Ortholixus

Зовнішній вигляд

До цього роду відносяться види, довжина тіла яких знаходиться у межах 5–12 мм. Основні ознаки підроду [1]:

  • передній край передньоспинки прямий, без лопатей за очима;
  • очі не виступають з-за контурів голови;
  • надкрила зверху і по боках без світлих смуг, вершини надкрил, кожна окремо, видовжені і загострені за вершиною черевця;
  • кігтики лапок при основі зрослися.

Фотографії видів цього підроду див. на [2].

Спосіб життя

Типовий для роду Lixus. У вивчених у цьому відношенні видів (див., наприклад,[3]) життєвий цикл пов'язаний із рослинами з родини Айстрові. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладають у стебла. Їжа личинок — тканини серцевини, заляльковування відбувається у камері з тонкими стінками, зимівля – поза кормовою рослиною.

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до його західної частини. У цих широких межах деяким видам притаманний порівняно невеликий регіон. Три види цього підроду входять до фауни України[4] (див. нижче).

Класифікація

Наводимо перелік 18 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором:

  • Lixus acicularis Germar, 1824 – Південь Європи (від Португалії до Болгарії), Північна Африка. Сирія
  • Lixus amurensis Faust, 1887 – Східний Сибір, Китай, Далекий Схід
  • Lixus angustus (Herbst, 1795) – Південь Європи, Туреччина, Іран
  • Lixus bituberculatus Smreczynski, 1968 – Болгарія, Угорщина
  • Lixus cinerascens Schönherr, 1832 - Південна Європа, Закавказзя, Близький Схід, Туреччина
  • Lixus contractus Gemminger, 1871 – Північна Африка
  • Lixus curtirostris Tournier, 1878 – Ірак, Азербайджан
  • Lixus cunirostris Capiomont, 1875 – Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка, Туреччина, Близький Схід, Іран
  • Lixus fitkienensis Voss, 1958 – Китай, Японія
  • Lixus ibis Petri, 1904 – Сирія, Туреччина
  • Lixus madaranus Kôno, 1929 – Японія, Тайвань
  • Lixus mucronatus (Olivier, 1791) - Португалія, Іспанія, Франція, Італія, Північна Африка, Сирія
  • Lixus puncticollis C. N. F. Brisout de Barneville, 1866 - Португалія, Іспанія
  • Lixus rosenschoeldi Boheman, 1842 - Португалія, Іспанія, Італія, Північна Африка, Близький Схід
  • Lixus subcuspidatus Voss, 1932 - Китай
  • Lixus tibialis Boheman, 1842 – Балкани, Угорщина, Словаччина, Польща, Алжир, Іран
  • Lixus trivittatus Capiomont, 1875 - Португалія, Іспанія, Франція, Алжир
  • Lixus vilis (Rossi, 1790) – Південна Європа, Закавказзя, Туреччина, Іран, Афганістан, Близький Схід

Примітки
  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 92, 105-107
  2. http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/rus/lіxini.htm%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  3. Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-ликсин (Coleoptera, Curculionidae). V. Род Lixus F., подроды Lixus F., Ortholixus Reitt., Compsolixus Reitt., Callistolixus Reitt. // Энтомологическое обозрение, 2012. - Т. 91. - В. 3. - С. 583-590. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf14.htm
  4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  5. Gültekin, L.& Fremuth J. : Lіxini, p. 469–470 — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.