Sikorsky SH-3 Sea King

Sikorsky SH-3 Sea King (назва компанії S-61) — американський вертоліт-мисливець за субмаринами (МС) спроектований і побудований Sikorsky Aircraft. Видатним у конструкції було те, що це став перший у світі вертоліт-амфібія і один з перших гвинтокрилих мисливців за субмаринами з турбовальними двигунами.[2]

Sikorsky SH-3 Sea King
Вертольоти ВМС США SH-3H Sea King
Призначення ПЧО/ПРО/Багатоцільовий гелікоптер
Походження  США
Виробник Sikorsky Aircraft
Перший політ 11 березня 1959
Дата прийняття на службу 1961
Списання Списаний ВМС США у 2006
Статус На службі
Основні користувачі  Військово-морські сили США
 Військово-морські сили Італії
 Військово-морські сили Бразилії
 Військово-морські сили Аргентини
Виробництво 1959–1970-ті
Вартість одиниці
$6,4 млн[1]
Варіанти Sikorsky S-61L/N
Sikorsky S-61R
Sikorsky CH-124 Sea King
Westland Sea King

Представлений у 1961 він став ключовим вертольотом-мисливцем за субмаринами ВМС США  і використовувався протягом кількох десятиліть до заміни не амфібійним Sikorsky SH-60 Seahawk у 1990-х. Ці вертольоти також були популярними на цивільній службі і у іноземних військових користувачів. На 2015 вертоліт залишався на службі у багатьох країнах світу. Sea King будувала компанії Agusta у Італії за ліцензією, Mitsubishi у Японії і Westland у Великій Британії під назвою Westland Sea King. Основними цивільними версіями є S-61L та S-61N.

Проектування

Походження

Під час Холодної війни, для радянського флоту було побудовано великий флот з різних субмарин який налічував до 200 робочих човнів. Для боротьби з цією загрозою у ВМС США було прийнято рішення про покращення і розробку різних засобів боротьби з ворожими субмаринами, в результаті чого з'явився вертоліт Sea King.[3] Наприкінці 1950-х, ВМС США вирішили використати для своїх цілей нові турбовальні двигуни. Сікорський отримав запит від ВМС США на розробку нового вертольоту з турбінами для використання як мисливців за субмаринами; за специфікацією на вертольоті повинний бути сонар для занурювання, можливість проводити до 4 годин у повітрі, а також здатний нести до 380 кг озброєння.[4]

У 1957 Сікорський отримав контракт від ВМС США на всепогодний вертоліт-амфібію. Відповідно першим специфікаціям вертоліт повинен був об'єднувати в собі мисливця і убивці субмарин; до цього такі функції покладалися на два різних вертольоти.[5][4] Також цей вертоліт став першим вертольотом який розроблявся за концепцією нової збройної системи, за якою Сікорський був відповідальний не лише за створення і випуск планера, але і за основні бортові системи, такі як сонар, навігаційне обладнання, електронні пристрої і обладнання підтримки. Наприклад, навігаційний костюм для гвинтокрилів який було створено у співпраці Сікорського та ВМС США.[6]

SH-3A з HS-6 над авіаносцем Kearsarge на початку 1960-х

Ключовою особливістю мисливців за субмаринами є наявність амфібійного корпусу, що дозволяє гвинтокрилу сідати на воду, а також використання спарених-турбовальних двигунів, що дозволяє мати машині важче і краще обладнання ніж інші вертольоти.[5][7][6] Назва HSS-2 яка пов'язувала вертоліт з раніше створеним HSS-1.[4] Для підтримки програми розробки було створено 10 прототипів.[8] У травні 1959 прототип вперше піднявся у повітря.[5]

На початку 1961 два прототипи було переведено на борт авіаносця Lake Champlain для проведення льотних випробувань; ці випробування, які включали тестування відкидних механізмів лопатей несного гвинта і серії зльотів під час вітру швидкістю до 80 км/год, були успішно завершені у середині 1961.[9][8] Невдовзі після завершення випробувань ВМС США замовили перші гвинтокрили HSS-2, який буде перейменований на SH-3A у вересні 1961.[10] При введені на службу, це був не тільки найбільший вертоліт-амфібія у світі, але й були першими всепогодними вертольотами які серійно вироблялися для ВМС США.[6]

