Mark I (танк)

До початку 1915 року Перша світова війна почала входити в позиційну стадію. З обох сторін фронту противники зарились у землю, окутались рядами колючого дроту та ощетинились кулеметами. Будь-яка атака коштувала величезних втрат, незпівставних з досягнутими результатами. Значна кількість військових розуміли, що броньовані бойові машини могли б вирішити цю проблему. До того ж, на фронтах уже діяли численні й досить різнорідні бронеавтомобілі, успіхи яких лише підтверджували вищезгадане висловлювання. Одначе, прохідність важких броньовиків була незадовільною.

Серед іншого, військові інженери пропонували використовувати замість колісного автомобільного шасі гусеничне. Трактори з гусеничним рушієм до того часу вже активно виготовлялись в різних країнах (переважно в США), і їх технології, в цілому, були відпрацьовані. У військові інститути Великої Британії почали надходити проекти різноманітних бойових машин на гусеничному ходу. Так, ще у листопаді 1914 року керуючий пороховою компанією в Чильворті капітан Таллок направив до Комітету імперської оборони пропозицію про будівництво якогось «сухопутного крейсера». У грудні того ж року адмірал Бекон розробив «мостовий трактор для подолання загороджень», а ще трохи пізніше комодор Мюррей Суеттер спробував просунути самохідний піхотний броньовий щит на гусеничній платформі розробки компанії «Педрейл Транспорт». Останній проект навіть був випробуваний у лютому 1915 року, хоча і в дуже загальному вигляді (трактор «Педрейл Транспорт» зі щитом), і за результатами випробувань визнаний безперспективним.

У підсумку, навесні 1915 року при британському Адміралтействі був створений спеціалізований «Комітет із сухопутних кораблів». Створення цього інституту курувала Військово-морська авіаційна служба (Royal Naval Air Service, скор. RNAS), яка була дуже зацікавлена в броньованих бойових машинах для охорони своїх континентальних берегових баз. Головою комітету став директор Управління морського будівництва Юстас Теннісон Д’Енкур.

Рішення про будівництво танків було прийняте в 1915 році, остаточно перша модель танка (танком, тобто «баком» її назвали для того, щоб дезінформувати противника при перевезенні залізницею) була готова в 1916 році, коли пройшла випробування і перше замовлення на 100 машин надійшло у виробництво. Це був танк Mk.1 — досить недосконала бойова машина, що випускалася в двох модифікаціях — «самка» (англ. Female) (тільки з кулеметним озброєнням) і «самець» (англ. Male) (кулемети і дві 57-мм гармати).

Mark I мав незвичайну ромбоподібну форму, яка повинна була дати найбільшу довжину гусениці, що дозволяло долати широкі окопи, які переважали на полях битв першої світової війни. Застосування цієї схеми робило неможливим розміщення зброї у баштах (через занадто велику загальну висоту). Тому основне озброєння було розміщене в спонсонах з боків танка. Mark I мав компонування без чіткого поділу танка на відділення: двигун з трансмісією проходили через велику частину довжини танка, займаючи основну частину внутрішнього простору. По бортах від двигуна і трансмісії розташовувалися проходи і служили для розміщення озброєння спонсони, а в лобовій частині корпуса знаходилося відділення управління. Екіпаж танка складався з восьми осіб. Командир танка, зазвичай молодший лейтенант або лейтенант, також виконував функції стрільця лобового кулемета й, часом, — помічника водія, і з самим водієм знаходилися у відділенні управління зліва та справа відповідно. У кожному зі спонсонів розташовувалися навідник і заряджаючий (на «самцях»), або два кулеметника (на «самках»), а в проходах в кормовій половині корпусу знаходилися двоє помічників водія[1]. Деколи в екіпаж додавався дев'ятий член, завданням якого було, перебуваючи в кормі танка, біля радіатора, з особистої зброї обороняти кормовий сектор танка від піхоти[2]. Розрізняли 2 види танки Mark I — «самець» і «самка». Відзнаки «самця від самки» полягали як у масі, так і в наявності певних озброєнь. Так «самець» мав масу близько 28,5 тонн на озброєнні мав кулемет і дві гармати 57-мм. «Самка» важила на тонну менше і на озброєнні мала лише кулемети.

Танк надійшов на озброєння в серпні 1916 року. Вперше був використаний англійською армією проти німецьких військ 15 вересня 1916 року у Франції, у «Битві на Соммі». В ході бою з'ясувалося, що конструкція танка недостатньо відпрацьована — з 49 машин, які англійці підготували для атаки, на вихідні позиції висунулося тільки 32 (17 танків вийшли з ладу через неполадки), а з цих тридцяти двох, що почали атаку, 5 застрягли в болоті та 9 вийшли з ладу з технічних причин. І, все ж, навіть 18 танків, що залишилися, змогли просунутися вглиб оборони на 5 км, причому втрати англійців у цій наступальній операції виявилися в 20 разів менше звичайних.

Танк долав дротяні загородження і траншеї шириною 2,7 метра. Броня тримала попадання куль і осколків снарядів, але не могла витримувати прямого попадання снаряда.

Хоча через малу кількість танків фронт не вдалося прорвати остаточно, новий вид бойової техніки показав свої можливості і з'ясувалося, що танки мають велике майбутнє. У перший час після появи танків на фронті німецькі солдати боялися їх панічно.

У 1917 році танки Mark 1, що використовувалися у танковій школі, були вдосконалені (був прибраний гостроверхий дах та задні рульові колеса) і відправлені в Палестину. Війська в Газі отримали ці танки замість обіцяних нових танків Mk III. Оскільки німецькі союзники вже повідомили про танки туркам, то ті не злякалися появи цих машин на полі бою і навіть змогли з допомогою артилерії підбити кілька танків. У результаті британцям довелося терміново міняти тактику застосування цих машин. Незважаючи на те що ці машини не вплинули на хід війни на Близькому Сході, тим не менш, після зміни тактики вони діяли досить ефективно.

• Список бронетехніки Великої Британії часів Першої світової війни