Андрушівка

Етимологія топоніму Андрушівка є напівпереказовою. За розповідями давніх старожилів село раніше розташовувалось в іншому місці (поблизу теперішнього місцерозташування), в урочищі Кучогори, де були залишки давнього поселення. Пізніше на місці цих руїн розташовувалось церковне поле. Тут же був будинок і подвір'я господаря, який, за переказами, називався Кучогорським або Кучогором. Один із синів Кучогорського по імені Андрій, або як його називали ласкаво Андрусь, переніс село на теперішнє місце і назвав його на честь себе — Андрусовка[2]. Подеколи са́ме польськими впливами у добу, коли селом володіли шляхтичі, пояснюється зміна у назві села «с» на «ш», тобто на Андрушівку.

Територія сучасної Андрушівки була заселена вже в 1-му тисячолітті до нашої ери. Неподалік міста були знайдені знаряддя праці доби бронзи, виявлено залишки ранньослов'янського населення черняхівської культури[3].

Андрушівка в радянський період

Парк, Андрушівка

Радянську окупацію в Андрушівці вперше встановлено в січні 1918 року.

25 січня 1919 року в Андрушівському палаці Терещенків був організований матросом-балтійцем М. Попелем перший Волиньревком, а в червні 1920 року тут же розмістився штаб Першої кінної армії. Загалом під час Визвольних змагань Андрушівка неодноразово переходила з однієї влади до іншої, радянську окупацію остаточно було встановлено 8 червня 1920 року. У серпні 1920 року підприємства в Андрушівці були націоналізовані[6].

1920 року Андрушівське двокласне училище перетворено на трудову семирічну школу.

Після адміністративно-територіальної реформи з березня 1923 року Андрушівка (до того містечко Андрушівської волості Житомирського повіту) стала районним центром Бердичівського округу Київської губернії, що позитивно позначилося на її економічному та культурному розвитку.

У 1927—1928 роках відбулась модернізація Андрушівського цукрового заводу, що дало можливість підвищити потужність підприємства.

З 1930 по 1932 роки — Андрушівка у складі Бердичівського району, з 1932 по 1937 роки — Київської області, а з 1937 року дотепер — Житомирської області. Від 1938 року Андрушівка — селище міського типу[7].

Після примусової колективізації 1929—1930 рр. населення Андрушівського району потерпало від голоду. Уже 10 березня 1931 року з Андрушівського району повідомляли: «У нас хліба немає, насіння забрали, нічого не дають…» Установлено імена 27 загиблих у с. Андрушівка під час Голодомору 1932—1933 р.р.[8]

У 1941 році в Андрушівці проживало 5 243 жителі, було 1 127 дворів.

Обеліск на честь загиблих воїнів у Другій світовій війні

У період ІІ Світової війни Андрушівка перебувала під німецько-фашистською окупацією з 10 липня 1941 року по 27 грудня 1943 року. Гітлерівці закатували і розстріляли 460 мирних жителів, у тому числі 216 дітей та 25 стариків, вигнали на примусові роботи до Німеччини 84 особи. Під час тимчасової окупації в містечку діяла підпільна група Володимира Парфентійовича Мехеди та Олександра Герасимовича Сорокіна. На громадському кладовищі, що по вулиці Вобяна, розташована братська могила, у якій похований 21 комуніст, що був розстріляний фашистами в роки Німецько-радянської війни. Під час війни на цукровий завод було скинуто 21 авіабомбу, з них 16 розірвались. Андрушівку визволили радянські війська 27 грудня 1943 року.

Андрушівка, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва

Із 9 січня до 29 лютого 1944 року в селищі розміщувався командний пункт штабу 1-го Українського фронту — тут, зокрема, перебував визначний радянський полководець, генерал армії М. Ф. Ватутін. На честь загиблих в Андрушівці був споруджений обеліск Слави, установлений пам'ятник.

У повоєнний час в Андрушівці та районі були відбудовані зруйновані заводи, у першу чергу місцевий цукрозавод — запрацював 12 жовтня 1944; побудовані нові виробництва, оновлювались і зростали соціальна інфраструктура, житловий фонд.

Від 1975 року Андрушівка має статус міста.

Андрушівка, як на райцентр такого розміру, має розвинуту промислову базу. Тут, зокрема, діють[14]:

• Андрушівський цукровий завод (ТОВ «Андрушівкацукор») (розформований та покинений);
• ДП «Андрушівський спиртовий завод» (не працює);
• ТОВ «Андрушівський маслосирзавод»;
• ЗАТ «Фабрика „Восход“»;
• ПП Гринишин В. Є. (хлібзавод) і ПП Гринишин Є. Я. (м'ясопереробка (на даний момент теж не працює або частково працює), камінь);
• ТОВ «Андрушівський агробуд» (наразі розформоване та не існує);
• ВАТ «Андрушівське хлібоприймальне підприємство»;
• ВАТ «Автопідприємство 11838» (наразі розформоване та не існує).

У місті функціонують відділення Укрпошти та Нової пошти, декількох банків, залізнична станція (вантажна) (не функціонує); Mist Express; кафе бомонд, ресторація, клуб-кафе «Бізон», кафе «Сіван», супермаркет «Наш край».

