Амікацин

Амікацин — напівсинтетичний антибіотик з групи аміноглікозидів ІІІ покоління для парентерального застосування. Амікацин уперше синтезований у 1972 році в Японії[1], та застосовується у клінічній практиці з 1976 року.[2]

Амікацин
Систематизована назва за IUPAC
(2S)-4-Amino-N-[(2S,3S,4R,5S)-5-amino-2-[(2S,3R,4S,5S,6R)-4-amino-3,5-dihydroxy-6-(hydroxymethyl)oxan-2-yl]oxy-4-[(2R,3R,4S,5R,6R)-6-(aminomethyl)-3,4,5-trihydroxy-oxan-2-yl]oxy-3-hydroxy-cyclohexyl]-2-hydroxy-butanamide
Класифікація
ATC-код J01GB06
PubChem 37768
CAS 37517-28-5
DrugBank
Хімічна структура
Формула C22H43N5O13 
Мол. маса 585,603 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність ~100%
Метаболізм не метаболізується
Період напіввиведення 2-4 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата АМІКАЦИНУ СУЛЬФАТ,
АТ«Лекхім–Харків»,Україна
UA/12356/01/02
26.07/2012-26/07/2017

Фармакологічні властивості

Амікацин — напівсинтетичний антибіотик з групи аміноглікозидів ІІІ покоління широкого спектра дії. Препарат має бактерицидну дію, що зумовлена порушенням синтезу білків у бактеріальній клітині. До амікацину чутливі більшість грамнегативних мікроорганізмів — клебсієлли, сальмонелли, Escherichia coli, Proteus spp., Providencia spp., Pseudomonas spp., Acinetobacter spp., Citrobacter spp., Serratia spp., Enterobacter spp., а також стафілококи, туберкульозна паличка та деякі атипові мікобактерії. Амікацин неактивний щодо стрептококів, ентерококів, анаеробних мікроорганізмів.

Фармакодинаміка

Амікацин після парентерального введення швидко розподіляється в організмі, біодоступність препарату становить 100 %. Високі концентрації амікацину досягаються в плазмі крові, рідині абсцесів, плевральній рідині, перитонеальній рідині, синовіальній рідині, лімфі, сечі. Максимальна концентрація в крові досягається через 15 хвилин після внутрішньовенного введення і через 30 хвилин після внутрішньом'язового введення. Низькі концентрації відмічаються в жовчі, мокроті, бронхіальному секреті. Амікацин погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр, але при менінгіті концентрація препарату в спинномозковій рідині зростає. Амікацин проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Препарат не метаболізується, виводиться з організму в незміненому вигляді з сечею. Період напіввиведення амікацину становить 2-4 години, при нирковій недостатності він може зростати до 70 годин.

Показання до застосування

Амікацин показаний при інфекціях, що спричинюють чутливі до препарату мікроорганізми: сепсис(у тому числі сепсис новонароджених), інфекції ЦНС (в тому числі менінгіт), інфекції дихальних шляхів, інфекції кісток і суглобів (у тому числі остеомієліт), інфекції шкіри та м'яких тканин, інфіковані опіки, інфекції сечовивідних шляхів, інтраабдомінальні та післяопераційні інфекції (в тому числі перитоніт). Як препарат резерву амікацин застосовується при туберкульозі.[3]

Побічна дія

При застосуванні амікацину можливі наступні побічні ефекти[4]:

  • Алергічні реакції — часто (1—10 %) висипання на шкірі, свербіж шкіри; дуже рідко (менше 0,01 %) гарячка, набряк Квінке, анафілактичний шок.
  • З боку травної системи — рідко (0,01—0,1 %) нудота, блювання, діарея, дисбіоз, жовтяниця.
  • З боку нервової системи — частіше спостерігають при тривалому застосуванні та при попередньому застосуванні інших аміноглікозидів, у осіб похилого віку, порушенні функції нирок, попередньому застосуванні діуретиків, високому рівні препарату в крові та дегідратації.[5] Серед побічних ефектів частіше спостерігаються головний біль, парестезії, тремор, шум у вухах, судоми, порушення нервово-м'язової передачі (частіше при внутрішньовенному застосуванні); рідше запаморочення, неврит слухового нерва з імовірністю розвитку глухоти. Згідно тривалих спостережень, амікацин є одним із найбільш токсичних антибіотиків по дії на орган слуху та вестибулярний апарат.[5]
  • З боку сечовидільної системи — дуже рідко спостерігають ниркова недостатність, олігурія. Ці побічні ефекти частіше спостерігаються через декілька діб застосування амікацину або при тривалому застосуванні[3] та є у більшості випадків зворотнім явищем. Згідно даних тривалих спостережень, амікацин має нефротоксичну дію, яка поступається кільком препаратам групи аміноглікозидів, але при аналізі екскреції аланінамінопептидази, що є маркером ураження нирок, нефротоксичність амікацину є найвищою серед проаналізованих аміноглікозидів.[5]
  • Зміни в лабораторних аналізах — рідко (0,01—0,1 %) анемія, лейкопенія, гранулоцитопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищення рівня білірубіну, підвищення активності амінотрансфераз у крові; дуже рідко (менше 0,01 %) підвищення рівня креатиніну і сечовини, протеїнурія, альбумінурія, мікрогематурія, гіпомагніємія.
  • Місцеві реакції — часто (1—10 %) набряк та болючість у місці ін'єкції.

Протипоказання

Амікацин протипоказаний при підвищеній чутливості до аміноглікозидів, при невриті слухового нерва і вестибулярних порушеннях, міастенії, важкій нирковій недостатності, вагітності та годуванні грудьми.

Форми випуску

Амікацин випускається у вигляді порошку в флаконах для ін'єкцій по 0,1, 0,25, 0,5 та 1,0 г; ампул по 2 і 4 мл 5 %, 12,5 % та 25 % розчину та 5 % гелю у тубах по 30 г для місцевого застосування.[3] Розроблено ліпосомальну форму амікацину для інгаляційного застосування при муковісцидозі та бронхоектатичній хворобі.[6][7]

Примітки
  1. The history of antibiotics: the Japanese story (англ.)
  2. Oxford Handbook of Infectious Diseases and Microbiology. OUP Oxford. 2009. с. 56. ISBN 9780191039621. (англ.)
  3. " "Амикацина сульфат в Справочнике Машковского".[недоступне посилання з червня 2019] (рос.)
  4. http://www.vidal.kz/poisk_preparatov/amikacin~30247.htm (рос.)
  5. http://www.medved.kiev.ua/arhiv_mg/st_2002/02_3_13.htm
  6. «A Randomized, Double-Blind, Placebo-Controlled Study of Liposomal Amikacin for Inhalation (Arikace™) in Patients With Recalcitrant Nontuberculous Mycobacterial Lung Disease» is a Phase II clinical trial in collaboration with the US National Institute of Allergy and Infectious Diseases. http://www.clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT01315236 (англ.)
  7. «A Placebo Controlled, Randomized, Parallel Cohort, Safety And Tolerability Study Of 2 Dose Levels Of Liposomal Amikacin For Inhalation (Arikace™) In Patients With Bronchiectasis Complicated By Chronic Infection Due To Pseudomonas Aeruginosa» Phase II (completed). http://www.clinicaltrials.gov/ct2/show/NCT00775138 (англ.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.