Гранат звичайний

Гранат звичайний є одним із двох видів роду гранат родини дербенникових. Уперше цей вид класифікував Карл Лінней у XVIII столітті як Punica granatum.

Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.

На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою червоного забарвлення, насиченою дубильними речовинами, міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть із кістянкою усередині люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має діаметр до 12 см, діаметр кожної зернини всередині — від 1,2 мм до 5 мм. Загалом у великому фрукті граната може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідо-рожевого до яскраво-червоного, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. За формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення й зав'язі плоду.

На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою та багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені в блідо-рожевий або білий колір. Після тривалого утримання граната в несприятливих умовах або внаслідок скисання плоду верхня шкірка чорніє, а зернини стають коричневими, м'якшають, набувають неприємного запаху, починають бродити.

Гранатове дерево виростає до 7 метрів заввишки й доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами від одного метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а за нестачі світла припиняється цвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20 см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, листкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.

У південній півкулі цвіте з березня до травня, а у північній  — з вересня і аж до січня.

Природна зона поширення гранатів від Аравійського півострова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.

У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Аризоні; а також на півночі Південної Америки й у Бразилії.

• 
  Плід із квіткою
• 
  Бутон
• 
  Брунька
• 
  Квітка великим планом
• 
  Квітка з білими краями
• 
  Квітка (Лівія)
• 
  Суцвіття
• 
  Квітка граната із Королівського ботанічного саду Мадриду
• 
  Гранат у ящику
• 
  Гранат у болгарському містечку Мелник
• 
  Гранатове дерево у Валенсії
• 
  Гранатовий магазинчик у Тель-Авіві

• 
• 
  Насінини граната
• 
• 
• 
• 
• 
  Чорний гранат з Ірану
• 
  Темно-вишневий гранат
• 
  Напівпрозорий плід
• 
  Гранат з Індії

• 
  Виробництво соку в Ізраїлі на вулиці
• 
  Мексиканська гостра страва chile en nogada - фарширований перець із гранатом
• 
  Кекс з гранатом (Туніс)
• 
  Кускус із гранатом (Туніс)
• 
  Морозиво з гранатом
• 
  Кучмачі
• 
  Бадріджані, грузинська баклажанна ікра з гранатами
• 
  Фруктовий салат, Швеція
• 
  Цибулевий салат з гранатом, Узбекистан
• 
  Гранатова раіта