Джино Сантерколе
Джино Сантерколе (італ. Gino Santercole; 21 листопада 1940, Мілан — 8 червня 2018, Рим) — італійський співак, композитор, гітарист і актор. Племінник Адріано Челентано та учасник його студії «Clan Celentano». Сантерколе написав музику до таких знаменитих пісень, які увійшли в історію італійської музики, як «Una carzza in un fugno», «Svalutation», «Extrawardly», «Un bimbo sul leone» й багатьох інших.
Джино Сантерколе | |
---|---|
італ. Gino Santercole | |
| |
Джино Сантерколе у фільмі «Юппі-Ду» (1975) | |
Основна інформація | |
Дата народження | 21 листопада 1940 |
Місце народження | Мілан, Італія |
Дата смерті | 8 червня 2018 (77 років) |
Місце смерті | Рим, Італія |
Роки активності | 1960—2018 |
Громадянство | Італія |
Національність | італієць |
Професія | співак, композитор, гітарист і актор |
Інструменти | вокал, гітара |
Жанр |
поп рок |
Лейбл |
Clan Celentano, Ciliegia Bianca, Lupus, Azzurra |
Файли у Вікісховищі |
Життя та творчість
Початок
Джино Сантерколе походив з родини звичайних робітників, які переїхали з Апулії до Мілану. Сантерколе є племінником співака та кіноактора Адріано Челентано, незважаючи на те, що він молодше свого дядька всього лише на два роки. Мати Джино — Роза, була старшою сестрою Адріано.
Багато у чому Сантерколе має схожу біографію з Челентано. Джино, так само як і Адріано, виріс в Мілані, на Вулиці імені Глюка, яка пізніше була оспівана Челентано та стала знаменитою.[1] Втративши батька в дитинстві, Джино провів кілька років у школі-інтернаті, через що змалку був змушений почати працювати, як і Адріано, — годинникарем. Так само, як і Адріано, він пристрасно захопився рок-н-ролом, і протягом невеликої кількості вільного часу самостійно вчився грати на гітарі.
Його музичні починання пов'язані з творчою діяльністю його дядька: коли Челентано сформував рок-гурт «Rock Boys», він незабаром приєднався до його складу замість музиканта Іко Черутті.
I Ribelli
Після розпаду гурту «Rock Boys», з частини його складу у 1959 році було створено новий гурт — «I Ribelli», який, окрім акомпанування Адріано Челентано й іншим співакам, таким як Клем Сакко і Рікі Джанко, розпочав сольну кар'єру. Сантерколе протягом кількох років був гітаристом «I Ribelli».
Разом з іншими музикантами, такими як Дон Бакі, Лоренцо Пілат і Рікі Джанко, Джино став одним з соратників Челентано у створенні його власної студії звукозапису «Clan Celentano».
У 1964 році Сантерколе дебютував як сольний співак, випустивши платівку з піснями з «Attaccata al cielo»/«Se vorrai», запис, який залишився непоміченим; після останнього запису у складі гурту (пісні «Chi sarà la ragazza del Clan?»/«Quella donna», метою яких була розкрутка популярності співачки Мілени Канту, тодішньої дівчини Челентано), Сантерколе залишає «I Ribelli» і продовжує записуватися наодинці.
Успіх до Сантерколе прийшов спочатку з випуском пісні «Silver Star», опублікованої в грудні 1964 року, яка отримала хороший відгук у публіки в перші місяці 1965 року, а потім з випуском «This old crazy world»: ця пісня є кавером до композиції «Eve of Destruction» Баррі Макгвайєра, з нею Джино взяв участь в пісенному конкурсі «Кантаджіро» 1967 року; ця ж версія була записана у 1984 році Адріано Челентано (і повторно виконувалася ним з Лучано Ліґабуе у першому епізоді його авторської телепрограми «Francamente me ne infischio» 1999 року).
Також у 1964 році Джино записав кавер до пісні Джонні Кеша «Busted», написану, у свою чергу, Харланом Ховардом у 1962 році, під назвою «I'm a failure» і опублікованої на EP, записаному з Челентано і Доном Бакі. Ця пісня також була повторно випущена Челентано у альбомі «I miei americani» 1984 року.
