Дигамма

Ϝϝ, Ͷͷ (дигамма[1], вав; дав.-гр. δίγαμμα, ϝαυ) — шоста буква архаїчного грецького алфавіту. Як і Υ, υ (іпсилон), походить від фінікійської букви — «вав». Означала звук [w], який до VIII століття до н. е. випав з грецької вимови і перестав використовувався у письмі; з цієї причини буква в класичній 24-буквенній старогрецький алфавіт не входить. В давнину використовувалась у системі грецького алфавітного запису чисел із значенням 6, проте пізніше в цій ролі була замінена лігатурою «стигма» (Ϛ, ϛ) через те, що мала схожу форму. Від дигамми пішла латинська буква F, а також одна з клавдієвих букв.

Грецька абетка
Α α — альфа	Β β — бета
Γ γ — гамма	Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон	Ζ ζ — дзета
Η η — ета	Θ θ — тета
Ι ι — йота	Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда	Μ μ — мю
Ν ν — ню	Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон	Π π — пі
Ρ ρ — ро	Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау	Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі	Χ χ — хі
Ψ ψ — псі	Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма	Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета	Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа	Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Назва «дигамма» (грец. δίγαμμα), пов'язана з формою букви («подвійна гамма»). Проте спочатку, ймовірно, вона називалася «вав» (грец. ϝαῦ).

У математиці дигамма-функція — це логарифмічна похідна гамма-функції. Дигамма-функцію інколи позначають F, але частіше — Ψ.