Наприкінці 1961 і на початку 1962, модифікований HSS-2 Sea King використовували для того щоб побити рекорди швидкості МФА серед вертольотів на дальність 3 км, 100 км, 500 км та 1000 км. Ця серія польотів закінчилася 5 лютого 1962 зі встановленням HSS-2 досяг рекорду абсолютної швидкості у 339 км/год.[11][12] Цей рекорд було побито французьким вертольотом Sud-Aviation Super Frelon 23 липня 1963 досягши швидкості 350 км/год.[13]

Подальші розробки

Основна конструкція Sea King мала зменшений шум і інші аспекти які були дуже привабливими для інших операторів, тому Сікорський обрали Sea King для подальших розробок для інших ринків окрім ВМС США.[8] Одним з головних варіантів Sea King стала модель для цивільних операторів, який отримав назву Sikorsky S-61L. Першим оператором вертольоту S-61L стала компанія Los Angeles Airways, який ввів на службу машину 11 березня 1962.[14][15] Ще одним визначним варіантом Sea King, значною зміною було використання звичайного корпусу, став Sikorsky S-61R, який був розроблений для перевезення вантажів і для пошуково-рятувальної роботи, така машина частіше за все використовується у ВПС США і береговою охороною США.[16]

SH-3H спускає гідролокатор, 1989

У ВМС США початкові моделі SH-3A Sea King будуть поступово покращені до варіантів SH-3D та SH-3H; вони мають потужніші двигуни і покращені сенсори, що покращує їхнє використання як платформи мисливця за субмаринами. Також Sea Kings використовують для інших завдань, наприклад, як тральщик, для пошуково-рятувальної роботи на полі бою, а також як вантажний/пасажирський транспорт.[5] Екіпажі протичовнових Sea Kings також навчаються працювати і на таких другорядних ролях, тому вертоліт може швидко виконати такі завдання.[17]

ВМС Канади стали основним оператором вертольотів Sikorsky CH-124 Sea King, Sea King залишається основним морським вертольотом Канади протягом 50 років з часу прийняття на озброєння у 1963.[18] Один з відомих винаходів для посадки вертольоту, який використовується у багатьох країнах, походить саме з Канади і має назву 'Beartrap' (Ведмежа пастка). Цей пристрій допомагає Sea Kings сідати у складних умовах, наприклад, на малі посадкові майданчики або під час поганої погоди.[18][19]

Компанія Сікорський видала декілька ліцензій на місцеве виробництво вертольотів, наприклад, Mitsubishi у Японії та Agusta у Італії. Інша компанія з Великої Британії, Westland Helicopters, має право модифікувати Sea King і випускає вертоліт Westland Sea King.[20][21][22] На відміну від американських Sea King, Westland Sea King створений для проведення багато часу у автономному режимі.[23] Загалом Westland випустило 330 Sea Kings; окрім британських операторів, є і закордонні оператори Westland Sea King в тому числі ВПС Індії, ВМС Німеччини, Королівські ВМС Австралії і Королівські ВПС Норвегії.[24]

На початку 21-го століття, через закінчення терміну військової служби, було багато пропозицій на переробку військових Sea Kings для подальшого використання; окрім цивільних операторів, деякі країни, наприклад, Єгипет і Індія, замовляють колишні американські вертольоти Sea Kings для поповнення власного флоту повітряних суден.[25][26][27] Хоча Сікорський припинив випуск вертольотів протягом 1970-х, станом на 2009 рік на службі знаходилося 600 вертольотів Sea Kings.[28]

