Ай-Тодор (село)

Ай-Тодор, як і навколишні села, мабуть, відноситься до найдавніших поселень південно-західного Криму, заснованих (за результатами археологічних розкопок) приблизно в середині IV століття[2], або, на думку деяких істориків, набагато раніше (IV-III століття до н. е)[3], нащадками готів і аланів[4], що змішалися з місцевим населенням[5]. Приблизно з XII століття Ай-Тодор, як і всі навколишні поселення, входив спочатку в зону впливу, а потім і до складу християнського князівства Дорі — Феодоро, в особисту вотчину володарів Мангупа — Гаврасів[6]. Після падіння в 1475 році Мангупа, село увійшло до складу Мангупського кадилика санджака Кафа (до 1558 року, 1558-1774 роках — еялету)[7] Османської імперії. Селище згадується в матеріалах переписів Кафінського санджака 1520 року, де, разом в Албаті і Ай-Тодорі значилося 15 повних сімей і 1 — втратили чоловіка-годувальника — виключно християн. За переписом 1542 року у тих же двох селищах значилося вже 6 мусульманських сімей і 8 повних сімей, плюс 5 неодружених дорослих чоловіків немусульман[8]. Треба мати на увазі, що в переписах враховувалися тільки османські піддані, так що загальна цифра населення могла сильно відрізнятися. У праці Петра Палласа «Спостереження, зроблені під час подорожі по південних намісництв Російської держави» наводиться дата, висічена на фонтані («чешме») в селі — 953 рік хіджри, або 1546 рік[9]).

До складу Кримського ханства селище входило всього 9 років: від здобуття ханством незалежності в 1774 році до приєднання Росією в 1783 році. В цей час і раніше, внаслідок тісних економічних і особистих зв'язків місцевого християнського населення з жителями Кримського ханства — мусульманами відбувалася міграція християн Ай-Тодора в села компактного проживання кримських греків в Кримському ханстві і, згідно з «Відомості про виведених з Криму до Приазов'я християн» Суворова, жодного християнина в селі до 1778 року не залишилося[10]. Хоча, були випадки, коли греки-християни, не бажаючи покидати рідні місця, залишалися в місцях свого проживання[11]. У ці роки Ай-Тодор адміністративно входив в Мангупський кадилик Бахчисарайського каймакамства, що зафіксовано в Камеральному Описі Криму 1784 года[12].

Після приєднання Криму до Росії 19 квітня 1783 року[13], 19 лютого 1784 року іменним указом Катерини II сенату, на території колишнього Кримського Ханства була утворена Таврійська область і село було приписано до Сімферопольського повіту[14]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входила в Акмечетський повіт Новоросійської губернії[15]. За новим адміністративним поділом, після створення 20 жовтня 1802 року Таврійської губернії[16], Ай-Тодор віднесений до Чоргунської волості Сімферопольського повіту.

За «Відомостями про всі селища в Сімферопольському повіті, які складалися з показань в якій волості скільки числом дворів і душ від 9 жовтня 1805 року», в Ай-Тодорі в 31 дворі проживало 206 кримських татар і земля належала дійсній статській радниці Палласовій[17]. Вперше вказується на військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року, де в в селі Ай-Тодор записано 40 дворів[18]. Після реформи волосного поділу 1829 року Ай-Тодор, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 року», віднесли до Байдарської волості[19]. На воєнно-топографічній карті Криму полковника Бетева 1842 року в селі записано 74 двори[20].

У 1860-х роках, після земської реформи Олександра II, село приписали до Каралезької волості. У «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 року», складеному за результатами VIII ревізії, Ай-Тодор — громада татарська з 58 дворами, 341 жителем і мечеттю при джерелі Ай-Тодор[21] (на трьохверстовій карті Шуберта 1865-1876 року в селі записано 30 дворів)[22]. На 1886 рік в селі Ай-Тодор, згідно з довідником «Волості і найважливіші поселення Європейської Росії», проживало 402 людини в 68 домогосподарствах, діяла мечеть[23]. У «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 року», складеної за результатами X ревізії 1887 року в Ай-Тодорі зафіксовано 83 двори і 480 жителів[24].

