Адміністративний устрій Андрушівського району
Адміністративний устрій Андру́шівського району — Андрушівський район Житомирської області поділяється на 1 селищну громаду, 1 міську і 22 сільські ради, які об'єднують 41 населений пункт та підпорядковані Андрушівській районній раді. Адміністративний центр — місто Андрушівка[1].
Список громад Андрушівського району
№ | Назва | Центр | Населені пункти | Площа км² | Місце за площею | Населення (2001), осіб | Місце за населенням |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Червоненська селищна громада | смт Червоне | с. Великі Мошківці с. Глинівці с. Забара с. Котівка с. Крилівка с. Малі Мошківці смт Червоне | 6453 |
Список рад Андрушівського району
Список рад Андрушівського району до початку реформи
* Примітки: м. — місто, смт — селище міського типу, с. — село, с-ще — селище
Історія
Район утворено 7 березня 1923 року у складі Житомирської округи з Андрушівської, Гальчинської, Гардишівської, Котівської, Крилівської, Міньківської, Нехворощської, Павелківської сільських рад Андрушівської волості та Антопіль-Боярської, Волосівської, Іванківської, Івницької, Ліщинської, Ново-Котелянської, Руднє-Грабівської, Старо-Котелянської, Тулинської, Туровецької сільських рад Котелянської волості Житомирського повіту.
В 1925 році до складу Левківського району було передано Антопіль-Боярську, Волосівську, Іванківську, Івницьку, Ліщинську, Ново-Котелянську, Руднє-Грабівську, Старо-Котелянську, Тулинську, Туровецьку сільські ради, приєднано Велико-Мошківецьку, Ляховецьку, Мало-Мошківецьку, Волицьку, Зарубинецьку, Корчмищенську, Степківську, Яроповицьку, Війтовецьку та Городищенську сільські ради.
В 1925-26 роках в складі району утворено Гарапівську (з центром у с. Гарапівка), Забарську (з центром у с. Забара) та Лісівську (з центром у с. Лісівка) сільські ради.
15 вересня 1930 року до складу району включено Котельнянську селищну та Антопільську, Волосівську, Іванківську, Івницьку, Ново-Котелянську, Старо-Котелянську, Старосільську сільські ради розформованого Іванківського району.
20 травня 1934 року до складу району із суміжних районів передано Лебединцівську, 28 листопада 1957 року — Городківську, Каменівську та Малоп'ятигірську, 20 березня 1959 року — Бровківську сільські ради[2].
В 1941-43 роках територія району входила до гебітскомісаріату Бердичів Генеральної округи Житомир та складалась з Жерделівської та Тарасівської сільських управ[3].
Під час укрупнення сільських рад в районі ліквідовано: 8 червня 1953 року — Жерделівську, 11 серпня 1954 — Гарапівську, Корчмищенську, Котівську, Старосільську, Гардишівську, Городищенську, 5 березня 1959 року — Лісівську, Малоп'ятигірську, Новокотельнянську сільські ради.
3 квітня 1967 року у складі району відновлено Малоп'ятигірську, 29 червня 2004 року утворено Новоівницьку, з центром у селищі Новоівницьке, сільські ради[2].
До початку адміністративно-територіальної реформи в Україні (станом на початок 2015 року) до складу району входили 1 міська, 1 селищна та 28 сільських рад.
14 серпня 2015 року в складі району було утворено Червоненську селищну територіальну громаду, до складу котрої увійшли розформовані Червоненська селищна та Великомошковецька, Глиновецька, Забарська, Крилівська, Маломошковецька сільські ради Андрушівського району[4][5].
На час ліквідації району, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року[6], до його складу входили селищна територіальна громада, міська та 22 сільські ради.
Примітки
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирської області на сайті Верховної Ради України
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 15. Процитовано 29 серпня 2020.
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795—2006.. http://www.archive.zt.gov.ua/. с. 617. Процитовано 6 вересня 2020.
- Червоненська селищна рада Житомирська область, Андрушівський район. Верховна Рада України. Процитовано 30 серпня 2020.
- Червоненська селищна об’єднана територіальна громада. https://decentralization.gov.ua/. Процитовано 30 серпня 2020.
- Про утворення та ліквідацію районів. http://www.golos.com.ua/. Процитовано 6 вересня 2020.