Ірма Адельман

Ірма Адельман (уроджена Глікман,[6] англ. Irma Glickman Adelman — Ірма Ейдлмэн, 14 березня 1930, Чернівці, Румунія (нині Україна) — 5 лютого 2017) — американська економістка, професорка Каліфорнійського університету в Берклі (США). Входить до списку ста великих економістів після Кейнса" за версією Марка Блауга.

Ірма Адельман
Ім'я при народженні англ. Irma Glicman
Народилася 14 березня 1930(1930-03-14)[1][2][3]
Чернівці, Румунія
Померла 5 лютого 2017(2017-02-05) (86 років)
Париж, Іль-де-Франс
·хвороба
Країна  США
Діяльність економістка, викладачка університету
Alma mater Університет Каліфорнії (Берклі) і Haas School of Businessd
Галузь економіка
Заклад Університет Каліфорнії (Берклі) і Лейденський університет[1]
Посада Cleveringa chaird[2][4]
Науковий керівник Роберт Дорфман[5]
Аспіранти, докторанти Marjorie McElroyd, Frederick L. Golladayd[5] і Ghatekha Izevbuwa Osayimwesed[5]
Членство Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

заслужений член Американської економічної асоціаціїd

член Економетричного товаристваd

Член Американської академії мистецтв і наук

Особ. сторінка are.berkeley.edu/~adelman/

Життєпис

Народилася в сім'ї Якова Макса Глікмана та Раї Етінгон.

Отримала освіту в Каліфорнійському університеті в Берклі (США): бакалаврат в 1949 році, магістратура в 1950 році, докторка філософії в 1955 році.

Почала викладати в університеті в Берклі у 1955 році. А в 1962 році перейшла працювати до Стенфордського університету, а потім — до університету Джонса Гопкінса, і нарешті, до Північно-західного університету США у 1966 році, де стала професоркою.

У 1977 році Адельман працювала один рік у Світовому банку у Вашингтоні на посаді головної економістки Центру досліджень економіки країн, що розвиваються. В 1978 році призначена професоркою економіки в університеті Меріленда. У 1977—1978 роках працювала науково співробітницею в Голландському інституті гуманітарних і суспільних наук.

У 1979 році Адельман повернулася до університету Берклі і обійняла посаду професорки економіки сільськогосподарських ресурсів.

Ірма Адельман обиралася віце-президенткою Американської економічної асоціації в 1979 році.

Наукові досягнення

Ірма Адельман зробила великий внесок у створення обчислюваних моделей загальної рівноваги, що використовуються в економічному плануванні. У співпраці з Синтією Морріс вона застосувала нову техніку багатовимірного аналізу в дослідженні взаємодій між економічними, соціальними і політичними силами в процесі економічного розвитку[7]. Також розробляла кількісну оцінку залежності між економічним зростанням і нерівністю у розподілі доходів у країнах, що розвиваються.

У першій книзі «Теорії економічного росту і розвитку» (англ. «Theories of Economic Growth and Development», Стэнфордский университет, 1961 рік; 2-е вид., 1974 рік) Адельман висловила ідеї економістів минулого (Адама Сміта, Давида Рікардо, Карла Маркса та Йозефа Шумпетера) за допомогою єдиної всеохоплюючої математичної моделі економічного зростання.

У другій роботі «Теорія та розробка економічного розвитку» (англ. «The Theory and Design of Economic Development», Університет Джона Гопкінса, 1966 рік) будує вичисляєму модель планування для країн третього світу, в даному випадку для Кореї[8].

Визнання прийшло до Адельман після третьої книги «Суспільство, політика та економічний розвиток: кількісний підхід» (англ. «Society, Politics, and Economic Development: A Quantitative Approach», Університет Джона Гопкінса, 1967 рік), написаній у співавторстві з Сільвією Морріс. У цій роботі авторки заявили новий міждисциплінарний підхід до квантитативного аналізу каузальних чинників процесу розвитку. У ній аналізувалися статистичні взаємозв'язки між різними індикаторами економічного розвитку і різноманітними економічними, соціальними і політичними факторами, що визначають економічний розвиток, з використанням даних по сорока трьох країнах, що розвиваються.

У 1994 році Ірма Адельман в числі низки відомих економістів підписала «Заяву про наміри Групи економічних перетворень» з пропозиціями до російського уряду, що стосуються економічної політики. У заяві критикувалася політика «шокової терапії» і містився заклик до уряду грати активнішу роль в економіці[9].

Примітки
  1. Leidse Hoogleraren
  2. Leidse Hoogleraren
  3. various authors Prabook
  4. https://www.universiteitleiden.nl/dossiers/de-universiteit-en-de-oorlog/cleveringaleerstoel
  5. Математична генеалогія — 1997.
  6. Hyman P. Minsky Collection
  7. Экономический словарь
  8. Зарубежные экономисты на library.by
  9. Заявление о намерениях Группы экономических преобразований. Архів оригіналу за 3 січня 2007. Процитовано 2 липня 2018.

Література

Список наукових праць
  • «Dynamic Properties of the Klein-Goldberger Model», with F. L. Adelman, 1959, Economica
  • Theories of Economic Growth and Development, 1961.
  • «An Econometric Analysis of Population Growth», 1963, AER.
  • «Foreign Aid and Economic Development: The case of Greece», with H. B. Chenery, 1966, REStat.
  • The Theory and Design of Economic Development, 1966.
  • Society, Politics and Economic Development: a quantitative approach, with C. T. Morris, 1967.
  • Economic Growth and Social Equity in Developing Countries, with C. T. Morris, 1973.
  • «Strategies for Equitable Growth», 1974, Challenge
  • «Development Economics: a reassessment of goals», 1975, AER.
  • «Growth, Income Distribution and Equity-Oriented Development Strategies», 1975, World Development
  • «Policies for Equitable Growth», with C. T. Morris, Robinson and S., 1976, World Development
  • Income Distribution Policy in Developing Countries: A case study of Korea, with S. Robinson, 1977.
  • «Growth and Impoverishment in the Middle of the 19th Century», with C. T. Morris, 1978, World Development
  • Redistribution Before Growth: A strategy for developing countries. 1978.
  • «Beyond Export-Led Growth», 1984, World Development
  • «A Poverty-Focused Approach to Development Policy», 1986, in Lewis, editor, Development Strategies Reconsidered
  • «Confessions of an Incurable Romantic», 1988, BNLQR.
  • Comparative Patterns of Economic Development, 1850—1914, 1988
  • «Злидні і Терор»

Бібліографія
  • Блауг М. Адельман, Ирма // 100 великих экономистов после Кейнса = Great Economists since Keynes: An introduction to the lives & works of one hundred great economists of the past. — СПб.: Экономикус, 2009. — С. 15—17. — 384 с. — (Библиотека «Экономической школы», вып. 42). — 1 500 экз. — ISBN 978-5-903816-03-3.(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.