Айфель

Айфель (нім. Eifel) — низькогірне пасмо на заході Німеччини та на сході Бельгії, що прямує через південний захід Північного Рейну — Вестфалії та північний захід землі Рейнланд-Пфальц між Ахеном на півночі та Тріром на півдні, та південь німецькомовної спільноти Бельгії.

Айфель
нім. Eifel
50°25′01″ пн. ш. 6°48′46″ сх. д.
Країна  Німеччина
Регіон Північний Рейн-Вестфалія
Рейнланд-Пфальц
Бельгія
Люксембург
Тип Mittelgebirged
гірський хребет і географічний регіон
матеріал вулканічні гірські породи, аспидний сланець, вапняк, Кварцит, пісковик, базальт
Висота 747 м
Площа 5300 км²
Ідентифікатори і посилання
GeoNames 2931919
Айфель
Айфель (Німеччина)
 Айфель у Вікісховищі

Айфель є частиною Рейнського масиву; на півночі розташований Національний парк Айфель.

Географія
Типове село у Південному Айфелі

Розташування

Гори Айфель обмежені річкою Мозель з півдня та Рейном на сході. На півночі вони межують з горами Хоес-Фенн (Hohes Venn), на заході — з Арденнами Бельгії та Люксембургу.

Топографія

Айфель розташовано на частині Рейнського масиву, що класифікується як пенеплен та утворився внаслідок ерозії древніх гір часів Герценського орогенезу і подальшого підняття. Окремі гірські пасма, заввишки до 700 м, такі як Шнайфель та Високий Фенс, височіють над західною частиною плато. У східній частині, у Високому Айфелі та Вулканічному Айфелі, окремі шлакові конуси та базальтові куппени, як Хое-Ахт та Ернстберг, утворилися в результаті вулканізму у третинному та четвертинному періодах і піднімаються над горбистою рівниною.

Ріки, що впадають у Мозель, Рейн і Маас, такі як Ур, Кілль, Ар, Брольбах і Рур, врізалися глибоко в плато і утворили великі долини.

Ейфель займає площу 5300 км² і географічно поділений на Північний та Південний Ейфель. Далі існує поділ на кілька природних регіональних ландшафтів, деякі з подальшими підрозділами.

Національні та природні парки

З 2004 року на частині Північного Айфеля було утворено Айфельський національний парк. З півночі на південь в Айфелі також є чотири природні парки: Рейнланд, Високий Фенс-Айфель, Вулканічний Айфель, Південний Айфель, хоча перший з перелічених парків простягається лише до північного передгір’я Айфеля.

Поділ

У горах Айфель виділяють декілька окремих пасом:

  • Найпівнічніша частина має назву Північний Айфель (Nordeifel) та має у своєму складі Рур-Айфель, Високий Фенс ("Хохес Венн") та Вапняковий Айфель (Калькейфел).
  • Північно-східна частина має назву височина Ар [1] (нім. Ahrgebirge) і піднімається на північ від річки Ар у районі Арвайлер.
  • На південь від річки Ар простягається пасмо Hohe Eifel («Високий Айфель») з найвищою з гір Айфель вершиною Гоге-Ахт 747 м;
  • На заході, уздовж кордонів з Бельгією, тягнеться пасмо Шнайфель (Schneifel, можливо від нім. Schnee-Eifel — «Сніжний Айфель») висотою до 698 м. На кордоні з Люксембургом гори звуться Islek (Іслек);
  • Південна частина гір Айфель нижче решти пасма, її перетинають декілька річок, що протікають з півночі на південь до річки Мозель. Найбільша з них — річка Кілл, гори обабіч її називаються Kyllwald (Кільвальд);
  • На півдні гори Айфель закінчуються пасмом Форайфель (нім. Voreifel) та річкою Мозель.
  • Вулканічний район Айфель — в центрі південної частини гір Айфель, відомий своїми маарами.
  • Неподалік від міста Бонна розташований діючий вулкан — маар Лаахер-Зе (англ. Laacher See). 2007 року з кратерного озера почалися виходи вуглекислого газу. У ході вивчення околиць вулкана з'ясувалося, що низовина, в якій розташований маар, є давньою кальдерою супервулкана, останнє виверження якої відбулося близько 13 000 років тому (фреатичне).

Цікаві факти
  • Назва цієї німецької області, у французькій транскрипції «Ейфель», дала нове ім'я для родини Гюстава Ейфеля, уродженого Бонікгаузен (Bönickhausen); його предок, який переселився у Францію, походив з Айфеля.
  • 2004 року близько 110 км ² було виділено під національний парк Айфель.
  • У горах Айфель знаходиться Нюрбургрінг, одна з найвідоміших гоночних трас у світі. Її північну петлю Нордшлайфе (нім. Nordschleife) через довгу, складну та небезпечну ділянку траси, що проходить через ліс, також називають «Зеленим пеклом» (нім. Grüne Hölle).
  • Цікавою історичною пам'яткою Айфеля є акведук Айфель — один з найдовших римських акведуків, що свого часу постачав водою місто Кельн.

Примітки
  1. Elkins, T.H. (1972). Germany (3rd ed.). London: Chatto & Windus, 1972. ASIN B0011Z9KJA.

Література
  • Wilhelm Meyer: Geologie der Eifel, Schweizerbart'sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1986, ISBN 3-510-65127-8
  • Rolf Purpar: Reisebuch Nordeifel, Meyer & Meyer Verlag, Aachen 1992, antiquarisch
  • Roland Walter u.a.: Geologie von Mitteleuropa, 5. Auflage, Schweizerbarth'sche Verlagsbuchhandlung, Stuttgart 1992, ISBN 3-510-65149-9
  • D'hein: Natur- und Kulturführer Vulkanland Eifel. Mit 26 Stationen der «Deutschen Vulkanstraße». Gaasterland Verlag, Düsseldorf 2006, ISBN 3-935873-15-8
  • Walter Pippke u. Ida Leinberger: Die Eifel. Geschichte und Kultur des alten Vulkanlandes zwischen Aachen und Trier. 5., aktualis. Aufl. DuMont Reise Verlag, Ostfildern 2006. ISBN 978-3-7701-3926-2
  • Michael Losse: Burgen und Schlösser in der Eifel. Regionalia Verlag, Rheinbach 2013. ISBN 978-3-939722-44-1
  • Angela Pfotenhauer und Elmar Lixenfeld: Eifel. Monumente edition, Deutsche Stiftung Denkmalschutz, Bonn 2013, ISBN 978-3-86795-068-8

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Айфель

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.