Морське (Судацька міська рада)
Морське́ (до 1949 року — Капсихор, крим. Qapsihor) — село в Україні, у складі Судацької міської ради Автономної Республіки Крим, центр Морської сільської ради. Населення — 2 245 чоловік.
село Морське | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Регіон | Автономна Республіка Крим | ||||
Район/міськрада | Судацька міська рада | ||||
Рада | Морська сільська рада | ||||
Облікова картка | Морське | ||||
Основні дані | |||||
Колишня назва | Капсихор | ||||
Населення | 2 245 (2001) | ||||
Поштовий індекс | 98033 | ||||
Телефонний код | +380 6566 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 44°49′40″ пн. ш. 34°48′19″ сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря |
30 м | ||||
Відстань до обласного центру |
51,7 (фізична) км[1] | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | Морське, вул. Шевченка, 33 | ||||
Карта | |||||
Морське | |||||
Морське | |||||
Мапа | |||||
|
Географія
Село Морське розташоване на заході території міськради, на березі Чорного моря, за 16 км на захід від міста Судак в Капсихорській долині, у гирлі річки Шелен, висота центру села над рівнем моря 43 м[2]. Через Морське, берегом моря, проходить автодорога Р29 Алушта — Феодосія. Найближчі населені пункти — Громівка за 4 км на північ, Веселе, Межиріччя і Ворон — понад 8 км на північ — північний схід.
Назва
Історична назва села — Капсіхор — є спотвореною формою грецької назви Καψο Χωρα, яке переводиться як «випалене село».
Історія
Дата заснування Капсіхора (Морського) точно не встановлена. На думку дослідника А. Л. Бертье-Делагарда (1842–1920) Капсіхор існував ще до 1380 року. Також про час існування тут поселення, говорять і численні предмети домашнього вжитку, стародавні ємності, знаряддя праці знайдені на території нинішнього села. Найстародавніші з них, відносять до VIII–IX століть н. е. Ці експонати представлені у музеї села.
У 1778 році велика частина християнських жителів Капсіхора (нащадки греків, що говорили до того моменту на кримськотатарській мові) прийняла іслам, щоб уникнути виселення з Криму, якому за наказом Російського уряду піддалося все християнське населення півострова.
Станом на 1886 у селі Капсіхор Таракташської волості Феодосійського повіту Таврійської губернії мешкало 565 осіб, налічувалось 193 дворових господарства, існували 2 мечеті[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1584 осіб (838 чоловічої статі та 746 — жіночої), з яких , 1573 — магометанської[4].
18 травня 1944 році, після Звільнення Криму від окупації, за постановою Державного комітету оборони СРСР № 5859 від 11 травня 1944 року, кримські татари були депортовані до Середньої Азії. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 року Капсихор був перейменований в Морське, Капсихорська сільрада — в Морську.
1981 року у Морському музикантом Віктором Цоєм було засновано відомий радянський рок-гурт «Кино». З приводу 30-ї річниці заснування гурту, у Морському встановлено меморіал.
Економіка
- В селі знаходиться ДП «Морське», входить до складу НВАО «Масандра»[5].
- Недалеко розташовані пансіонати «Зеніт» і «Сонячний камінь».
Туризм
У курортній галузі переважає приватний сектор.
Посилання
- http://maps.vlasenko.net(рос.)
- Прогноз погоди в с. Морське (Крим)
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-217)
- ДП «Морське» на «Бізнес Гід»
Джерела
- Сайт села Морське
- стаття Морське — Інформаційно-пізнавальний портал | Кримська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)