У палаці Терещенків діє Андрушівська ЗОШ № 1

Головний корпус Андрушівської гімназії

Заклади середньої освіти в Андрушівці:

• Андрушівська гімназія[15];
• Андрушівська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1;

У місті та районі збережено ще радянську систему закладів позашкільної освіти. Так, у 2008 році діяли[16]:

• Андрушівська станція юних техніків, при якій функціонувала 21 група гуртків науково-технічного напряму, у яких виховувалися 315 дітей;
• Андрушівський Міський центр дитячої творчості, де функціонує 36 груп гуртків художньо-естетичного, еколого-натуралістичного, науково-технічного напряму, у яких виховувались 473 дитини.
• також функціонували філії «Пошук» і «Дослідник» при Андрушівській СЮТ та Андрушівській гімназії Житомирського територіального відділення МАН України.

Єдиним вишем Андрушівки є Андрушівський професійний ліцей[17].

У місті видається газета безкоштовних оголошень «Андрушівка на долонях», працює ДКП редакція радіомовлення «Світанок».

Для задоволення духовних та культурних потреб населення Андрушівки діють 2 клубні та 2 бібліотечні установи, у тому числі Андрушівський районний будинок культури, також працює Андрушівська школа мистецтв[18].

Почесні звання «народний», («зразковий») носять 5 колективів районного будинку культури:

• народний ансамбль пісні і танцю «Криниченька» (диригент В. А. Гонзецький, хормейстер Н. О. Постернак, балетмейстер С. В. Барановська);
• ансамбль троїстих музик «Веселі музики» (керівник В. А. Гонзецький);
• фольклорний колектив «Молодички» (керівник В. Ф. Рожко);
• аматорський духовий оркестр (керівник Е. Ф. Шпакович);
• гурт «Джерело» (керівник Ю. А. Палій).

Інфостенд у Андрушівському парку

Найвизначнішою історико-архітектурною пам'яткою Андрушівки є садиба-палац поміщиків Бержинських (потому цукрозаводчиків Терещенків, а тепер приміщення Андрушівської школи I—III ступенів № 1), збудований у стилі французького неоренесансу в середині XIX століття.

Увагу андрушівців і туристів незмінно привертає оточуючий садибу парк — гарне місце для відпочинку і «спілкування з природою».

Новітнім об'єктом зацікавлення може служити розташована на околиці міста Андрушівська астрономічна обсерваторія, перша і єдина в Україні сертифікована приватна обсерваторія.

Певний історичний інтерес являють також залишки кіркуту — єврейського цвинтаря (див. нижче).

Неподалік від міста розташовані заказники: Андрушівський ліс-1 та Андрушівський ліс-2.

Євреї вперше з'явилися в Андрушівці в 1784 році, коли ці землі відійшли до Росії. Станом на 1926 рік єврейська громада складалася з 655 осіб.

У теперішній час від відносно великої андрушівської єврейської громади, що проживала тут колись, лишився тільки цвинтар. Так зване Окописько, що збереглося, було засновано в XIX столітті, і насправді не на пагорбі. Після проведення в Андрушівку залізниці (1939) єврейський цвинтар став значно менший за розмірами. На тепер збереглося близько 100 поховань, з них 21-е датуються 1920 роком, що наводить думку про погром^{[джерело?]}. Остання хасидська могила тут датована 1994 роком[19].

Уродженцями Андрушівки є:

• Вахнюк Олександр Миколайович (1981—2014) — старшина Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
• Заєць Олексій Євгенович (1981—2014) — майор Збройних Сил України, учасник російсько-української війни.
• Кулик Світлана (*1960) — український режисер монтажу.
• Морозова-Курек Людмила (1887—1952) — поетеса (відома під псевдонімом Людмила Волошка, інший псевдонім — Л. Козачка), сестра Морозової Вероніки;
• Морозова Вероніка (1890—1966) — поетеса (відома під псевдонімом Вероніка Морозівна) і перекладачка, сестра Морозової-Курек Л. Я.;
• Замлинський Володимир (1930—1993) — доктор історичних наук;
• Підгорний Анатолій (1932—1996) — доктор технічних наук, дійсний член (академік) НАН України;
• Слободян Микола (*1935) — кінознавець, Заслужений діяч мистецтв України, директор Інститут екранних мистецтв Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (з 2005 року)

В Андрушівці мешкають:

• Махінчук Степан Кузьмович — Учасник ВВВ
• Олександр Горобець — Заслужений журналіст України, член Національної спілки письменників України, головний редактор газети «Правда України» (1991—1999 р.), політолог телеканалу 112.ua. Тут він написав книги «Босоніж по битому шклу», «Родинна колиска — Джурин», «Заручник спокуси, або Записки гламурного коханця», удостоєний Міжнародної премії в галузі і літератури імені Уласа Самчука (2016 р.) твір «Свічка на вітрі», літературно-дослідницьку єсей «Постаті з вирію»[20].
• Ковальчук Валентин Андрійович — майстер народної творчості художник-живописець.

• Андрушівка Онлайн
• Андрушівка фото
• Блог міста Андрушівка
• Газета «Андрушівка на долонях»
• Лоханський Й. В. Андруші́вка // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728с. — С.121-133
• Андрушівка // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с. — С. 191
• Погода в Андрушівці^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Історія Андрушівщини на Андрушівська районна державна адміністрація. офіційний Web-сайт. http://blog.liga.net/user/ogorobets/article/18889.aspx
• Замки та храми України. Андрушівка
• Фотографії пам'яток Андрушівки
• Андрушівка — Інформаційно-пізнавальний сайт | Житомирська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.)
• Як рихтували моста через Гуйву
• Олександр Горобець Тещі повертає на 93-ій