Айвове

Айвове розташоване на заході району, біля нижньої течії річки Кача, по обох берегах, на лівому схилі долини, у гирлі балки Зелінська. Село лежить поблизу шосе (0,5 км південніше) Т 0101 Бахчисарай — Орлівка, за 7 кілометрів від берега Чорного моря. До Бахчисарая від села приблизно 17 кілометрів, там же знаходиться найближча залізнична станція. Сусідні села: Суворове за 200 метрів і Тінисте за 2 км.

Історична назва села Ефендіка. Ефенді (тур. efendi) — слово грецького походження, у турецькій мові означає «пан», «джентльмен», а також використовується як ввічливе звернення до людини, імені якого не знаєш (певний аналог українського «добродію»), у кримськотатарській мові використовується в основному як звернення до вчених, освічених людей, зокрема священнослужителів. Кой (крим. köy) означає «село». Є версія, що назва походить від імовірно похованого в дюрбе вченого Хусейна Ефенді[2][3].

Станом на 1886 у селі Ефендікой Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 87 осіб, налічувалось 11 дворових господарства, існувала мечеть[4].

Перші відомості про село, тоді називалося Качі, відносяться до 1666 року і містяться в Книзі подорожей Евлії Челебі, де йому присвячена окрема глава. Як мандрівник (схильний, втім, до перебільшень) описує село:

Це село на березі річки Качі, з трьома сотнями будинків, садами і виноградниками, з двома древніми мечетями, з однією лазнею, одним заїжджим двором. Вона схожа на красиве касаба.

Там же згадується про текіє дервішій Хизр-ефенді[5], що проіснувало до початку XX століття, від якого, мабуть і сталася згодом назва села — Ефендікою.

Текіє Хізр-ефенді вважалося одним із чотирьох найбільш значних у Криму; дотепер збереглася єдина споруда: купольний мавзолей, квадратний у плані. У часи Кримського ханства Ефендікою адміністративно входив в Качі Беш Пареси кадилик Бахчисарайського каймакамства, туди ж записано три села Ефендий-киой у Камеральному описі Криму 1784 року[6]. Річ у тому, що записуючи на слух незнайомі татарські назви, писарі часто спотворювали їх.

У Російської імперії, з 8 лютого 1784 року, Ефендікою був приписаний до Сімферопольському повіту Таврійської області, за царювання Павла I (1796–1802 роками) — в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[7].

Із 8 (20) жовтня 1802 року — у складі Актачинської волості Таврійської губернії[8].

За відомостями 1805 року, у нім було 20 дворів, у яких проживали 83 кримські татари. Землі у села, що залишилися після виїзду господарів у Османську Туреччину[9], були передані деяким майорові Казиєву і прапорщикові Папалекси[10].

Населення Ефендікоя довго залишалося практично постійним — в 1817 році на карті значаться ті ж 20 дворів[11]. У 1829 року, у результаті реформи адміністративного поділу губернії, Ефендікою приписали до Дуванкойської волості[12], у складі якої село перебувало до радянських реформ 1920-х років[13].

У 1842 році топографи записали (мабуть, за результатами VIII ревізії) 21 двір[14]. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 р». в Ефендікої записані 7 дворів, але 100 жителів і діюча мечеть, на карті 1865 року відмічені 5 дворів[15], а на карті 1890 року показані 18 дворів з кримськотатарським населенням[16], хоча в підсумках Х ревізії 1887 року записаний 33 двори з 147 жителями[17].

Згідно з «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Ефендікої, що входило в Калимтайську сільську громаду, був 101 житель в 13 домогосподарствах на власній землі, причому 6 десятини і 1642 кв. сажені належало 9 домогосподарствам, 4 були безземельні[18].

У Статистичному довіднику Таврійської губернії. Ч.1-я. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 р. в Дуванкойській волості Сімферопольського повіту значаться село Ефендікій і 13 приписаних до неї приватних хуторів[19].

На 1926 рік, згідно зі Списком населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом 17 грудня 1926 р., за новим адміністративним поділом, Ефендикій відносився до Бахчисарайського району, а саме село було приписане до Колимтайської сільради[20].

Під час Німецько-радянської війни через Ефендикій проходила перша лінія оборони Севастополя в грудні 1941 року, на початку першого штурму міста, село неодноразово переходило з рук в руки[21]. Звільнений від нацистів Ефендикій 14 квітня 1944 року[22], а вже 18 травня 1944 року, згідно з Постановою ГКО № 5859 від 11 травня 1944 року[23]. Майже усі жителі села були вислані до Середньої Азії, у порожні будинки завезли колгоспників з Орловської і Брянської областей[24].

18 травня 1948 року, згідно з указом Президії Верховної ради РРФСР, село Ефендикій було перейменоване в Комсомольське[25], а пізніше, між 1954 і 1968 роками[26] Указом Президії Верховної Ради України, назву змінили на Айвове.

• 1805 рік — 83 чол. (усі кримські татари)
• 1817 рік — 20 будинків
• 1842 рік — 21 будинків
• 1864 рік — 100 чол.
• 1887 рік — 147 чол.
• 1892 рік — 101 чол.

• Айвове на сайті Верховної Ради України^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Теністовська сільрада^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Айвове на картах
• Бахчисарайський район. Карта: старі і нові назви