SECIS-елемент

SECIS-елемент (англ. SECIS: selenocysteine insertion sequence – послідовність вставки селеноцистеїну) — послідовність РНК завдовжки близько 60 нуклеотидів, що має характерну вторинну структуру типу «шпилька».[1] Цей структурний мотив є сигналом для трансляційного апарату клітини завдяки якому під час біосинтезу білка стоп-кодон UGA розпізнається як смисловий кодон селеноцистеїну. SECIS-елементи необхідні для правильної трансляції мРНК що кодують селен-вмісні білки, тобто такі білки що містять один або більше залишків селеноцистеїну.

Передбаченна вторинна структура SECIS-елементу

У бактерій SECIS-елемент розташований поруч із UGA-кодоном на який він впливає. У архей та еукаріот цей елемент розташований в 3'-нетрансльованій ділянці (3'-UTR) мРНК та може впливати одразу на декілька UGA-кодонів в мРНК. Один SECIS-елемент у архей Methanococcus був знайдений в 5' UTR.[2][3]

SECIS-елемент має характерну вторинну структуру типу «шпилька» яка утворюється завдяки формуванню пар комплементарних основ. SECIS-елементи еукаріот мають у своєму складі неканонічні пари основ A-G, які є важливими для правильного функціонування всієї структури. Хоча еукаріотичні, архейні та бактеріальні SECIS-елементи мають однотипну вторинну структуру, конкретні нуклеотидні послідовності дуже сильно відрізняються.

Були створені комп'ютерні програми для пошуку SECIS-елементів у відсеквенованих геномних послідовностях, що стало новим інструментом для пошуку селенопротеїнів in silico.[4]

Розповсюдження

SECIS-елементи були знайдені в РНК багатьох організмів з основних доменів живого.[4][5][6][7][8][9][10]

Посилання
  1. Walczak, R; Westhof E; Carbon P; Krol A (1996). A novel RNA structural motif in the selenocysteine insertion element of eukaryotic selenoprotein mRNAs. RNA 2 (4). с. 367–379. PMC 1369379. PMID 8634917.
  2. Wilting, R.; Schorling, S.; Persson, B.C.; Böck, A. (March 1997). Selenoprotein synthesis in archaea: identification of an mRNA element of Methanococcus jannaschii probably directing selenocysteine insertion. Journal of Molecular Biology 266 (4). с. 637–641. PMID 9102456. doi:10.1006/jmbi.1996.0812.
  3. Rother, Michael; Resch, Armin; Wilting, Reinhard; Böck, August (2001). Selenoprotein synthesis in archaea. BioFactors 14 (1-4). с. 75–83. PMID 11568443. doi:10.1002/biof.5520140111.
  4. Lambert, A; Lescure A; Gautheret D (2002). A survey of metazoan selenocysteine insertion sequences. Biochimie 84 (9). с. 953–959. PMID 12458087. doi:10.1016/S0300-9084(02)01441-4.
  5. Mix H, Lobanov AV, Gladyshev VN (2007). SECIS elements in the coding regions of selenoprotein transcripts are functional in higher eukaryotes. Nucleic Acids Res. 35 (2). с. 414–23. PMC 1802603. PMID 17169995. doi:10.1093/nar/gkl1060.
  6. Cassago A, Rodrigues EM, Prieto EL, etal (2006). Identification of Leishmania selenoproteins and SECIS element. Mol. Biochem. Parasitol. 149 (2). с. 128–34. PMID 16766053. doi:10.1016/j.molbiopara.2006.05.002.
  7. Mourier T, Pain A, Barrell B, Griffiths-Jones S (2005). A selenocysteine tRNA and SECIS element in Plasmodium falciparum. RNA 11 (2). с. 119–22. PMC 1370700. PMID 15659354. doi:10.1261/rna.7185605.
  8. G. V. Kryukov, S. Castellano, S. V. Novoselov, A. V. Lobanov, O. Zehtab, R. Guigó, and V. N. Gladyshev (2003). Characterization of mammalian selenoproteomes. Science 300 (5624). с. 1439–1443. PMID 12775843. doi:10.1126/science.1083516.
  9. Gregory V. Kryukov and Vadim N. Gladyshev (2004). The prokaryotic selenoproteome. EMBO Rep 5 (5). с. 538–543. PMC 1299047. PMID 15105824. doi:10.1038/sj.embor.7400126.
  10. Alain Krol (2002). Evolutionarily different RNA motifs and RNA-protein complexes to achieve selenoprotein synthesis. Biochimie 84 (8). с. 765–774. PMID 12457564. doi:10.1016/S0300-9084(02)01405-0.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.