Quercus hintonii

Це листопадне дерево, що виростає до 15 м заввишки; зі стовбуром 30–50 см. Кора темно-сіра, шорстка в молодому віці, розбита на квадратні пластинки. Молоді гілочки густо-жовтуваті зірчасто-вовнисті, стають темними. Листки зворотно-яйцюваті, яйцюваті чи еліптичні, шкірясті, 5–20 × 3–10 см; основа тупа до злегка серцеподібна, іноді гостра, часто асиметрична; верхівка загострена; край товстий, загнутий, цілий або зубчастий, іноді зубчастий лише біля верхівки або лише з одного боку; верх блискучий світло-зелений, майже без волосся; низ волосатий; ніжка 0.7–2.5 см, щільно вовниста. Квітне в березні. Чоловічі сережки багатоквіткові, 3–10 см завдовжки; жіночі суцвіття довжиною 1–1.4 см, з 1–6 квітками. Жолуді однорічні, дозрівають у червні — серпні, від 1 до 4 на дуже короткій ніжці, довжиною 6–15 мм, трохи сплющені на верхівці; чашечка дуже неглибока, охоплює менше 1/4 горіха[2][3].

Ендемік регіону басейну Балсаса (штат Мехіко)[2].

Росте в дубовому та сосново-дубовому лісі на магматичних та метаморфічних породах; на висотах 1400–2000 м. Q. hintonii часто асоціюється з Q. magnoliifolia, Pinus oocarpa, P. pringlei, Clethra mexicana та Juniperus flaccida[2].

Використовується місцево для виготовлення ручок для інструментів, балок, стовпів для огорож та сільських лавок, а також для дров[2].

Виявило дуже сильний взаємозв'язок між чисельністю популяції, що розвивається, та кількістю порушень лісів. Значна частина території знаходиться в процесі перетворення на плантації авокадо та поселення людей. Також відбулося значне зменшення площі лісу внаслідок розширення сільського господарства та вирубки лісу[2].