Анексія Кримського ханства

У другій половині XVI століття Російська імперія, прагнучи убезпечити свої південні терени та домогтися виходу до Чорного моря, почала боротьбу за Крим.

У ході Російсько-турецької війни 1768—1774 російські війська захопили Крим. За договором з ханом Сахібом II Ґераєм (1772) і Кючук-Кайнарджійським мирним договором 1774 року з Османською імперією оголошено незалежність Кримського ханства як від Османської імперії, так і від Росії, а фортеці Єні-Кале, Керч і Кінбурн анексовані Росією[3].

У той же час, султан був визнаний верховним халіфом, і ця обставина викликала суперечки Російської імперії з Османською імперією, бо у мусульман релігійно-обрядовий та цивільно-юридичний побут пов'язані між собою, через що султанові відкривалося право втручатися у внутрішні справи Криму, наприклад, призначенням каді (суддів). Після виведення російських військ в Криму почалось повсюдне повстання. В Алушті висадився османський десант, російський резидент у Криму Веселицький був узятий в полон ханом Шагіном і переданий османському головнокомандувачу. Сталися напади на російські загони в Алушті, Ялті та інших місцях. Кримські татари обрали ханом Девлета IV.

Шагін Ґерай став останнім ханом Криму. Він намагався провести в державі реформи та реорганізувати управління за європейським зразком, зрівняти в правах мусульманське та немусульманське населення Криму, проте реформи були вкрай непопулярними, і в 1781 в Криму відбулося повстання під керівництвом брата Шагіна Ґірая — Батира Ґірая і кримського муфтія.

Повстання було придушено, але після серії страт почався новий бунт, що змусив Шагіна втекти до російського гарнізону в Керчі. У Феодосії новим кримським ханом проголошено Махмуда Гірея. Повстання Махмуда також було придушене, а Шагіна відновлено на ханському престолі.

Однак вже до лютого 1783 стан Шагін Гірея знову став критичним: масові страти політичних супротивників, ненависть татар до проведених реформ і політики Шагін Гірея, фактичне фінансове банкрутство держави, взаємна недовіра та нерозуміння з російською владою призвели до того, що Шагін Гірей зрікся престолу й перейшов з прихильниками під захист російських військ, а частина вороже налаштованої до Росії місцевої знаті втекла до османів.

Російська імперська медаль на честь анексії Криму та Кубані

У 1783 Крим анексовано Російською імперією, це трапилося в результаті воєнної кампанії та жорстоких придушень чисельних повстань кримських татар та ногайців з використанням армії Росії та козаків.

8 квітня 1783 імператриця Катерина II підписала «Маніфест про прийняття Кримського півострова, острова Тамань і всієї Кубанської сторони під державу Російську».

28 грудня 1783 Російська й Османська імперії підписали «Акт про приєднання до Російської імперії Криму, Тамана і Кубані», яким скасовувалася стаття (артикул) 3 Кючук-Кайнарджійського мирного договору про незалежність Кримського ханства. У свою чергу Росія цим актом підтверджувала османську приналежність фортець Очаків і Суджук-кале.

У 1784 Крим став частиною Таврійської області з центром у Сімферополі. У Севастополі почалося створення Чорноморського флоту Російської імперії.

Після Російсько-турецької війни 1787—1791 російська анексія Криму записана в Ясському мирному договорі, яким за Російською імперією закріплювалось все окуповане нею північне Причорномор'я.

Указом Павла I від 12 грудня 1796 Таврійська область скасована, територія, розділена на 2 повіти — Акмечетський та Перекопьский[4], приєднані до Новоросійської губернії.

У 1802 створено Таврійську губернію, яка проіснувала аж до Громадянської війни 1917 року.

• Історія Криму
• Потьомкін Григорій Олександрович
• Анексія Криму Росією (2014)

• Маніфест "Про прийняття півострова Кримського, острова Тамана і всієї кубанської сторони під Російську державу // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.