Аале Тюнні

У 1913 Аале народилася в невеликому інгерманландському селі поблизу Гатчини. За одними даними це була Мала Закоска [4] [5], за іншими — сусідні Великі Колпани [6]. Батько — Каапре Тюнні, магістр філософії, ректор Колпанської вчительсько- кістерської семінарії, голова Інгерманландської національної ради [7]. Мати — Ліля Тюнні (Піппонен), вчителька. У сім'ї було семеро дітей.

У 1919 сім'я Тюнні була змушена виїхати у Фінляндію, де влаштувалася в Гельсінкі [8].

Аале почала писати вірші ще в дитинстві, перші її твори побачили світ у шкільному журналі. У середній школі вона багато читала, її цікавила в тому числі й іноземна поезія. Потім, в ліцеї її інтерес до творчості заохочувала викладачка фінської мови Гілья Вілкемаа.

В ранніх творах Тюнні відчувався явний вплив Сайми Гармайї і Ууно Каїласа. Сайма Гармайя була її ровесницею. Обидві дівчинки в старших класах взяли участь в літературному конкурсі. Написаний верлібром вірш Тюнні «Диявол помер» отримав друге місце, а перше місце зайняв «Квітень» Сайми Гармайї.

Закінчивши у 1932 жіночий ліцей, Аале вступила до Гельсінського університету, на спеціальність "фінська література", який закінчила в 1936, отримавши також ступінь бакалавра філософії за роботу «Вплив Сафо на фінську поезію».

У 1938 відбувся її дебют: був виданий віршований збірник «Свічка серця».

У 1939 вона подорожує Францією та Італією, але розпочата війна змусила її повернутися до Фінляндії.

У 1940 Аале Тюнні вийшла заміж за професора церковної історії Кауко Пірінена (1915 — 1999). Працює вчителем фінської мови. У них народилося троє дітей (1942, 1944, 1946).

Під час війни Аале працювала на складі одягу для постраждалих від бомбардувань в Нюландській губернії.

У 1947 з віршованої драми Генріка Ібсена «Бранд» почалася її кар'єра перекладачки.

Основними темами віршів Аале Тюнні в 1940-ві були любов, радість життя і материнства, що увійшли до збірок «Водяний птах» (1940) і «Ліс, що гуде» (1947), «Курінь із листя» (1946), опублікований після війни, написаний в період труднощів, проте Аале не стала песимісткою. Вона була достатньо цілеспрямованою та енергійною.

У 1948 на XIV Літніх Олімпійських іграх в Лондоні Аале Тюнні завоювала золоту медаль з літератури в номінації «Ліричні твори» за свою поему «Слава Еллади» [9][6]. Це була остання Олімпіада, на якій крім спортивних змагань, проводилися мистецькі змагання в категоріях: архітектура, література, музика, скульптура, живопис і графіка.

Спочатку, улюбленою поетичною формою Аале Тюнні була балада. Збірка «За скляною горою» (1949), в деяких віршах якої використовується казкова символіка, включає її найвідоміший вірш — "Kaarisilta" («Арочний міст»).

У 1950-ті Аале Тюнні багато працювала з історичними і міфологічними матеріалами. Вона перекладала таких авторів, як Вільям Шекспір, Генрік Ібсен, Вільям Єйтс і Вільям Вордсворт. Вона також переклала з давньоісландської частину скандинавського епосу Едда.

У 1954 Аале Тюнні стала одною із засновників Фінсько-ірландського товариства дружби.

Її книга «Рік тисячі пісень», видана в 1957, стала одною із найпопулярніших збірок західної поезії опублікованих фінською мовою. У своїй передмові до збірки А. Тюнні пише, що вірші це не тільки ідеї і образи, але і ритм, що робить їх живими, тому вона спробувала слідувати за ритмом оригінального твору, що на практиці означало внесення нових ритмічних елементів у фінську мову.