Конструкція
SH-3A посадка на воду у 1964

Sikorsky SH-3 Sea King це вертоліт-амфібія середнього розміру з двома двигунами. Багато оснащення на борту Sea King є більш передовим ніж на інших схожих вертольотах. Окрім можливості сідати на воду і працювати за будь-якої погоди, це був перший американський вертоліт який міг одночасно шукати і атакувати субмарини.[6] Два турбовальних двигуна давали SH-3 більш високу вантажопідйомність і кращу живучість у порівнянні з попередніми мисливцями за субмаринами.[5] При збої у роботі одного двигуна, Sea King міг продовжувати політ на іншому двигуні.[29] На Sea King було встановлено двигун General Electric T58-GE-8B, який мав потужність 1250 к.с.[6]

При виконанні звичайних завдань екіпаж Sea King складався з чотирьох осіб; пілота і другого пілота і двох членів екіпажу які знаходилися у кабіні. При виконанні полювання за субмаринами, у кормі знаходився оператор який керував і слідкував за пошуковим обладнанням і збором отриманих даних.[30] При пошуково-рятувальних завданнях кабіна Sea King вміщувала 22 особи; у медичному варіанті, можна було перевозити дев'ять нош із двома лікарями. У транспортному варіанті можна було перевозити 28 солдат.[31]

Sea King було оснащено багатьма елементами для виконання морських операцій; лопаті несного і хвостового гвинтів складалися автоматичною системою для компактного зберігання вертольоту на борту корабля.[6] Використання корпусу-амфібії дозволяло Sea King сідати на воду і знаходитися на поверхні води як човен; додаткові повітряні балону у спонсонах давали вертольоту додаткову остійність і плавучість, завдяки цих заходам вертоліт успішно протистояв хитавиці.[7] Конструкція корпусу також допомагала вертольоту сідати на важкій місцевості, в тому числі на льоду, болотах та тундрі.[6] У спонсонах приховані звичайні колеса для посадки на землю.[6]

На вертоліт можна встановлювати різне озброєння. Для полювання за субмаринами, вертоліт може нести чотири торпеди або чотири глибинні бомби. Для боротьби з кораблями, деякі моделі могли нести одну або дві ракети, зазвичай Sea Eagle або Exocets.[32] Sea King також може нести ядерну бомбу B57.[33] Протичовнове обладнання Sea Kings включає гідролокатор AQS-13A/B/E, спеціалізований комп'ютер для обробки даних з локатора і сонарного буя, різні варіанти гідроакустичних буїв, ресивер гідроакустичних буїв ARR-75 і датчики магнітних аномалій. На всіх вертольотах встановлено обладнання AKT-22 для отримання даних з усіх власних елементів у радіусі.[34] Деякі останні моделі Sea King мають цифрові навігаційні системи і системи нічного бачення.[35]

Історія використання
Декілька UH-3H Sea Kings під час зльоту, 2003

Sea King було прийнято на озброєння ВМС США у червні 1961 під назвою HSS-2. Після введення уніфікованої системи позначення літальних апаратів, назву було змінено на SH-3A. В основному його використовували у полюванні на субмарини: пошук і відстежування радянських субмарин; при виникненні бойової ситуації вони могли атакувати ворожі субмарини.[36] Sea King могли працювати з берегових платформ для збільшення витривалості і дальності атаки. Можливо було проводити операції і в носі, хоча це і створює значні труднощі для льотного екіпажу.[37][38]

Sea King також виконував різні завдання, такі як пошуково-рятувальні операції, перевезення вантажів, протикорабельні завдання і ДРЛС. Авіаносці використовували Sea King для власного захисту від ворожих літаків, вони були готові врятувати екіпаж літака який впав при посадці або зльоті.[39] Вони перевозили людей і пошту між кораблями.[37]

Sea King експортували до багатьох країн Бразилії, Італії, Японії та Великої Британії.[40] Деякі оператори використовують Sea King більше 50 років.[41][42]

Під час війни у В'єтнамі SH-3 рятували екіпажі збитих літаків на морі і на суші, такі машини мали самоущільнювальні паливні баки, багато кулеметів і важку броню.[43] Через велику дальність дії і безпечність, їх часто використовували для рятувальних вильотів у тили північних в'єтнамців для вивезення екіпажів збитих літаків.[8] Sea King також використовували для медичної евакуації та ліквідації наслідків стихійних лих.[37]