У 1966 році Сантерколе брав участь у фестивалі в Сан-Ремо, виконуючи разом з Челентано автобіографічну пісню «Il ragazzo della via Gluck», разом з Іко Черутті і Лоренцо Пілатом, у складі «Тріо з Клану» («Trio del Clan»): проте воно незабаром було скасоване.
Наступного року Джино брав участь в Цюріхському фестивалі з піснею «La lotta dell'amore».
Композитор і актор
Сантерколе написав деякі з найвідоміших і найвизначніших пісень італійської музики, деякі з них мали великий успіх. Його першою піснею, що мала помітний успіх — стала «Una carzza in un fugno», яка, з часом, потрапила до числа тих творів італійської поп-музики, які завжди користувалися популярністю, не піддаючись впливу часу, Челентано неодноразово виконував її у своїх телевізійних програмах. У 1992 році Сантерколе і пародист Фіорело створили кавер до «Una carzza in un fugno», який увійшов до альбому останнього — «Nuovamente falsa».
Іншими успішними піснями стали — «Svalutation», яка являла собою рок з електрогітарою, що увійшла до однойменного альбому Челентано 1976 року (альбом також містив й інші пісні Джино, такі як, «La barca» і «La camera 21»); «Un bimbo sul leone», яку він спочатку написав для Міни, автором тексту був Лучано Беретта).
Сантерколе також складав саундтреки, які часто входили до репертуару Челентано: серед яких особливо успішним став «Such a cold night tonight», пісня потрапила у фільм і альбом з однаковими назвами «Yuppi du». Хороші відгуки також отримав його саундтрек до фільму «Особливі прикмети: Чарівний красень» (1983).
Окрім музичної діяльності, Сантерколе, часто разом з Челентано, знімався і в кіно. Його акторська кар'єра почалася з участі у кількох музичних фільмах, першому режисерському дебюті Челентано (фільм «Суперпограбування в Мілані») та картини «Серафіно» (режисер П'єтро Джермі) 1968 року. Однак він не відмовився від кар'єри співака і брав участь у музичному фестивалі «Un disco per l'estate» 1970 року, виконавши пісню «Il re di fantasia».
За свою акторську кар'єру Сантерколе працював з такими режисерами, як П'єтро Джермі, Діно Різі, Джуліано Монтальдо, Луїджі Коменчіні, Лучано Сальче, Маріо Монічеллі й іншими, гравши як головні, так і другорядні ролі.
Погіршення відносин з Челентано
У 1964 році Челентано кинув Мілену Канту й одружився на акторці та співачці Клаудії Морі, після чого Сантерколе закохався і одружився на сестрі Морі, Анні Мороні. У Анни народилося двоє дітей. У другій половині 1970-х років між Сантерколе і Челентано відбулося погіршення відносин, через розпад шлюбу між Джино і Анною. В пресі писалося, що Клаудія і Джино ненавидять один одного, виникли сімейні суперечки, у яких Челентано прийняв сторону своєї дружини і відмовився від спілкування з племінником. І хоча Сантерколе продовжував писати музику для Челентано, наприклад у альбомі «Atmosfera», відносини між ними були досить прохолодними. Потім Джино знову одружився, завів дітей та відкрив ресторан в Римі. Сантерколе багато років страждав депресією через розрив з Челентано, через що, у 1981 році він, спільно з Доном Бакі, написав пісню «Я спалю тебе, Адріано» («Adriano t'incendierò»), яка стала сенсацією і шокувала публіку, тому що вважалась образливою для Челентано. Пісня вийшла окремою платівкою і посідала високі позиції в італійських чартах. Так як ця пісня була виконана родичем, Челентано спочатку не відреагував на її вихід, але у 1987 році запросив Джино на свою телепрограму «Fantastico» виконати її.[2]
Повернення на телебачення і примирення з Челентано
У 1999 році Сантерколе брав участь в реалізації нового альбому співака Піо Треббі «L'ultimo del clan», співака-учасника студії «Clan Celentano», який переживав період фінансової скрути: разом вони написали однойменну пісню «L'ultimo del clan». Щоб допомогти своєму другові, Сантерколе зв'язався з Челентано, який вирішив дозволити їм взяти участь в епізоді свого телешоу «Francamente me ne infischio». Подія ознаменувала мир між Сантерколе і Челентано, після розбіжностей в минулому.
