USS Cowell (DD-167)

«Ковелл» після введення до американського флоту перебував у складі сил, що діяли в Атлантичному океані, а пізніше в Адріатичному морі. 27 червня 1922 року виведений до резерву, де перебував протягом 18 років. 17 червня 1940 року знову введений до сил Атлантичного флоту й увійшов до 79-го дивізіону есмінців, який входив до Нейтрального патруля. 18 вересня 1940 року прибув до Галіфакса у Новій Шотландії для подальшої передачі Королівському британському флоту. 23 вересня перейшов у розпорядження британців.

29 вересня 1940 року корабель вийшов з британським екіпажем та новим ім'ям «Брайтон» до берегів Британських островів. «Брайтон» ніс службу близько данського узбережжя спільно з тральщиками і базувався на Фарерських островах. 27 лютого 1941 на його борт було прийнято 19 моряків із затонулого корабля «Балтісан». «Брайтон» був спеціально відремонтований для супроводу ескортів: були прибрані три гармати і одна потрійна торпедна установка для полегшення маси і установки протичовнової зброї.

1 жовтня 1941 року есмінець увійшов до складу ескорту конвою WS 12[Прим. 2].

31 жовтня 1941 року, спільно з есмінцями «Оффа», «Орібі», «Онслоу» і крейсером «Шеффілд» забезпечував мінні постановки на «Північному баражі» в районі Фарерських островів.

16 липня 1944 року переданий до складу Північного флоту ВМФ СРСР, де отримав назву «Жаркий». 28 лютого 1949 року повернутий до Великої Британії, де у квітні 1949 розібраний на брухт у Росайті.