VH-3 Sea King корпусу морської піхоту як «Борт номер один» сідає поряд з Білим домом


SH-3 став першим вертольотом який використовували для вивезення космічних капсул починаючи з Меркурій-Атлас 7 у травні 1962.[44] У лютому 1971 SH-3A піднявся з десантного корабля USSNew Orleans, щоб підібрати капсулу Аполлон-14.[45] Для пошуково-рятувальних операцій використовували спеціальний SH-3, HH-3.[7]

Декілька Sea Kings були у підрозділі КМП США HMX-1, де вони використовуються якості президентських вертольотів; у цьому плані, позивний 'Marine One' вертольоти використовують лише для перевезення президента. На 2012, згідно програміVXX планується заміна флоту вертольотів Sea King.[46][47] У 1992 Міністерство юстиції США подали в суд на компанію Сікорський стверджуючи, що компанія завищує ціни на компоненти для ВМС США.[48] У 1997 Міністерство юстиції подало подальше звинувачення проти Сікорського в умисному завищенні ціни за контрактом модернізації Sea King ВМС США[49]

Протягом 1990-х у ВМС США Sea King були замінені більш сучасними Sikorsky SH-60 Sea Hawk.[50] Проте, SH-3 продовжили використовувати у резервних підрозділах як транспортні і пошуково-рятувальні. 27 січня 2006 на морській базі Норфолк, Вірджинія проведено церемонію списання зі служби SH-3.[51] Вони були замінені більш сучасними вертольотами SH-60 Sea Hawk.[37]

Варіанти
SH-3D Sea King підбирає капсулу Apollo 17. На задньому плані авіаносець Ticonderoga
HH-3A на борту Bon Homme Richard
«Борт Номер Одни», президентський VH-3A «Sea King» який використовувався у 1961—1976, на постаменті у Бібліотеки Ніксона
SH-3G у 1981

Військові
XHSS-2
Прототип H-3 Sea King.[52]
YHSS-2
Досерійний вертоліт S-61, побудовано сім для ВМС США,[53] у 1962 отримав назву YSH-3A.[52]
HSS-2
Оригінальне позначення Sea King. Змінено SH-3A у 1962 згідно системі позначень літальних апаратів США
SH-3A
Мисливець за субмаринами ВМС США; побудовано 245. Оригінальне позначення HSS-2.[5]
HH-3A
Пошуково-рятувальний вертоліт ВМС США. 12 перероблені з SH-3A.[5]
CH-3A
Вйіськово-транспортна версія ВПС США; три перероблені з SH-3A у CH-3A; пізніше вони стали CH-3B.[54]
NH-3A (S-61F)
Експериментальний високошвидкісний гвинтокрил, з обтічним фюзеляжем, без поплавців, з короткими крилами на яких було розташовано два реактивних двигуна для збільшення швидкості, один перероблений з SH-3A. Пізніше перероблено хвостовий гвинт, він міг обертатися на 90° і слугував як штовхальний пропелер; на вертольоті встановлювався штовхальний пропелер «Roto-Prop» розроблений для Sikorsky S-66.[55]
RH-3A
Вертоліт-тральщик ВМС США. 9 перероблені з SH-3A.[52]
VH-3A
Пасажирський вертоліт для VIP осіб армії і КМП США; перша назва HSS-2Z. Побудовано 8, плюс два SH-3A перероблено з пошкоджених вертольотів (один YHSS-2 і один SH-3A). Інші було повернуто ВМС США у 1975—1976 і замінено VH-3D.
CH-3B
Військово-транспортний вертоліт ВПС США.[53]
SH-3D
Мисливець за субмаринами ВМС США. Побудовано 73 і два перероблено з SH-3A.[5]
VH-3D
Пасажирський вертоліт для VIP осіб КМП США, побудовано 11. Прийнято на службу 1976.[56]
SH-3G
Вантажно-транспортний вертоліт ВМС США. 105 перероблено з SH-3A та SH-3D.[5]
SH-3H
Оновлення SH-3G до мисливця за субмаринами ВМС США.[5] Він мав покращення SH-3G, міг шукати протикорабельні ракети та мав ріні покращення планера. 163 SH-3A/D/G було оновлено до SH-3H.[56]
SH-3H AEW
Вертоліт ДРЛС іспанського флоту.
UH-3H
Вантажно-транспортний вертоліт ВМС США; перероблено з SH-3H шляхом демонтажу протичовнових систем.[56]

