійні вбивці, збоченці і ті, що б’ють своїх дружин... Не те, що вони зробили, але їхня психологія. Що змусило їх стати такими?... Вжитий вислів «іn аbsentia» є свого роду метафорою – відсутність чогось, чорна діра, рак в їхній душі. Це відсутність душі» (Вілсон про назву альбому)[21].

Альбом вийшов 24 вересня 2002 року на компакт-диску та вінілі, останній містив бонусний трек Chloroform (після The Creator Has A Mastertape). Крім того, компакт-диск (enhanced CD) містив відео-кліп на пісню Strip The Soul як бонусний матеріал[3]. Перша пісня Blackest Eyes звучала в ефірі багатьох великих радіостанцій, але офіційно не вийшла на синглі і не потрапила в чарти[9]. Гурт провів турне на підтримку альбому разом з гуртом Yes[17], про що пізніше Вілсон шкодував: «…глядачі двох гуртів були занадто різними. Проблема полягала в тому, що більшість людей, які прийшли подивитися Yes, перестали цікавитись новою музикою багато років тому і просто прийшли, щоб послухати їхній улюблений старий Yes»[17]. Згодом Porcupine Tree здійснили друге турне на підтримку альбому разом з Opeth[22]. Під час цих гастролей, у липні-серпні 2003 року, було видано міні-альбом Futile, який містив пісні, записані у час студійних сесій альбому In Absentia[22]. Світовий продаж альбому сягнув більше 100 000 копій[17], що втричі перевищувало продаж будь-якого іншого з попередніх альбомів гурту на той час[9]. Тільки у США було продано 45000 копій альбому, на відміну від проданих 2000 екземплярів попередніх альбомів[9].

Професійні огляди
Оцінки оглядів
Джерело	Рейтинг
Allmusic	[23]
PopMatters	(сприятлива)[24]
Rolling Stone	[25]
Sea of Tranquility.org	[26]

Відгуки про альбом були позитивними. In Absentia досягнув 2-го місця в Top 20 albums of 2002 інтернет-журналу Metal Storm[27] і 46 місця в Top 200 albums of all time[28].

Автор слів Steven Wilson. 

DVD-A видання

Перевиданий у березні 2004 року, альбом вийшов у DVD-A форматі (ремікс в об'ємному 5.1-канальному звучанні), який включав: оригінальну версію альбому; дві пісні, записані під час сесій, Drown With Me та Chloroform і додатковий трек Futile; а також музичні відео на пісні Strip The Soul, Blackest Eyes та Wedding Nails[17].

Основний склад гурту

• Стівен Вілсон (Steven Wilson) — вокали, акустична та електрогітара, фортепіано, клавішні, банджо
• Річард Барбієрі (Richard Barbieri) — аналоговий синтезатор, мелотрон, орган Хаммонда, клавішні
• Колін Едвін (Colin Edwin) — бас-гітара
• Гевін Харрісон (Gavin Harrison) — ударні, перкусія

Запрошені музиканти

• Авів Геффен (Aviv Geffen) — бек-вокал (на The Sound of Muzak і Prodigal)
• Джон Веслі (John Wesley) — бек-вокал (на Blackest Eyes, The Sound of Muzak і Prodigal), додаткова гітара (на Blackest Eyes)

Інший персонал

• Аранжування — Porcupine Tree
• Продюсування — Стівен Вілсон
• Звукорежисер — Paul Northfield
• Мікшування — Tim Palmer і Mark O'Donoughue
• Мастеринг — Andy VanDette
• 5.1 мікшування — Elliot Scheiner (вересень — грудень 2003)
• 5.1 мастеринг — Darcy Proper, Sony Studios, січень 2004