Ігнацій Мосцицький
Ігнацій Мосьціцький (пол. Ignacy Mościcki, 1 грудня 1867, с. Межаново — 2 жовтня 1946, Версуа) — польський політик і державний діяч, президент Польщі у 1926-1939, ректор Львівської політехніки, видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій.
Ігнацій Мосьціцький пол. Ignacy Mościcki | |||
| |||
---|---|---|---|
4 червня 1926 — 30 вересня 1939 | |||
Попередник: | Станіслав Войцеховський | ||
Наступник: | Владислав Рачкевич, як Президент Польщі у вигнанні; Болеслав Берут, як Президент ПНР | ||
Народження: |
1 грудня 1867 Межаново, Плоцька губернія, Царство Польське | ||
Смерть: |
2 жовтня 1946 (78 років) Версуа, кантон Женева, Швейцарія | ||
Поховання: | |||
Національність: | поляк | ||
Країна: | Польська Республіка | ||
Релігія: | католицтво | ||
Освіта: | Ризький технічний університет і Polytechnikum Rigad | ||
Партія: | Proletariatd і Q56328264? | ||
Рід: | Q63532181? | ||
Шлюб: | Michalina Mościckad | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Біографія
Народився в селі Межаново біля Цеханува у сім'ї учасника Січневого повстання 1863 року. Закінчив школу в Плоцьку, ґімназію у Варшаві (1886) та розпочав навчання на хімічному відділі Ризької політехніки. Деякий час навчався в Технічному коледжі (Лондон), тут встановив контакти з польськими соціалістами. З 1897 р. асистент на кафедрі фізики університету Фрайбурґу (Швейцарія). У 1901 р. очолив фірму, яка почала продукувати азотну кислоту методами, опрацьованими ним. За розробленими ним принципами були вибудовані електричні печі для виробництва азотної кислоти. У 1915—1925 рр. керував кафедрою технології великого неорганічного промислу та технічної електрохімії. Автор близько 70 публікацій, 40 патентів у різних країнах світу.
1916 року організував у Львові Інститут наукових і технічних досліджень «Метан». Запроектував оригінальний метод переробки нафти. Від 1922 року — професор кафедри фізичної хімії і електротехніки Львівської політехніки. Був ректором у 1925—1926 навчальних роках.
Визнання
У 1926 р. став почесним професором Львівської політехніки. Почесні докторати надали Познанський, Паризький, Варшавський (двічі) університети, Гірнича академія у Кракові, Львівська політехніка. 24 лютого 1913 року прийнятий до Політехнічного товариства у Львові.[1] 1930 року став його почесним членом.[2] 2 травня 1924 року відзначений Командорським хрестом із зіркою Ордену Відродження Польщі.[3]
Політична діяльність
З 1892 р. учасник Закордонного союзу польських соціалістів. Після травневого перевороту 1926 року за рекомендацією Юзефа Пілсудського був обраний президентом Польщі; виконував обов'язки з 4 червня 1926 р.
17 червня 1934 року видав розпорядження про створення концтабору в Березі-Картузькій. Показовим було те, що вплинути на рішення про пацифікацію не міг (злослива тогочасна приказка твердила: «тільки й значить, що Ігнацій»).
Після окупації Польщі радянськими та німецькими військами у вересні 1939 року втік через так званий «румунський плацдарм» у Румунію, де був інтернований, передав пост президента Владиславу Рачкевичу, як того вимагала Франція. В грудні 1939 p. переїхав із сім'єю до Швейцарії, де провів роки Другої світової війни.
Урна із прахом була перенесена у 1993 році до катедральної базиліки святого Яна Варшави.
Примітки
- Sprawy towarzystw // Czasopismo Techniczne. — 1913. — № 12. — S. 139.
- Wręczenie dyplomu Honorowego Członka Polskiego Towarzystwa Politechnicznego Panu Prezydentowi Rzeczypospolitej // Czasopismo Techniczne. — 1930. — № 4. — S. 71—72.
- Order Odrodzenia Polski. Trzechlecie pierwszej kapituły 1921—1924. — Warszawa: Drukarnia Państwowa, 1926. — S. 16.