Позначення компанії Сікорський
S-61
Позначення компанії вертольота Sea King.[5]
S-61A
Експортна версія для ВПС Данії. Більші понтони без плавучих баків, 530-літровий центральний бак замість гідролокатора і відсутність автоматичної системи складання лопатей.[57]
S-61A-4 Nuri
Пошуково-рятувальний вертоліт ВПС Малайзії. 31 місце для бійців. Побудовано 38.[53]
S-61A/AH
Багатофункціональний вертоліт для пошуково-рятувальних робіт у Антарктиці.
S-61B
Експортна версія мисливця за субмаринами SH-3 ВМС Японії.
S-61D-3
Експортна версія для ВМС Бразилії.
S-61D-4
Експортна версія для ВМС Аргентини.
S-61NR
Пошуково-рятувальний вертоліт для ВПС Аргентини.
S-61V
Позначення компанії для VH-3A. Побудовано один для Індонезії.
S-61L/N
Цивільна версія Sea King.
S-61R
S-61R служив у ВПС США під позначеннями CH-3C/E Sea King і HH-3E Jolly Green Giant, а також у береговій охороні США і ВПС Італії під позначенням HH-3F Sea King (більш відомий під прізвиськом «Пелікан»).[58]

United Aircraft Канада
Канадський Sikorsky CH-124A Sea King
CH-124
Мисливець за субмаринами ВМС Канади (41 зібрано компанією United Aircraft Канада).[59]
CH-124A
Програма покращення Sea King (SKIP) була спрямована на встановлення нової авіаоніки для покращення безпеки.[59]
CH-124B
Альтернативна версія CH-124A без гідролокатора, але з датчиком MAD. У 2006 5 машин було перероблено для підтримки Standing Contingency Task Force (SCTF), і мали додаткові місця для бійців і нові радіостанції. Плани встановлення швидкої лебідки, EAPSNIPS (Engine Air Particle Separator / Snow & Ice Particle Separator) не увінчалися успіхом.[59]
CH-124B2
Шість CH-124B було оновлено до стандарту CH-124B2 у 1991—1992. Перероблений CH-124B2 мав сонарні буї для пошуку субмарин, а також мав гідролокатор для доповнення гідролокаторів корабля. Через те, що полювання за субмаринами перестало бути основним пріоритетом канадських військових CH-124B2 були перероблені на транспорти для військ Standing Contingency Task Force.[59]
CH-124C
Один CH-124 використовувався Helicopter Operational Test and Evaluation Facility яка розташована у Ширвотері. Він використовувався для тестування нової трансмісії.[59]
CH-124U
Не офіційна назва чотирьох CH-124, які були модифіковані як вантажо-пасажирські вертольоти. Один розбився у 1973, а інші пізніше було перероблено на CH-124A.[59]

Westland
Westland Sea King AEW.2A ВМС Великої Британії у 1998

Westland Sea King випускався за ліцензією компанією Westland Helicopters Ltd у Великій Британії, яка випускала спеціальну версію для ВМС Великої Британії. Вона мала два двигуни Rolls-Royce Gnome (ліцензійні T58) і британську авіоніку і обладнання. Вперше піднялася у повітря у 1969 і прийнята на озброєння наступного року. Машину також використовували ВПС Великої Британії у пошуково-рятувальних операціях і продавали у багато країн світу.

