Leishmania donovani

Leishmania donovani — вид паразитичних екскават роду Лейшманія (Leishmania) родини Трипаносоматиди (Trypanosomatidae). Це внутрішньоклітинний паразит людини, що живе у клітинах крові. Є збудником вісцерального лейшманіозу — найважчої форму лейшманіозу. Паразит ушкоджує селезінку, печінку та кістковий мозок. Переносниками інфекції є москіти роду Phlebotomus у Старому Світі та Lutzomyia в Новому Світі. Паразит поширений у тропічних та помірному регіонах, включаючи Африку (переважно в Судані), Китай, Індію, Непал, Південну Європу, Росію та Південну Америку.[1][2][3] Щороку у світі реєструється до 0,5 млн інфікованих Leishmania donovani у 88 країнах. Тисячі випадків інфікування закінчуються смертю.[4]

?

Leishmania donovani

Leishmania donovani у клітині кісткового мозку

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Екскавати (Excavata)
Тип:	Евгленові (Euglenozoa)
Клас:	Кінетопластиди (Kinetoplastida)
Ряд:	Trypanosomatida
Родина:	Трипаносоматиди (Trypanosomatidae)
Рід:	Лейшманія (Leishmania)
Вид:	L. donovani

Біноміальна назва

Leishmania donovani
(Laveran et Mesnil, 1903) Ross, 1903

Посилання

Вікісховище:	Leishmania donovani
Віківиди:	Leishmania donovani
NCBI:	5661

Історія досліджень

L. donovani був відкритий незалежно один від одного двома британськими медиками Вільямом Бугом Лейшманом в Англії і Чарльзом Донованом в Мадрасі, Індія, в 1903 році. Проте правильну таксономію встановив Рональд Росс.[5][6]

У 2011 році був розшифрований повний геном Leishmania donovani на основі зразків, що отримані у південно-східному Непалі.[7]

Примітки

van Griensven, Johan; Diro, Ermias (June 2012). Visceral Leishmaniasis. Infectious Disease Clinics of North America 26 (2): 309–322. PMID 22632641. doi:10.1016/j.idc.2012.03.005.
Evans, TG (Sep 1993). Leishmaniasis.. Infectious Disease Clinics of North America 7 (3): 527–46. PMID 8254158.
Herwaldt, BL (1999). Leishmaniasis.. Lancet 354 (9185): 1191–9. PMID 10513726. doi:10.1016/S0140-6736(98)10178-2.
Desjeux, P (2004). Leishmaniasis: current situation and new perspectives. Comparative Immunology, Microbiology and Infectious Diseases 27 (5): 305–18. PMID 15225981. doi:10.1016/j.cimid.2004.03.004.
Engwerda, CR; Ato, M; Kaye, PM (2004). Macrophages, pathology and parasite persistence in experimental visceral leishmaniasis. Trends in Parasitology 20 (11): 524–30. PMID 15471704. doi:10.1016/j.pt.2004.08.009.
Lodge, R; Descoteaux, A (2008). Leishmania invasion and phagosome biogenesis. Sub-cellular biochemistry 47: 174–81. PMID 18512351. doi:10.1007/978-0-387-78267-6_14.
Downing, T; Imamura, H; Decuypere, S; Clark, TG; Coombs, GH; Cotton, JA; Hilley, JD; de Doncker, S; Maes, I; Mottram, JC; Quail, MA; Rijal, S; Sanders, M; Schönian, G; Stark, O; Sundar, S; Vanaerschot, M; Hertz-Fowler, C; Dujardin, JC; Berriman, M (2011). Whole genome sequencing of multiple Leishmania donovani clinical isolates provides insights into population structure and mechanisms of drug resistance. Genome Research 21 (12): 2143–56. PMC 3227103. PMID 22038251. doi:10.1101/gr.123430.111.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] van Griensven, Johan; Diro, Ermias (June 2012). Visceral Leishmaniasis. Infectious Disease Clinics of North America 26 (2): 309–322. PMID 22632641. doi:10.1016/j.idc.2012.03.005.

[2] Evans, TG (Sep 1993). Leishmaniasis.. Infectious Disease Clinics of North America 7 (3): 527–46. PMID 8254158.

[3] Herwaldt, BL (1999). Leishmaniasis.. Lancet 354 (9185): 1191–9. PMID 10513726. doi:10.1016/S0140-6736(98)10178-2.

[desj-4] Desjeux, P (2004). Leishmaniasis: current situation and new perspectives. Comparative Immunology, Microbiology and Infectious Diseases 27 (5): 305–18. PMID 15225981. doi:10.1016/j.cimid.2004.03.004.

[5] Engwerda, CR; Ato, M; Kaye, PM (2004). Macrophages, pathology and parasite persistence in experimental visceral leishmaniasis. Trends in Parasitology 20 (11): 524–30. PMID 15471704. doi:10.1016/j.pt.2004.08.009.

[6] Lodge, R; Descoteaux, A (2008). Leishmania invasion and phagosome biogenesis. Sub-cellular biochemistry 47: 174–81. PMID 18512351. doi:10.1007/978-0-387-78267-6_14.

[7] Downing, T; Imamura, H; Decuypere, S; Clark, TG; Coombs, GH; Cotton, JA; Hilley, JD; de Doncker, S; Maes, I; Mottram, JC; Quail, MA; Rijal, S; Sanders, M; Schönian, G; Stark, O; Sundar, S; Vanaerschot, M; Hertz-Fowler, C; Dujardin, JC; Berriman, M (2011). Whole genome sequencing of multiple Leishmania donovani clinical isolates provides insights into population structure and mechanisms of drug resistance. Genome Research 21 (12): 2143–56. PMC 3227103. PMID 22038251. doi:10.1101/gr.123430.111.