22 січня 2007 року Джино погодився взяти участь у заході в місті Варезе, присвяченному 50-річчю італійського рок-н-ролу, разом з такими виконавцями, як Гвідоне, «I Ribelli», Брунетта, Гіго Агосто й іншими. У вересні 2008 року він був гостем на Венеціанському кінофестивалі з Адріано Челентано на прем'єрі ремастованого випуску фільму «Yuppi Du». У червні 2009 року Сантерколе став учасником телепередачі Марко Джусті «Stracult» на каналі Rai 2, продюсуючи комічний скетч із Стефано Сарчінеллі і Ніколою Вічідоміні.
13 квітня 2010 року вийшов новий альбом Сантерколе «Nobody is alone», випущений під лейблом з «Sony Music», у якому він написав повністю музику, автором текстів був Міммо Політано. Після ще чотирьох років мовчання, у 2014 році він випустив альбом «Voglio essere me».
У період з грудня 2017 року по лютий 2018 року, прийнявши запрошення від пісняра і продюсера Альберто Дзепп'єрі, Сантерколе записав альбом своєї раніше неопублікованої музики в «Accademia Studio» у Вероні, яка багато років зберігалася у його архівах. Так як у Сантерколе була лише музика, Дзепп'єрі написав до неї тексти. Після виходу синглу «Certi Giorni», натхненного Джо Кокером, альбом «Non sono Celentano! Voglio essere me» був випущений у квітні 2018 року по всьому світу лейблом «Plaza Mayor Company» (Лондон/Гонконг), який через місяць також випустив його на LP.
8 червня 2018 року Джино Сантерколе помер від серцевого нападу у віці 77 років у своєму будинку в Римі.[3] За повідомленням італійського фан-клубу Челентано «ACfans», Адріано не з'явився на похоронах свого племінника, приславши лише поховальний вінок, можливо, через те, що він мешкав в іншому місті — Гальб'яте.
Дискографія з I Ribelli
- LP (45)
- 1960: Ribelli in blues/La camicia blu — (Italdisc, IR 69)
- 1961: Enrico VIII/200 all'ora — (Celson, QB 8031)
- 1962: La cavalcata/Serenata a Valle Chiara — (Clan Celentano, ACC 24002)
- 1963: Alle nove al bar/Danny boy — (Clan Celentano/I Ribelli, R 6000; Il lato B è accreditato a Natale Befanino e I Ribelli)
- 1964: Chi sarà la ragazza del Clan?/Quella donna — (Clan Celentano/I Ribelli, R 6002)
Сольна дискографія
|
|
Саундтреки
- 1983: Segni particolari: bellissimo до фільму Кастеллано і Піполо
- 1985: Joan Lui — Ma un giorno nel paese arrivo io di lunedì до фільму Адріано Челентано
Основні пісні, написані Джино Сантерколе
Рік | Назва | Автор тексту | Автор музики | Виконавець |
---|---|---|---|---|
1964 | È inutile davvero | Мікі Дель Прете і Могол | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1965 | Due tipi come noi | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Una carezza in un pugno | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Un bimbo sul leone | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | La lotta dell'amore | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | La tana del re | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Il grande Sarto | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Il filo di Arianna | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Miseria nera | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1968 | Come farai | Віто Паллавічіні | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1969 | Straordinariamente | Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1969 | La pelle | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1970 | Il forestiero | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1970 | Brutta | Мікі Дель Прете і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1976 | Svalutation | Віто Паллавічіні, Адріано Челентано і Лучано Беретта | Джино Сантерколе | Адріано Челентано |