Agusta
AS-61
Позначення компанії H-3 Sea King побудованих за ліцензією Agusta.
AS-61A-1
Італійська експортна модель для ВПС Малайзії.
AS-61A-4
Військовий транспортний, пошуково-рятувальний вертоліт.[60]
AS-61N-1 Silver
Ліцензійна модель S-61N, зі зменшеною кабіною.
AS-61VIP
Пасажирський вертоліт для VIP осіб.[60]
ASH-3A (SH-3G)
Багатофункціональний транспортний вертоліт
ASH-3D
Мисливець за субмаринами. Використовувався у ВМС Італії, Бразилії, Ірану, Перу та Аргентини.[60]
ASH-3TS
VIP, транспортний вертоліт. Також відомий як ASH-3D/TS, ВПС Італії використовували 2 з 1975 до 2012.[60][61]
ASH-3H
Мисливець за субмаринами.[60]

Mitsubishi
S-61A
Ліцензійний S-61A як пошуково-рятувальний і багатоцільовий вертоліт ВМС Японії. Побудовано 18.
HSS-2
Ліцензійна версія S-61B як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 55.
HSS-2A
Ліцензійна версія S-61B(SH-3D) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 28,
HSS-2B
Ліцензійна версія S-61B(SH-3H) як мисливець за субмаринами ВМС Японії. Побудовано 23,

Оператори
Вертоліт ВПС Великої Британії Westland Sea King, ліцензована копія Sea King
Вертоліт ВМС Бразилії SH-3 Sea King на підльоті до USS Bunker Hill.
Вертоліт ВМС Ірану ASH-3D Sea King у військових навчаннях Velayat-90
Rescue 5 департаменту шерифа Лос-Анджелеса, H-3 Sea King, над узбережжям Ранчо Палос Вердес.
 Аргентина
  • ВМС Аргентини[62]
 Бразилія
 Канада
 Данія
  • ВПС Данії,[64] колишній оператор.[65][66]
 Індія
  • ВМС Індії
 Іран
  • ВМС Ірану[62]
 Ірак
  • ВПС Іраку,[67][68] колишній оператор
 Італія
 Японія
 Малайзія
  • ВПС Малайзії[62]
 Перу
 Іспанія
  • ВМС Іспанії[62]
 Саудівська Аравія
 США
 Венесуела
  • Армія Венесуели[62]

Льотно-технічні характеристики (SH-3)
Схематичне зображення SH-3 Sea King

Джерело: Omnifarious Sea King,[74] U.S. Navy Fact File.[1]

Основні характеристики

  • Екіпаж: 4 (два пілоти, два оператори ПЧО)
  • Пасажиромісткість: 3
  • Довжина: 16,7 м
  • Висота: 5,13 м
  • Діаметр несучого гвинта: 19 м
  • Площа обертання несучого гвинта: 284 м²
  • Маса порожнього: 5382 кг
  • Маса спорядженого: 8449 кг
  • Нормальна злітна маса: 10000 кг
  • Силова установка: 2 × турбовальний General Electric T58-GE-10 1400 кс ( 1045 кВт)


Льотні характеристики

Озброєння

  • 2×Mk 46/44 протичовнові торпеди (SH-3H)
  • Різні сонарні буї і піротехнічні прилади
  • Ядерна глибина бомба B-57


