Ірга вільхолиста

Ірга вільхолиста (Amelanchier alnifolia) — чагарник з їстівними ягодами, який росте у Північній Америці, зокрема на Алясці, в західній Канаді і на західній та північно-центральній території США. Вона росте в горах до висоти 2600 м над рівнем моря на півночі Каліфорнії та до висоти 3400 м у Скелястих горах[1][2][3].

Ірга вільхолиста
Біологічна класифікація
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Ірга (Amelanchier)
Вид:
A. alnifolia
Біноміальна назва
Amelanchier alnifolia
(Nutt.) Nutt. ex M.Roem., 1847

Має багато варіантів назв англійською мовою (англ. saskatoon berry, англ. Pacific serviceberry, англ. western serviceberries, англ. alder-leaf shadbush, англ. dwarf shadbush, англ. chuckley pear або англ. western juneberry)[1]. Історично його також називають «голубина ягода»[4].

Етимологія

Місто Саскатун, Саскачеван названі на честь ягід. Мовою крі «Саскатун» перекладається як «На місці багатьох ірг вільхолистих».

Від 3 до 20 квіток, зібрані у китиці.

Опис
ілюстрація

Це листяні чагарники або невеликі дерева, що можуть вирости від 1 до 8 м (інколи до 10 м) у висоту. Листя овальне, майже кругле, довжиною 2—5 см і шириною 1—4,5 см.

Квітка розміром 2-3 см з'являються навесні в суцвіттях 3—20 квіток, одночасно з ростом нового листя. Плоди — фіолетові яблука діаметром 5-15 мм із зернятами, дозрівають на початку літа в прибережних районах (ближче до кінця літа у континентальному кліматі)[2][3].

Вирощування і використання

Саджанці розсади висаджують на відстані 0,5—1 м один від одного; відстань між рядами 4—6 м. Окремі кущі можуть приносити плоди 30 або більше років[5].

Ірга може бути адаптована до різних типів ґрунту, за винятком погано дренованих або важких глинистих ґрунтів, у яких відсутні органічні речовини. Неглибоких ґрунтів слід уникати, особливо якщо ґрунтові води високо або є загроза затоплення.

Зимостійкість є винятковою, але мороз може пошкодити квіти. Велика кількість сонячного світла потрібна для дозрівання плодів[5][6].

Ягоди солодкі на смак, їх їдять свіжими або сушеними. Їх додають до сушеного м'яса — пемікану — для покращення смаку і як консервант.

Ірга також використовуються у приготуванні пирогів, варення, вина, сидру, пива[7][8][9][10].

У 2004 році британське «Агентство з харчових стандартів» заборонило використовувати іргу у роздрібному продажу. Заборону було знято після тиску з боку Європейського Союзу[11][12][13].

Канадські виробники класифікують іргу, як «Суперфрукт» (англ. Superfruit), слідуючи моді на такі фрукти, як чорниця, журавлина, гранат і асаї[14].

Хвороби та шкідники

Іргу може вразити грибок Gymnosporangium juniperi-virginianae, який має проміжного хазяїна - ялівець. Уникнути зараження ягід можна, знайшовши і викорчувавши поблизький ялівець або принаймні усунувши його жовті плоди розміру гольфової кульки, не давши розвинутися спорам грибка[15]

Поживні і корисні для здоров'я речовини

Калорійність — 85 ккал на 100 г ягід.

Плоди діаметром 5 мм дозрівають на початку літа
Схожий на чорницю, плід має восковий наліт

Поживні речовини в сировині Ірга вільхолиста[7]

Поживна речовина Кількість у 100 грамах ягід Рекомендована добова доза
Харчові волокна 5.9 г 20 %
Цукор 11.4 г 8 %
Кальцій, Ca 42 мг 4 %
Магній, Mg 24 мг 6 %
Залізо, Fe 1 мг 12 %
Манган, Mn 1.4 мг 70 %
Калій, K 162 мг 3 %
Натрій, Na 0.5 мг 0 %
Вітамін C 3.6 мг 4 %
Вітамін A, IU 11 IU 1 %
Вітамін E 1.1 мг 7 %
Фолієва кислота, мкг 4.6 мкг 1 %
Рибофлавін 3.5 мг >100 %
Пантотенова кислота 0.3 мг 6 %
Піридоксин 0.03 мг 2 %
Біотин 20 мкг 67 %

Ягоди містять значну дозу вітамінів і мікроелементів, а також харчових волокон. Багаті на рибофлавін, біотин, залізо, марганець; містять поліфенольні антиоксиданти[7]. Загалом склад подібний до чорниці.

Посилання
  1. Germplasm Resources Information Network: Amelanchier alnifolia(англ.)
  2. Plants of British Columbia: Amelanchier alnifolia
  3. Jepson Flora: Amelanchier alnifolia(англ.)
  4. Schorger, A.W. 1955. The Passenger Pigeon; its natural history and extinction. The University of Wisconsin Press, Madison.(англ.)
  5. Introduction to Saskatoons Архівовано 12 грудня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
  6. St-Pierre, R. G. Growing Saskatoons — A Manual For Orchardists Архівовано 17 березня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
  7. Mazza, G (2005). Compositional and functional properties of saskatoon berry and blueberry. Int. J. Fruit Sci. 5 (3): 99–118.(англ.)
  8. Mazza G, Davidson CG. Saskatoon berry: A fruit crop for the prairies. p. 516—519. In: J. Janick and J.E. Simon (eds.), New crops. Wiley, New York, 1993.(англ.)
  9. Government of Manitoba — Ministry of Agriculture: Saskatoon Berries. Архів оригіналу за 1 березня 2005. Процитовано 26 січня 2013.
  10. St-Pierre RG. Growing saskatoons — a manual for orchardists Архівовано 17 березня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
  11. British Food Standards Authority: Saskatoon Berries Архівовано 14 березня 2011 у Wayback Machine.(англ.)
  12. Johnson, B. We banned a berry — and it took Brussels to stop us being so silly. The Telegraph 2004-12-23(англ.)
  13. Anon. Britain plucks saskatoon berries from store shelves. CBC News 2004-06-07.(англ.)
  14. Leeder, Jessica. Saskatchewan couple betting the farm on the Saskatoon berry's super powers. The Globe and Mail. 16 September 2011.(англ.)
  15. Ron Smith. Juneberries. Процитовано 21 червня 2010. «Q: I have a question about Juneberry shrub trees. When the Juneberries start to ripen, they get red in color and then something starts to grow on them, almost like a fungus. What could it be and what can be done? A: It is a fungus, most likely cedar-apple rust. Juneberry is in the same family as the apple (rose), so it is subject to some of the same diseases. The easiest way to control this is to find the offending juniper and remove it or pick off and destroy the orange, golf ball-sized fruit that is present before sporogenesis has a chance to begin.»(англ.)
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.