Quel Punto

Прем'єра диска відбулася на телепередачі «Scommettiamo che ...?» 1994 року, де Адріано Челентано був присутній разом з дружиною — Клаудією Морі, і заспівав дві пісні з нового альбому — «Quel punto» і «Attraverso me».[1] Добірка пісень альбому представлена стилями поп-музика, рок-музика, хіп-хоп, електронна музика.[2]

Альбом містить 13 композицій, серед них 5 ремейків раніше опублікованих пісень Челентано: «Il seme del rap» — версія пісні «Prisencolinensinainciusol» (1972); «I want to know 1», «I want to know 2» і «La camera 21» — версії однойменних треків з альбому «Svalutation» (1976); композиція «Uh... uh...» — перероблена версія у вигляді реміксу однойменної пісні-саундтреку до фільму «Бінго-Бонго» з альбому «Uh… uh…» (1982), з Челентано в головній ролі.

Альбом досягав 4-ї позиції в італійському чарті «Топ-100» найкращих альбомів 1994 року.[3] Альбом став комерційно провальним. Оскільки ді-джей, що створив ремікс до «Uh … uh …», заявив про порушення авторських прав, перше видання альбому на деякий час було вилучено з продажу, що дуже завадило продажам, які, за офіційними заявами Клаудії Морі, становили близько 250.000 примірників, перше видання вважається справжньою рідкістю. Наступного року вийшло перевидання альбому, у цій версії ремікс «Uh … uh …» замінили на оригінальну версію пісні 1982 року.[4]

Пісні альбому, окрім любовних тем, порушували соціальні та світові проблеми. У заголовній пісні — «Quel Punto» Челентано як набожний католик з соціалістичними ідеалами, критикує одностатеву любов і штучне переривання вагітності — це викликало бурхливі протести феміністського руху і секс-меншин.[5][6] У пісні «La casa dell'amore» згадувався голод і війна у Боснії. Пісні «I want to know» порушували тему надмірної урбанізації населення.

Особливістю альбому стала присутність звукових ефектів у вигляді шуму поїзду на початку, або в кінці композицій. Для виконання реп-композиції «Rap» запрошені англомовні виконавці Ронні Лі і Лінда Уеслі.

Пісня «Ja Tebia Liublu» на слова Клаудії Морі (назва є транскрипцією фрази російською мовою, що перекладається як «Я тебе люблю») — виконана з приспівом російською, французькою, англійською, німецькою мовами. Вона стала дуже популярною у російськомовних слухачів.[7]

Пісня «Attraverso Me» виконувалася Челентано наживо під час його європейського концертного туру восени 1994 року.

Два останні треки альбому — «Rifugio Bianco» і «Sanmatio» представлені співом чоловічого хору «Stella Alpina» («Альпійська зірка»). Дві пісні альбому — «Attraverso Me» і «Uh… uh…» випускалися як сингли.[8]

Музиканти

• Адріано Челентано — вокал, продюсер;
• Ронні Лі — репер;
• Лінда Уеслі — реп-виконавиця;
• Антонелла Пепе, Л. Фегалі, Лелла Франча, Паола Фоллі, С. Поццолі, Л. Іурман, Н. Аартс — бек-вокал;
• Давід Романі — бас-гітара;
• М. Роттамоне, П. Джаноліо — гітара;
• П'єр Фоші — ударні;
• Алессандро Чентофанті — піаніно, клавішні;
• Л. Карбоні, Марко Тамбуріні, Сандро Коміні — тромбон;
• Д. Візібеллі, М. Розен — саксофон;
• Мауро Спіна, М. Санторі, Детто Маріано, Натале Массара — аранжування.

Технічний персонал

• Анна Персіані — арт-директор;
• Давід Романі — ексклюзивний продюсер;
• Антоніо Бальйо — мастеринг;
• Лука Черсосімо, Піно Піскетола — комп'ютерне програмування;
• М. Баккін, Адріано Челентано, Давіде Романі, Гаетано Лоріо, Паоло Джермані, Сандро Франкін — звукозапис;
• Карло Поркареллі — фотограф.

Існує велика схожість музики синглу «Attraverso Me» і пісні російської групи «ДДТ» — «Ветер» з альбому «Это всё...». Помітний великий збіг гітарних програшів схожість аранжувань, крім того обидві пісні написані в одній тональності — все це було сприйнято за плагіат і відзначено на російській церемонії «Срібна калоша» 2000 року.[9] Однак учасник групи «ДДТ» Вадим Курильов факт плагіату в одному зі своїх інтерв'ю спростував:

Це не плагіат, а просто збіг. Мелодія там зовсім інша, гітарний риф дійсно дуже схожий. Але його придумав я, а не Шевчук, і взагалі ще за кілька років до написання ним «Що нам вітер», в 1990 році. Так що Челентано тут взагалі ні при чому. [...] Те, що це схоже на Челентано, ми взагалі дізналися роки три потому[9]

Ще одним випадком плагіату вважається пісня «Шуга» російської виконавиці Глюк'OZA, що стала переробленою версією композиції «Quel punto», в якій італійський текст замінений на російську. Примітно, що ні сама виконавиця, ні її продюсер, ніякого зв'язку з «Quel punto» не підтверджували. Факт плагіату був оприлюднений на церемонії «Срібна калоша» в 2004 році.[10]

• Офіційний сайт Адріано Челентано(італ.)
• Альбом «Quel punto» на сайті Discogs.com(англ.)