Див. також

Схожі розробки
Літальні апарати схожі за конфігурацією та ерою

Примітки
  1. "H-3 Sea King helicopter." U.S. Navy Fact File, Retrieved: 17 April 2012.
  2. Leoni 2007, p. 251.
  3. Fieldhouse and Taoka 1989, pp. 70-71, 74.
  4. Mutza 2010, p. 106.
  5. Chant 1988, p. 464.
  6. «HSS-2.»
  7. Jackson 2005, p. 207.
  8. Mutza 2010, p. 107.
  9. «HSS-2 Completes Carrier Trials.»
  10. Frawley 2003, p. 194.
  11. Taylor, John W.R. Jane's All The World's Aircraft 1963—1964, Jane's All The World's Aircraft Publishing Co. Ltd.
  12. «USN HSS-2's 200 m.p.h.» Flight International, 15 February 1962. p. 233.
  13. Taylor, John W.R. Jane's All The World's Aircraft 1966—1967, Jane's All The World's Aircraft Publishing Co. Ltd.
  14. Apostolo, G. «Sikorsky S-61».
  15. «The Self-Supporting Helicopter» Time Magazine. 26 December 1960.
  16. Apostolo, Giorgio.
  17. Williamson 2000, pp. 149, 167.
  18. Gordon, Lisa, The King at sea" Vertical Magazine, 9 December 2013.
  19. «Haze Gray & Underway — The Canadian Navy of Yesterday & Today — Sea King».
  20. Uttley 2001, p. 206.
  21. McGowen 2005, p. 119.
  22. Thorn and Frawley 1998, p. 164.
  23. Lake 1996, pp. 114—115.
  24. McGowen 2005, pp. 120, 126.
  25. «India Buys Six U.S. Navy Sea Kings.»
  26. «Last U.S. Navy Sea King Helicopter Delivered.»
  27. «Former Presidential helicopter redelivered to the Egyptian Government.»
  28. Baruzzi, Cara.
  29. Bishop and Chant 2004, p. 208.
  30. Williamson 2000, p. 169.
  31. «HSS-2.»
  32. Byers 1986, p. 232.
  33. Fieldhouse and Taoka 1989, pp. 72-73.
  34. Biass 1985, p. 543.
  35. Chesneau 1985, pp. 2–3, 5.
  36. Blair 2004, p. 42.
  37. Dorsey, Jack.
  38. S.R. Arends, Harrington, J.H., Karlsson, C.R., Pellerin, A. E., and Staley, M. «Military Use of Offshore Platforms.»
  39. Bishop and Chant 2004, p. 91.
  40. Chant 1988, pp. 182—183.
  41. Tutton, Michael.
  42. «BBC 2 programme Sea King: Britain's flying past 28 February 2013.»
  43. Marolda 1996, pp. 70–80.
  44. Blair 2004, p. 87.
  45. «Apollo 14 crewmen step aboard U.S.S. New Orleans after splashdown.». Архів оригіналу за 5 серпня 2012. Процитовано 28 жовтня 2016.
  46. Trimble, Stephen.
  47. Cavas, Christopher P. «Former Competitors Join Forces for Helo Program.»
  48. «Sikorsky sued over alleged Sea King overcharges.»
  49. Pazniokas, Mark. «Testimony Begins In Sikorsky Trial.» Hartford Courant, 17 July 1997.
  50. Blair 2004, p. 44.
  51. «U.S. Navy Retires Sea Kings.»
  52. Eden 2004, p. 410.
  53. Donald 1997, p. 843.
  54. Eden 2004, p. 413.
  55. Leoni 2007, pp. 26–28.
  56. Eden 2004, p. 411.
  57. page 435 in Jane's All the World's Aircraft 1980, ISBN 0-531-03953-6
  58. United States, 1974, p.
  59. Durning, Michael.
  60. Chant 1988, p. 356.
  61. «Agusta Sikorsky SH-3D/TS». aeronautica.difesa.it. 2014.
  62. «World Air Forces 2014» (PDF).
  63. «Royal Canadian Navy (1945—1968)».
  64. «Flyvevåbnet H-3».
  65. «Danish Defence Website: Helicopters retired after 45 years (Article in Danish)».
  66. «DR Broadcaster: Helicopters retired (Article in Danish)».
  67. «World's Air Forces 1987 pg. 65». flightglobal.com.
  68. «Iraqi Agusta-SH-3D».
  69. «JMSDF S-61».
  70. «World's Air Forces 1987 pg. 81». flightglobal.com.
  71. «US Navy SH-3». globalsecurity.org.
  72. «Marine Helicopter Squadron-1 (HMX-1) Nighthawks». globalsecurity.org.
  73. «3 Super Puma Helicopters Acquired For Sheriff's Department Air Rescue». ©2012 CBS Local Media.
  74. Air International May 1981, p. 218.

