Team LCR

Кейсі Стоунер, 2006 рік

Ренді де Пуньє, 2010 рік

Тоні Еліас, 2011 рік

Команда була заснована італійським гонщиком Лючіо Чекінелло у 1996 році. Він створив свою власну команду для виступів у чемпіонаті світу в класі 125cc, використовуючи мотоцикли Honda.

Дебют «Team LCR» відбувся 29 березня 1996 року на малайській трасі Шах Алам[1].

У дебютному сезоні Чекінелло кілька разів потрапляв у десятку найкращих, посівши у сезоні 15 місце. Аналогічні результати були продемонстровані у сезоні 1997.

У сезоні 1998 року команда була представлена двома гонщиками: до Чекінелло приєднався японець Нобору Уеда. У своїй другій гонці за команду, Уеда здобув першу перемогу на етапі Гран-Прі для Team LCR. Це сталося на Гран-Прі Малайзії. Першу перемогу для своєї команди Чекінелло здобув у тому ж році на Гран-Прі Мадриду у Харамі. Лючіо посів у сезоні 5-те місце в загальному заліку, тоді як Уеда заків 13-м після пропуску половини сезону через травму. Хіроюкі Кікучі був взятий в команду як заміна Уеди під час його відсутності.

Співпраця Чекінелло і Уеди тривала в 1999 і 2000 сезонах, що дало команді ще одну перемогу (Уеда в 1999 році на Гран-Прі Бразилії), а також численні подіуми для обох гонщиків. Уеда закінчив обидва сезони на 5-й позиції, тоді як Чекінелло був в змозі закінчити на 9-й і 11-й позиціях.

У 2001 році команда перейшла на мотоцикли Aprilia. В команду на місце Уеди був взятий іспанець Рауль Хара. Результати Чекінелло покращились: він завоював першу перемогу з Aprilia на Гран-Прі Каталонії і закінчив сезон 4-м у загальному заліку.

У 2002 році команда розпочала свої виступи в класі 250cc, залишаючись при цьомі у в класі 125сс. Гонщик із Сан-Марино Алекс де Анджеліс був прийнятий на місце Хари в клас 125cc, тоді як молодий перспективний австралійський новачок Кейсі Стоунер та іспанець Девід Чека були запрошені для виступів у класі 250cc. Чекінелло вдалося повторити успішні результати попереднього сезону і він знову закінчив сезон 4-м у загальному заліку з 3 перемогами на етапах, тоді як де Анджеліс здобув перший подіум у кар'єрі і закінчив 9-м у цілому. У класі 250cc, Стоунер та Чека змогли домогтися кількох потраплянь у десятку на етапах і закінчили в дебютному сезоні на 12 та 13 місцях відповідно.

У 2003 році команда продовжила свої подвійні виступи у класах 125cc і 250cc. Кейсі Стоунер перейшов у клас 125cc і став партнером Чекінелло, тоді як у класі 250сс команду представляв французький гонщик Ренді де Пуньє. Обидві команди мали успішний сезон з 3-ма перемогами на етапах в кожному класі. Де Пуньє з 3-ма перемогами та 9-ма подіумами боровся за чемпіонство, але в результаті зміг закінчити сезон 4-м; Чекінелло здобув дві перемоги, тоді як Стоунер завоював перший подіум і першу перемогу у класі. Наприкінці 2003 року Чекінелло вирішив завершити свою гоночну кар'єру і зосередитися в управлінні командою.

У 2004 році команда зберегла у своєму складі де Пуньє, який продовжив виступи на Aprilia у класі 250cc. Для виступів у класі 125cc команда найняла двох італійських гонщиків: колишнього чемпіона світу 125cc Роберто Локателлі і новачка Матіа Пасіні. Де Пуньє і Локателлі боролися за чемпіонство у своїх класах, проте закінчили сезон третіми у загальному заліку. У де Пуньє була 1 перемога і 8 подіумів, тоді як у Локателлі було 2 перемоги і 6 подіумів.

В сезоні 2005 року команда була представлена лише у класі 250cc на мотоциклах Aprilia. Роберто Локателлі перейшов до 250cc, компанію йому склав Кейсі Стоунер, який повернувся після одного року перебування у KTM. Стоунер за сезон здобув 5 перемог і 10 подіумів та закінчив сезон другим після Дані Педроси. Друге місце Кейсі було найкращим результатом в історії команди. Стоунер був також першим гонщиком LCR, який мав понад 3 перемоги на етапах в сезоні.