Однак книга «Рік тисячі пісень» піддалася критиці з боку літературознавця Лаурі Вільянена (Lauri Viljanen), який вважав, що слабкістю перекладів Тюнні є саме ритмічні тонкощі. Вільянен вважав, що оригінальний текст необхідно перекладати іншою мовою буквально і так точно, наскільки це можливо. На боці Л. Вільянена виступив і професор літератури, академік Вейкко Антеро Коскенніемі (VA Koskenniemi).

На стороні А. Тюнні в дискусії виступив фольклорист, академік Мартті Гаавіо (Martti Haavio), (1899—1973), який публікував вірші під псевдонімом П. Мустапяя (P. Mustapää). Він називав її своєю музою і у 1960 одружився з нею.

Вони були давно знайомі одне з одним, проте Аале через дітей довго не хотіла створювати нову сім'ю. Деякі вірші збірки «Невідоме дерево» (1952), включаючи балади «Донька садівника» і «Лісовий вітер», з'явилися в результаті її вимушених розлук з Гаавіо. Їх союз двох близьких по духу людей був щасливим. Вони разом займалися редагуванням дитячих книг і букварів.

Після смерті чоловіка в 1973 Аале Тюнні займалася його архівами. Її трагедія знайшла своє відображення в новій збірці віршів «Джерело історій» (1974).

Фінський національний театр ставив п'єси Аале Тюнні у 1965 («Соколи, що відлітають») і у 1991 ( «Час залізного маршала»).

Її син Стів Пірінен (1942—1971), також був поетом.

• Свічка серця, 1938

Водяний птах, 1940

• Джерело і мандрівник, 1943
• Курінь із листя, 1946
• Ліс, що гуде, 1947
• За скляною горою, 1949
• Невідоме дерево, Кертту, Пертту та інші домашні діти, 1953
• Кішка на слизькій кризі та інші казки, 1954
• Вежа в потоці, 1954
• В гостях на зеленому острові, 1954
• Гейкині секрети, 1956
• Дев'ять міст, 1958
• Увесь світ — театр, 1961
• Соколи, що відлітають, 1965 (п'єса)
• Балади і романси, 1967
• Дитячий рай, 1968
• Міцно стискаючи пісню, 1969
• Джерело історій, 1974
• Я ще далеко, 1978
• Зелень, 1979.
• Пори року, 1987
• Інкері, моя Інкері, 1990
• Час залізного маршала, 1991 (п'єса)

• Рік тисячі пісень, збірка, 1957
• Едда, пісні про богів. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 2-е видання 1998. Porvoo Helsinki Juva: WSOY, 1982. ISBN 951-0-11503-7 .
• Едда, пісні про героїв. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 2-е видання 1981. Porvoo Helsinki Juva: WSOY, 1980. ISBN 951-0-10173-7 .
• Час вогняного розуму. Десять сучасних французьких ліриків. Переклад, а також передмова і коментарі Аале Тюнні. 3-тє видання. (1-ше видання 1962). Зміст: Гійом Аполлінер, Сен-Жон Перс, Поль Елюар, Андре Бретон, Жан Кокто, Луї Арагон, Анрі Мішо, Робер Деснос, Ремон Кено, Жак Превер . Helsinki: WSOY, 2005. ISBN 951-0-30963-X

• Державна премія з літератури, 1943 і 1947
• Премія фінського літературного товариства, 1945 і 1954
• Премія імені Ліннанкоскі, 1947
• Золота медаль на Олімпіаді в Лондоні, 1948
• Нагорода імені Алексіса Ківі, 1955
• Премія імені Топеліуса,1957
• Медаль Ордена Лева Фінляндії Pro Finlandia ( «Для Фінляндії»), 1959
• Ступінь почесного доктора філософії Гельсінського університету, 1977
• Звання академіка мистецтв, 1982
• Премія Культурного фонду Фінляндії, 1982

• Тюнні Каапре (1877-1953), вчена ^{[недоступне посилання з Июнь 2019]}
• Aale Tynni (1913-1997) - in full Aale Maria Tynni-Haavio (англ.) )
• Список нагороджених медаллю ордена Лева Фінляндії. 1959