Альбрехт Карл Іванович

Народився в Швабії у сім'ї офіцера Вюртемберзькі армії. Батько рано помер, і мати одна виховувала трьох синів. З 8 років Карл, допомагаючи родині, працював рознощиком газет [3] . Відразу після закінчення школи, у віці 17 років відправився на фронт Першої світової війни.

Спочатку Альбрехт опинився на Східному фронті, в районі річки Бзура, де вже через 6 днів після прибуття, 14 січня 1915 року, отримав контузію під час артобстрілу і на 2 місяці потрапив в госпіталь. 21 січня 1915 був підвищений в унтер-офіцери. Навесні через отриману контузії переніс операцію на горлі.

Після одужання був переведений на Західний фронт, де з квітня 1915 по жовтень 1916 року служив спочатку на лінії Аргон — Іпр, а потім в районі Бомон — Кранкур — Курсбель. 4 жовтня 1916 року одержав легке вогнепальне поранення голови і верхньої частини лівої руки. Після лікування повернувся на фронт, в листопаді 1916 — травні 1917 років продовжував службу на Соммі, лінії Зігфріда, під Аррасом і у Фландрії. Учасник битви біля Аррасу і битви на Соммі. 21 січня 1917 був поранений осколком снаряда в праву ногу (стегно і колінний суглоб), 29 травня 1917 року був важко поранений у праве стегно і праве плече кулеметною чергою і надовго вибув з ладу, деякий час був в армійському резерві [3] . 22 червня 1917 отримав звання віце-фельдфебеля.

У квітні-травні 1918 року брав участь у наступі біля Новіля, 11 травня того ж року був вдруге важко поранений (роздроблення правого передпліччя) і демобілізований [3] .

З грудня 1918 року служив заступником командира військ правопорядку (Ordnungstruppen) Вюртемберга, був головою батальйонного солдатського комітету; вступив в Союз Спартака, який пізніше став основою компартії Німеччини. В ході повстання спартаківців врятував життя Віллі Мюнценберга, з яким згодом підтримував тісний зв'язок. Не закінчивши [4] освіту спеціаліста по лісовому господарству, Альбрехт з січня 1921 року служив в управлінні лісового господарства на півночі Баден-Вюртемберга [3] . У 1923 році отримав два з половиною роки в'язниці за розбещення неповнолітніх за п'ятьма епізодами. [4] У грудні 1923 як інваліду війни йому було надано чотиримісячну відпустку за станом здоров'я.

У березні 1924 року за фальшивим паспортом на прізвище Шмідт сів на радянський пароплав в Гамбурзі і зійшов в Мурманську. [4] У квітні приїхав в Ленінград, де отримав посвідку на проживання на ім'я Карла Івановича Альбрехта. [4] Близько року навчався в Ленінградському сільськогосподарському інституті. [4] Наприкінці 1924 року познайомився з Кларою Цеткін, яка надавала йому заступництво аж до від'їзду з СРСР. Вступив в ВКП (б). [4] Працював в Паші-Капецькому лісництві (нині Тихвинський район), на Карельській центральній дослідній лісовій станції. [4] З грудня 1928 року працював у РСІ спочатку старшим інспектором, потім завідувачем лісовим відділом (на цій посаді не менше двох разів відвідував засідання Політбюро).[4] За словами Альбрехта, йому пропонували посаду заступника наркома в наркоматі лісової промисловості, утвореному в 1932 році, за умови отримання радянського громадянства, але він відмовився.

У березні 1932 року, будучи у відрядженні в Владивостоці, відвідав там німецьке консульство і попросив видати німецький паспорт. [4] Телеграма з консульства із запитом про Альбрехта був перехоплена ОГПУ, і в травні 1932 він був заарештований за статтею 58 (контрреволюційна діяльність і шпигунство). Однак у січні 1933 справа була припинена, зате пред'явлені звинувачення за статтею 152 (розбещення неповнолітніх). [4] У листопаді 1933 Альбрехт визнав свою провину, був помилуваний і в грудні вийшов на свободу. [4] У березні 1934 отримав німецький паспорт, радянську виїзну візу і виїхав до Німеччини, де був заарештований і поміщений в гестапівську в'язницю «Колумбія» досиджувати невідбутий термін. [4] У червні 1934 був звільнений і, не знайшовши в Німеччині роботи за фахом, У 1935 переїхав до Туреччини, де також не отримав обіцяної роботи і був змушений перебиватися випадковими заробітками. У грудні 1935 навіть звертався в МЗС Німеччини з проханням дозволити йому повернутися в СРСР.[4]

Восени 1937 року повернувся до Німеччини, де в 1938 році при заступництві Геббельса випустив книгу «Зраджений соціалізм». Книга користувалася популярністю, оскільки її автором був колишній високопоставлений радянський функціонер. Після укладення радянсько-німецького пакту 1939 року поширення книги було призупинено до вересня 1941 року, після чого вона була випущена масовим тиражем (в сукупності 945 000 примірників [4]) і активно поширювалася на окупованих територіях. До 1944 року кількість надрукованих примірників досягла 2 мільйонів. Періодичні видання на окупованій території СРСР в роки радянсько-німецької війни на своїх сторінках публікували і інші книги Альбрехта, наприклад, «Таємниці Кремля».

Альбрехт став відданим прихильником нацистського режиму. На гонорар від книги він придбав собі віллу і відкрив власну справу — фірму з оптової торгівлі овочами та книжковий магазин. З початку війни з СРСР очолював так звану «чорну» радіостанцію Міністерства пропаганди, яка вела передачі на Радянський Союз від імені фіктивної підпільної групи «старих ленінців». [4] З літа 1942 працював в «Організації Тодт» (звільнений в квітні 1943). У 1944 році йому присвоєно звання гауптштурмфюрера (а в 1945 і штурмбанфюрера) Ваффен-СС. З цього ж часу Альбрехт співпрацював з обергруппенфюрером Готтлобом Бергером, тісні відносини з яким зберіг і після війни (обидва свідчили на користь один одного на післявоєнних процесах).

Після війни провів більше двох років в американському полоні, в листопаді 1947 пройшов денацифікацію. До 1956 був активістом антикомуністичної пропаганди. Останні роки життя провів в Тюбінгені.

• Der verratene Sozialismus. Zehn Jahre als hoher Staatsbeamter in der Sowjetunion. Nibelungen-Verlag, Berlin und Leipzig 1938
• Sie aber werden die Welt zerstören. Verlag Herbert Neuner, München 1954
• Альбрехт К. И. Рационализация и механизация лесозаготовок. — Москва ; Ленинград: Новая деревня, 1929. — 326 с.
• Альбрехт К. И. Реконструкция и рационализация лесного хозяйства: (По материалам НК РКИ СССР по обследованию лесного хоз-ва СССР в 1928-29 г.) / Под общ. ред. М. М. Кагановича. — Москва ; Ленинград: Гос. с.-х. изд-во, 1930. — 664 с.
• Альбрехт К. И. Власть Сталина. — [Берлин]: [б. и.], [1941]. — 87 с.