У жовтні 2005 року команда домовилась з Кейсі Стоунером про перехід в клас MotoGP в майбутньому сезоні, постачальником мотоциклів мала стати Yamaha. Після того, як сезон 2005 року закінчився, Стоунер отримав пропозицію від команди «Honda Pons» і навіть встиг протестувати з ними мотоцикл Honda RC211V у Валенсії. З виходом Стоунера з команди, «Team LCR» довелося призупинити свій проєкт у MotoGP. Тим не менш, в грудні 2005 року, несподівано для всіх, Стоунер став знову доступний для LCR після того, «Honda Pons» не змогла залучитися спонсорською підтримкою на майбутній сезон. «Team LCR» негайно повторно підписала Стоунера і уклала угоду з HRC на постачання їхніх мотоциклів RC211V в 2006 році.

Стоунер здобув свій перший поул для команди у другій гонці MotoGP на Гран-Прі Катару. На наступній гонці в Туреччині Стоунер завоював свій перший подіум в MotoGP. Стоунер конкурував з Марко Меландрі всю гонку, поки Меландрі не вдалося побити його на фініші. Стоунер закінчив сезон на 8-му місці.

У сезоні 2007 року Стоунер покинув команду для переходу у Ducati. Іспанський ветеран Карлос Чека замінив його в команді, отримавши новий мотоцикл Honda RC212V з об'ємом двигуна 800 куб.см. Тим не менш, команда не змогда повторити свої вражаючі результати 2006 року, а Чека щосили намагався пристосуватися до нового мотоциклу, його найкращим результатом стало два шостих місця на Гран-Прі Іспанії та Гран-Прі Сан Марино.

Ренді де Пуньє повернувся в команду в 2008 році. Найкращим результатом де Пуньє було лише шосте місце на Гран-Прі США.

У сезоні 2009 року на Гран-Прі Великої Британії де Пуньє зайняв третє місце — його найкращий результат з командою і перший подіум команди в класі MotoGP з 2006 року.

Сезон 2010 року де Пуньє закінчив на дев'ятому місці на мотоциклі Honda RC212V, його найкращим результатом було четверте місце на Гран-Прі Каталонії.

У сезоні 2011 року де Пуньє в команді змінив іспанець Тоні Еліас — на той момент чинний чемпіон світу у класі Moto2. Впродовж сезону він демонстрував невисокі результати, аналогічні до результатів де Пуньє у попередньому сезоні, та в підсумку посів лише 15 місце. Після завершення сезону Еліас вирішив повернутись у Moto2, а його місце знову зайняв чемпіон світу у класі Moto2, цього разу німець Штефан Брадль.

Протягом сезону 2012 року Брадль на кількох етапах претендував на подіум, але найкращим його результатом було четверте місце на Гран-Прі Італії. В підсумку посів високе як для новачка 8-е місце в сезоні, за що отримав титул «новачка року».[2]

В наступному сезоні команда продовжила співпрацю з Брадлем. Протягом чемпіонату Штефан не міг на рівні конкурувати з чотирма гонщиками заводських команд Honda та Yamaha; він боровся за 5-е місце з британцем Келом Кратчлоу з «Monster Yamaha Tech 3» та іспанцем Альваро Баутістою з «Go & Fun Honda Gresini». На Гран-Прі США, за відсутності Лоренсо та Педроси, Брадль зміг вперше за часи виступів у класі MotoGP піднятись на подіум, зайнявши 2 -ге місце. На Гран-Прі Малайзії під час вільної практики потрапив у аварію, в якій зламав щиколотку.[3] Внаслідок отриманої травми йому довелось пропустити дві гонки, через що він зайняв лише 7-е місце у загальному заліку.

У сезоні 2014 Штефан Брадль знову був єдиним представником команди у MotoGP.[4] В середині сезону команда отримала нового титульного спонсора в особі британської фінансової компанії «CWM FX».[5] Це, а також не зовсім успішні виступи Брадля у чемпіонаті (лише 9-е місце за підсумками першої половини сезону) призвели до змін у команді: для виступів у сезоні 2015 замість німця був підписаний британський гонщик Кел Кратчлоу.[6] Згодом було повідомлено, що компанію британцю склав Джек Міллер — молодий австралійський гонщик з класу Moto3. Такий розвиток подій дозволив зекономити кошти Лючіо Чекінелло, адже контракт останнього повністю оплатила Honda Racing Corporation, а фінансування заробітної плати Кратчлоу взяла на себе «CWM FX».[7]

Перед самим початком сезону 2015 у команди виникли неочікувані проблеми: її головний спонсор, британська компанія «CWM FX», була запідозрена у фінансових махінаціях та була закрита, що поставило участь у змаганнях «Team LCR» та Кратчлоу зокрема під сумнівом[8]. До того моменту команда встигла отримати від головного спонсора лише 4,5 з запланованих 6,5 млн. €, тому після Гран-Прі Чехії вона знову виступала під звичною назвою «LCR Honda»[9]. Найкращим результатом сезону стало третє місце Кела Кратчлоу на Гран-Прі Аргентини.