Ангелюк Олесь Антонович

Батько Олеся походив із с. Крогулець (нині Гусятинського району), закінчив Тернопільську гімназію. 1915 переїхав на Наддніпрянську Україну, потім — на Прикавказзя.

Олесь навчався у Новочеркаському індустріальному та Ставропольському сільськогосподарському інститутах. 15 квітня 1943 заарештований НКВС, 23 березня 1944 засуджений на 10 р. ВТТ за «агітацію з метою приєднання Ставропілля і Кубані до України».

Звільнений 1953. Вступив на перший курс механіко-машинобудівного факультету Грузинського політехнічного інституту, після закінчення вишу працював проєктувальником у м. Руставі та м. Ставрополь.

Від грудня 1982 жив у Тернополі, працював конструктором на заводі залізобетонних конструкцій. Був членом літоб'єднання при обласній організації СПУ, ТУМ, «Меморіалу», Крайової ради НРУ.

1990 переїхав у м. Дубляни біля Львова. Член політради Львівської організації Спілки політв'язнів України, від 1992 — редактор часопису «Нескорені».

Поезії, новели, нариси, статті Ангелюк опубліковані в журналах «Дзвін», «Біль», «Зона», «Тернопіль», газетах «Відродження», «Дзвін», «Русалка Дністрова» та інших виданнях.

Автор зб. поезій «Спадок» (Л.: ФІРА-люкс, 1996), «Усе життя — розлукою було» (Т., 1997), спогадів про В. Стуса і Б. Антоненка-Давидовича.

• Мельничук Б. Ангелюк Олесь Антонович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 37. — ISBN 966-528-197-6.