Після Земської реформи 1890-х років[25] село залишалося в складі перетвореної Каралезької волості. Згідно «Пам'ятній книжці Таврійської губернії на 1892 рік», у селі Ай-Тодор, яке входила в Тебертінське сільське суспільство, значилося 552 жителя в 68 домогосподарствах. 370 десятин землі були у спільній власності[26]. Згідно з переписом 1897 року, в Ай-Тодорі значилося 487 жителів, з них 481 кримський татарин[27]. За «Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Ай-Тодор, яке входило в Шульське сільське суспільство, значилося 63 жителя в 1 домогосподарстві, всі безземельні[28] — ймовірно, помилка і жителів, згідно з попередніми даними, могло бути 630. У 1912 році в селі велося будівництво нової будівлі мектеби[29]. За «Статистичним довідником Таврійської губернії. Ч. II-а. Статистичний нарис, випуск шостий Сімферопольський повіт, 1915 рік», у селі Ай-Тодор Каралезької волості Сімферопольського повіту значилося 65 дворів з татарським населенням в кількості 709 осіб приписних жителів і 27 — «сторонніх». У спільному володінні було 317 десятин землі, всі двори з землею. У господарствах було 56 коней, 26 волів, 59 корів, 42 телят, і лошат, і 45 голів дрібної худоби[30].

Після встановлення в 1920 році Радянської влади в Криму була скасована волосна система[31] і 15 грудня 1920 року було виділено Севастопольський повіт. 23 січня 1921 року (за іншими даними 21 січня[32]), був створений Балаклавський район і Ай-Тодор увійшов до нього. Після утворення 18 жовтня 1921 року Кримської АРСР повіти були перетворені в округи (за іншими даними в 1922 році[33]) і в складі Севастопольського округу виділили Чоргунський район, у який увійшов Ай-Тодор (з населенням 981 чол.). 16 жовтня 1923 року рішенням Севастопольського окружкому Чоргунський район був ліквідований[34], створений Севастопольський район і село включили до його складу. Згідно зі «Списком населених пунктів Кримської АРСР по Всесоюзного перепису 17 грудня 1926 року», у селі Ай-Тодор, центрі Ай-Тодорської сільради Севастопольського району, було 132 двори, з них 130 — селянських, населення становило 528 осіб (273 чоловіки та 255 жінок). У національному відношенні враховано: 526 татар і 2 росіян, діяла татарська школа[35]. 15 вересня 1930 року, постановою Кримського ЦВК, було проведено нове районування і знову створений Балаклавський район, тепер як татарський національний[36], куди включили Ай-Тодор. За даними «Всесоюзного перепису населення 1939 року» в селі проживало 375 чоловік[37].

У 1944 році, після звільнення Криму від німецьких військ, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944 року, 18 травня кримські татари були депортовані до Середньої Азії[38], у результаті, село спорожніло. На господарських роботах було «зайнято населення, завезене з Джанкойського району, і з числа одужуючого госпітального контингенту, направленого в район із Сімферополя». Влітку 1944 року в Ай-Тодорі значився 51 житель[39]. 12 серпня 1944 року було прийнято постанову № ДКО-6372с «Про переселення колгоспників в райони Криму», за яким в район з Воронезької області РРФСР планувалося переселити 6000 колгоспників[40] і у вересні 1944 року в район вже прибули 8470 осіб (з 1950 року в район стали приїжджати колгоспники з Сумської області УРСР[39]). Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 21 серпня 1945 року Ай-Тодор перейменований в Гористе, а Ай-Тодорська сільрада — в Гористівську[41]. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 24 грудня 1952 року № 744/222 Гористівська сільрада об'єднана з Тернівською під назвою Тернівська[42]. Станом на 1 січня 1953 року в селі Гористе Тернівської сільради було 33 господарства колгоспників (136 осіб) та 1 господарство робітників і службовців (1 людина). У 1954 році в селі значилося 47 господарств і 176 жителів[43]. Постановою Ради міністрів УРСР від 20 квітня 1957 року, Гористе було передано до складу Куйбишевського району Кримської області[44].

30 грудня 1962 року, згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області» Куйбишевський район був ліквідований і Гористе було приєднано до Бахчисарайського району[45][46]. Розселено в 1969 році, при будівництві водосховища (згідно довідників — між 1968 роком, коли Гористе ще записане в складі Тернівської сільради[47]) і 1977 роком[48].