Євразійський Союз

На думку кандидата історичних наук Олександра Дудніка^[хто?], Євразійський проект має стати завершальним етапом економічної політичної, військової та культурної інтеграції в рамках одного полюсу на пострадянських просторах на чолі з Росією. Реалізація даного проекту відповідає зовнішньополітичній стратегії Росії, розрахованій до 2020 року, продовжує дослідник, та буде здійснюватися в рамках передвиборчої президентської кампанії Путіна 2012-го[4](джерело не відкривається)

Ось як окреслює Володимир Путін мету появи Євразійського Союзу:

«Ми пропонуємо модель потужного наднаціонального об'єднання, здатного стати одним з полюсів сучасного світу і при цьому грати роль ефективної «зв'язки» між Європою і динамічним Азіатсько-Тихоокеанським регіоном.» — В. Путін.[5]

Низка оглядачів та дослідників вважає, що неофіційною метою, згідно зі словами того ж Путіна[5], є поновлення антипода Європейського Союзу — мілітирастичної диктаторської світової «наддержави», подібної до колишньої наддержави[6] — СРСР, яка припинила своє існування у 1991 році[7][8][9][10]

Зокрема, проти даного проекту досить різко висловився лідер Узбекистану Іслам Карімов:

«Ні для кого не є таємницею, що в наші дні робляться різноманітні і все активніші спроби, спрямовані на те, щоб представити в брехливому світлі труднощі, з якими ми сьогодні стикаємося, наполегливу роботу, виконану нами на шляху до досягнення незалежності. І, перш за все, можна спостерігати як сьогодні в колишньому радянському просторі робляться спроби спотворити шляхом помилкових трактувань картину в очах молоді, яка не жила за часів старого репресивного режиму і не має про нього достатньою інформації. Ці спроби покликані породити в їх умах ностальгію за радянським минулим». «Неважко помітити, що ті хто це робить відмовляються прийняти розпад колишнього Союзу, який був радянською імперією, як природний і законний процес, і зрозуміти, що причинами його розпаду були, перш за все, неспроможність політичних, економічних та ідеологічних основ тієї держави».[11]

18 листопада 2011 в Москві лідерами Росії — Медвєдєвим, Білорусі — Лукашенком та Казахстану — Назарбаєвим, була підписана декларація про створення Євразійського Союзу.

Декларація проголошує створення першого наднаціонального органу — Євразійської Комісії, яка безпосередньо займеться створенням інститутів майбутнього союзу, а також виконанням «дорожньої карти».

Дата	Країна	Кількість членів
2012—2013	Білорусь  Казахстан  Росія	3

(Білорусь та Казахстан входили та входять до складу майже всіх інтеграційних об'єднань, ініційованих російським керівництвом раніше, зокрема СНД, ЕЄП, Митного союзу та ЄврАзЕС.)

Частка країн Євразійського Союзу (Білорусь, Казахстан і Росія) у світовому ВВП[12]:

   Інші країни - $22.2 трлн. (32%)

   ЄС - $17.1 трлн. (25%)

   США - $14.8 трлн. (22%)

   Китай - $7.2 трлн. (10%)

   Японія - $5.8 трлн. (8%)

   Євразійський союз (Білорусь, Казахстан, Росія) - 2.1 трлн. (3%)

2011 р.

На 2012 рік керівництво держав-членів Євразійського Союзу не досягло в розвитку власних країн якихось небуть значних успіхів, майже за всіма показниками поступаючись країнам ЄС.

Так ВВП на душу населення, розрахований за ПКС (паритетом купівельної спроможності), у 2011 році для Росії становив $ 16,700 (лише 70 місце серед усіх світових економік), для Білорусі — $ 14,900 (85 місце), для Казахстану — $ 13,000 (93 місце)[13].

Головнею статтею наповнення бюджетів для більшості з них є експорт (для Білорусі ре-експорт[14]) природної сировини[15][16].

Зокрема загальна частка ВВП трійки країн цього союзу в 2010 році склала 2,6 % від світового.[12] За рівнем корупції, згідно з рейтингом Transparency International в 2010 році, Казахстан посів 105 місце серед 178 країн, Білорусь — 127, Росія — 154.[17]

За рейтингом економічних свобод оприлюдненим The Heritage Foundation в 2010 році, Казахстан посів 78 місце серед 178 країн, Росія — 143, Білорусь — 155.[18]

Згідно з індексом демократії, який щорічно складає Economist Intelligence Unit — Росія посідає 117 місце («Авторитарний режим») серед 167 країн, Казахстан — 137 («Авторитарний режим»), Білорусь — 139 («Авторитарний режим»).[19][20]

В Україні відношення до даного новоутворення неоднозначне. Ставлення до нього погіршилося після того, як молодіжним крилом даного проекту, так званим Євразійським Союзом Молоді, був вчинений акт вандалізму — знищення державних символів України на горі Говерла.

На підтримку даного утворення виступили лідер КПУ Петро Симоненко та лідер КПРС Леонід Грач^{[джерело?]}.

За словами керівника українського Інституту публічної політики Віктора Чумака, російське керівництво єдине у своїх поглядах щодо України:

«Без участі України в наднаціональних інтеграційних проектах не буде ні «Російського світу», ні «єдності слов’янських народів», ні довіри російських виборців до своїх кандидатів, які не змогли раз і назавжди розв’язати «українське питання».[4]

Підтвердив це спікер Державної думи Росії Гризлов:

...«Тим часом, офіційний Київ підписав документи, що стосуються зони вільної торгівлі та участі в інтеграційних процесах з країнами СНД. У нас тісні економічні зв'язки, багато спільних проектів. Наприклад, виробництво літаків Ан. Ми хочемо бачити Україну в майбутньому Євразійському союзі і вважаємо, що без неї він буде неповним»[21]

Натомість Президент України Віктор Янукович неодноразово наголошував на незмінності проголошеного в Конституції України курсу на інтеграцію в об'єднану Європу[22][23][24], хоча і з деякими омовками[25].

• ЄврАзЕС
• Співдружність Незалежних Держав
• Митний союз Білорусі, Казахстану і Росії
• Єдиний економічний простір
• Євразійський союз молоді
• «Русскій мір»

• Євразійський союз: теорія і практика^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Кому в Україні вигідний Євразійський союз?
• Москва може стати новим імперським центром Євразійського простору
• Європейський союз чи Євразійський союз: що вигідно для України?