Джерела
  • Biass, Eric H. World Helicopter Systems. Geneva, Switzerland: Interavia Data, 1985.
  • Bishop, Chris and Chris Chant. Aircraft Carriers. Minneapolis, Minnesota: Zenith Imprint, 2004. ISBN 0-7603-2005-5.
  • Blair, Don. Splashdown! Nasa and the Navy. Nashville, Tennessee: Turner Publishing, 2004. ISBN 1-56311-985-4.
  • Byers, R.B. The Denuclearisation of the Oceans. London: Taylor & Francis, 1986. ISBN 0-7099-3936-1.
  • Chant, Christopher. A Compendium of Armaments and Military Hardware. London: Routledge, 1988. ISBN 0-7102-0720-4.
  • Chesneau, Roger. Aeroguide 10: Westland Sea King HAR Mk 3. Essex, UK: Linewrights, 1985. ISBN 0-946958-09-2.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 1974.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 1998.
  • DOD 4120.15-L Model Designation of Military Aircraft, Rockets, and Guided Missiles. Washington, D.C.: Department of Defense, 2004.
  • Donald, David, ed. The Complete Encyclopedia of World Aircraft. New York: Barnes & Noble Books, 1997. ISBN 0-7607-0592-5.
  • Eden, Paul (ред.). The Encyclopedia of Modern Military Aircraft. London: Amber Books, 2004. ISBN 1-904687-84-9.
  • Fieldhouse, Richard and Taoka Shunji. Superpowers at Sea: An Assessment of the Naval Arms Race. Oxford, UK: Oxford University Press, 1989. ISBN 0-19829-135-3.
  • Frawley, Gerard. The International Directory of Civil Aircraft, 2003—2004. Fyshwick, Australian Capital Territory: Aerospace Publications Pty Ltd, 2003. ISBN 1-875671-58-7.
  • Jackson, Robert, ed. «Sikorsky S-61/SH-3 Sea King.» Helicopters: Military, Civilian, and Rescue Rotorcraft (The Aviation Factfile). London: Grange Books Ltd, 2005. ISBN 1-84013-812-2.
  • Lake, Jon. «Westland Sea King: Variant Briefing». World Air Power Journal, Volume 25, Summer 1996, pp. 110–135. London: Aerospace Publishing. ISBN 978-1-874023-79-1. ISSN 0959-7050.
  • Leoni, Ron D. Black Hawk: The Story of a World Class Helicopter. Reston, Virginia: American Institute of Aeronautics and Astronautics, 2007. ISBN 1-56347-918-4.
  • Marolda, Edward J. By Sea, Air, and Land: An Illustrated History of the U. S. Navy and the War in Southeast Asia. Darby, Pennsylvania: DIANE Publishing, 1996. ISBN 0-7881-3250-4.
  • McGowen, Stanley S. Helicopters: An Illustrated History of their Impact. Santa Barbara, California: ABC-CLIO, 2005. ISBN 1-85109-468-7.
  • Mutza, Wayne. Helicopter Gunships: Deadly Combat Weapon Systems. Specialty Press, 2010. ISBN 1-5800-7154-6.
  • Uttley, Matthew. Westland and the British Helicopter Industry, 1945—1960: Licensed Production versus Indigenous Innovation. London: Routledge, 2001. ISBN 0-7146-5194-X.
  • Williamson, Ronald M. Naval Air Station Jacksonville, Florida, 1940—2000: An Illustrated History. Nashville, Tennessee: Turner Publishing, 2000. ISBN 1-5631-1730-4.

Література
  • Núñez Padin, Jorge Felix (2014). У Núñez Padin, Jorge Felix. Sikorsky S-61D.4 & UH-3H Sea King. Serie Aeronaval (Spanish) 32. Bahía Blanca, Argentina: Fuerzas Aeronavales. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 25 серпня 2014.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.