1999 | L'ultimo del Clan | Піо | Джино Сантерколе | Піо |
Фільмографія
- Я цілую… ти цілуєш, режисер П'єро Вівареллі (1961)
- Клеопацца, режисер Карло Московіні (1964)
- Суперпограбування в Мілані, режисер Адріано Челентано (1964)
- Червоні троянди для фюрера, режисер Фернандо Ді Лео (1968)
- Серафіно, режисер П'єтро Джермі (1968)
- Комісар Пепе, режисер Етторе Скола (1969)
- Дитинство, покликання та перший досвід Джакомо Казанови, венеціанця, режисер Луїджі Коменчіні (1969)
- Нормальний молодий чоловік, режисер Діно Різі (1969)
- Історія кохання і кинджала, режисер Серджо Корбуччі (1971)
- Профспілковий діяч, режисер Лучано Сальче (1972)
- Злочин Маттеотті, режисер Флорестано Ванчіні (1973)
- Вони називали їх трьома мушкетерами ... але їх було четверо, режисер Сільвіо Амадіо (1973)
- Любов така тендітна, така жорстока, режисер Лерос Піттоні (1973)
- Нічийні діти, режисер Бруно Габурро (1974)
- Секс на голові, режисер Серджо Аммірата (1974)
- Мілан ненавидить: поліція не може стріляти, режисер Умберто Ленці (1974)
- Юппі-Ду, режисер Адріано Челентано (1975)
- Любов означає ревнощі, режисер Мауро Северіно (1975)
- Губи похмуро-синього кольору, режисер Джуліо Петроні (1975)
- Аньєзе йде помирати, режисер Джуліано Монтальдо (1976)
- Безумство Джеппо, режисер Адріано Челентано (1978)
- Я подорожую з Анітою, режисер Маріо Монічеллі (1979)
- Оксамитові ручки, режисери Кастеллано і Піполо (1979)
- Перемикач, режисер Джузеппе Колідзі (1979)
- СуперЕнді — потворний брат Супермена, режисер Паоло Б'янкіні (1979)
- Парфумерія та іграшки, режисер Анджело Йаконо (1979)
- Я фотогенічний, режисер Діно Різі (1980)
- Марко Поло — теле-міні-серіал, режисер Джуліано Монтальдо, 2 епізоди (1982)
- Раллі — теле-міні-серіал (1988)
- Янгол-хранитель — телесеріал, 1 епізод (2001)
- Право на захист — телесеріал, 1 епізод (2004)
Бібліографія
- Autori Vari (a cura di Gino Castaldo) — Enciclopedia della canzone italiana — Ed. Curcio, 1990; alla voce Santercole Gino, alla voce Ribelli e alla voce Celentano Adriano
- Sergio Cotti — Adriano Celentano 1957/2007 — 50 anni da ribelle — Editori Riuniti, Roma, 2007
- Claudio Pescetelli — Una generazione piena di complessi — Editrice Zona, Arezzo, 2006; alla voce Ribelli
- Ursus (Salvo D'Urso) — Manifesto beat — Juke Box all'Idrogeno, Torino, 1990; alla voce Ribelli, i
- Don Backy — C'era una volta il Clan (memorie di un juke box, '55-'69) — Edizioni Ciliegia Bianca, Roma, 2001
- Don Backy — Questa è la storia… Memorie di un juke box — Coniglio Editore, Roma, 2007
- Intervista con Gino Santercole realizzata da Tetyana Kuzyk e Valerio Fabbri e pubblicata su Forum nº 12, 1º luglio 2003
Примітки
- Santercole ha raccontato che solo lo zio lo andava a trovare in quel periodo: «Lui per me è stato un segno del cielo. Era l'unico che veniva a trovarmi in collegio, mi portava regali, ricordo un fucile»; da Celentano, il nonno della via Gluck, articolo e intervista pubblicato su il Corriere della Sera del 6 gennaio 1998, pag. 33
- Ирина Файт. Адриано Челентано. Неисправимый романтик и бунтарь bookz.ru Процитовано 10 жовтня 2020
- Morto Gino Santercole, la moglie Melù: «Nella notte mi ha detto "Non sai cosa sta accadendo"» (італ.). Процитовано 19 червня 2018.
- Vedi: Ibs.it ibs.it Процитовано 9 жовтня 2020
- Non sono Celentano! Voglio essere me youtube.com Процитовано 9 жовтня 2020