Quercus faginea

Дерево заввишки до 20 м, широка крона, іноді чагарник у несприятливих середовищах, кора сірувато-коричнева або коричнева. Листки 3–15 × 1.5–9 см, яйцювато-ланцетоподібний або еліптичні, зубчасті або лопатеві; черешок 5–20 мм. Квіти — чоловічі й жіночі сережки. Плід — жолудь. Цвіте з лютого по травень[2].

Поширення: Португалія, Іспанія (у т. ч. Балеарські острови), пн. Алжир, Марокко[3][4][5].

Це велике дерево часто мешкає в ґрунті від основного до нейтрального (pH 6.5–7.6). Більш частими місцями проживання є змішаний ліс португальського дуба разом з іншими видами дуба, такими як Quercus suber, Q. robur, Q. petraea, Q. pyrenaica, Q. ilex, Q. rotundifolia, Q. pubescens. Чисто португальський дуб локалізований в Центральній Іспанії й трохи на північному сході Португалії[6].

Деревину використовують для архітектури, човнів та будівництва. Стебло та великі гілки використовувались як пальне та для виготовлення деревного вугілля. Крім того, жолуді споживають тварини[6].

Загрозою є гібридизація. Є побоювання, що подальше скорочення кількості опадів може спричинити зниження чисельності цього виду, оскільки посуха є його головним обмежувальним фактором. У Португалії вид зазнає тиску з боку туристичного розвитку в горах поблизу узбережжя та сільськогосподарської експансії. Цей вид постраждав від експлуатації, що призводить до зменшення регенерації та зменшення зрілих лісів[6].

В Іспанії вид має статус EN. Він трапляється в заповідних зонах у всьому своєму ареалі[6].

• 
  стовбур
• 
  молоде листя
• 
  гілля, листя, плід
• 
  плід