Інкерманський печерний монастир

Климентіївський Інкерманський чоловічий монастир УПЦ (МП) — один з найдавніших[1] печерних монастирів Криму, заснований у VIII столітті. Розміщений в приміській зоні Севастополя — Інкермані.

Інкерманський печерний монастир
Климентіївський Інкерманський чоловічий монастир УПЦ (МП)
44°36′17″ пн. ш. 33°36′01″ сх. д.
Тип споруди печерний монастирd
Розташування  Україна, Інкерман
Початок будівництва VIII—XIV, XIX, XX століття
Належність УПЦ (МП)
Стан Державний реєстр нерухомих пам'яток України і об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd
Адреса м. Севастополь, Балаклавський район, м. Інкерман
Вебсайт kliment-monastery.ru
Інкерманський печерний монастир (Україна)
 Інкерманський печерний монастир у Вікісховищі

Історія і опис монастиря
Інкерманський печерний монастир. Дореволюційна поштова листівка. На задньому плані — нині неіснуючий храм Св. Миколая Мірлікійського (архітектор Г. П. Долін, 1905).

У перші віки н. е. каменоломні поблизу Інкермана були місцем заслання християн. У 94 році імператор Троян вислав сюди третього після апостола Петра римського єпископа (папу) Климента, відомого як автора «Послання до Коринфян» з «Діянь апостолів». За переказами (збереглося давнє «Житіє св. Климента»), єпископ сам висік в скелі перший печерний храм, де продовжував проповідувати християнську віру. Святий Климент хрестив до 500 осіб на день і заснував разом зі своїми прихильниками 75 храмів. Такі вчинки не могли подобалася уряду Херсонеса і тому Святого Климента вирішили стратити. Втопили праведника в 101 році у Козачій бухті (на шию прив'язали якір і кинули його у воду). Через рік море відступило, і в підводному гроті було знайдено останки святого. Щороку в день смерті святителя приходили християни до місця страти, щоб поклонятися святим мощам. Завдяки морському відпливу таке дійство відбувалося до VI ст. У VI ст. на маленькому острівці посеред бухти була зведена церква. У 861 р. в Херсонес прибули брати Костянтин (Кирило) і Мефодій. За допомогою Херсонеського архієпископа Георгія святі Кирило і Мефодій придбали мощі св. Климента. Частину мощей було перевезено до Риму, де вони й зберігаються донині в базиліці святого Климента. Інша частина мощей святого Климента залишалися в Херсонесі. Після хрещення український князь Володимир Святославич частину мощей святого Климента перевіз до Києва, де вони і сьогодні зберігаються у Києво-Печерській лаврі.

У 649—655 роках в Інкермані перебував у засланні римський папа Мартин, який стояв в опозиції до візантійського імператора й патріарха. Тут він помер і був причислений церквою до лику святих.

У VIII столітті в Інкермані виникає печерний монастир, який існував майже тисячу років (прийшов у занепад у XVIII столітті після виселення християн з Криму). У 1850 році монастир був відновлений під ім'ям Інкерманського скиту святих Климента та Мартина. У 1867 році проведено розширення, перебудова й упорядкування житлових приміщень і печерних храмів, був заново відкритий печерний храм святого Мартина Сповідника.

Головний храм монастиря, освячений в ім'я святого священномученика Климента, — це один з найбільших печерних храмів Криму. Він має форму тринефної базиліки; у вівтарі, зверху ніші для запрестольного образу — традиційне візантійське рельєфне зображення хреста в колі. Єдиної думки про час спорудження базиліки немає (від VI до VIII століть), але храм вважається найдавнішим, принаймні в Європі. Поруч з храмом святого Климента знаходиться храм святого апостола Андрія Первозваного, який, за переказами, був висічений при святому Клименту. Датується приблизно 96-м роком н. е. Третій печерний храм — храм святителя Мартина Сповідника, папи Римського, являє собою однонефну базиліку. Він перепланований і впорядкований в ході реставраційних робіт, що проводилися в монастирі у 1867 році. Загальний коридор з'єднує всі три храми і виконує роль нартекса (внутрішня закрита, паперть-вестибюль), у якому можуть розміщуватися віруючі під час богослужіння. У лівій стіні коридору, перед входом до храму святителя Мартина, є вирубана в скелі усипальниця[2].

У 1895 році в пам'ять про порятунок царської сім'ї у залізничній катастрофі було побудовано храм святого великомученика Пантелеймона. А в 1905 році в пам'ять про Кримську війну на верхньому плато споруджено церкву в ім'я святого Миколая Мірлікійського (за проектом архітектора Г. П. Доліна).

З 1924 році храми монастиря стали закривати. У 1931 році богослужіння припинено у печерних храмах, монастир закрито остаточно. Його майно передане Севастопольському музейному об'єднанню.

Під час Другої світової війни у печерах монастиря знаходився штаб 25-ї Чапаївської дивізії Приморської армії.

З часів відродження держави Україна 1991 року почалося і відродження монастиря і в наш час[коли?] він належить Українській Православній Церкві Московського патріархату.

Галерея
  • Територія Інкерманського монастиря
  • Церква Святого Великомученика Пантелеймона
  • Печерний храм в ім'я святого Мартина Сповідника в Інкермані
  • Печерний храм Святого Климента в Інкермані
  • Печерний храм святого апостола Андрія Первозваного в Інкермані
  • Печери Інкерманського монастиря

Примітки
  1. Инкерманский Свято-Климентовский мужской монастырь. НПЦ "ЭКОСИТИ-Гидрофизика" (рос.)
  2. Храмы и приделы, посвященные святителю Мартину Исповеднику, папе Римскому. Свято-Климентовский монастырь, Инкерман Архівовано 26 січня 2012 у Wayback Machine.; (рос.)

Література
  • Гайко Г., Білецький В., Мікось Т., Хмура Я. Гірництво й підземні споруди в Україні та Польщі (нариси з історії). — Донецьк: УКЦентр, Донецьке відділення НТШ, «Редакція гірничої енциклопедії», 2009. — 296 с.
  • Байцар Андрій Любомирович. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. / А. Л. Байцар; Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. — 224 с.
  • Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Інтернет-джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.