Аньян (Китай)
Аньян (кит. 安阳, Ānyáng) — міський округ в провінції Хенань КНР, трохи на північ від середньої частини басейну Хуанхе. У районі міста виявлено значну кількість предметів, які відносять до періоду династії Шан (1562—1027 до н. е.). Вважається, що тут розташовувалася столиця цього царства — Їнь. Територія древнього міста (Їньсюй, «рештки Їнь») включена в список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. У місті діє Музей китайських ієрогліфів.
| Аньян спр. китайська: 安阳市 | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
| |||||||
 | |||||||
 | |||||||
| Основні дані | |||||||
| 36°05′44″ пн. ш. 114°20′46″ сх. д. | |||||||
| Країна | Китай | ||||||
| Регіон | Хенань | ||||||
| Столиця для | Q10181286? (адміністративно-територіальна одиниця) | ||||||
|
Межує з
| |||||||
| Поділ |
| ||||||
| Площа | 7351,54 км² | ||||||
| Населення | 5 477 614 осіб (2020)[1] | ||||||
| Висота НРМ | 69 м | ||||||
| Міста-побратими | Летбридж | ||||||
| Телефонний код | (+86) 0372 | ||||||
| Часовий пояс | UTC+8 | ||||||
| Номери автомобілів | 豫E | ||||||
| GeoNames | 1817942 | ||||||
| OSM | r4433277 ·R | ||||||
| Поштові індекси | 455000 | ||||||
| Міська влада | |||||||
| Вебсайт | anyang.gov.cn/index.jsp | ||||||
| Мапа | |||||||
| |||||||
  Аньян Аньян (Китайська Народна Республіка) | |||||||
 Аньян (Китай) Аньян (Китай) (Хенань) | |||||||
|
| |||||||
|
| |||||||
 Аньян у Вікісховищі | |||||||
Адміністративно-територіальний поділ
Міський округ Аньян ділиться на 4 райони, 1 міський повіт, 4 повіти:
- Район Бейгуань (北 关 区)
- Район Веньфен (文峰 区)
- Район Іньду (殷 都 区)
- Район Лун'ань (龙 安 区)
- Міський повіт Ліньчжоу (林 州市)
- повіт Аньян (安阳 县)
- повіт Нейхуан (内黄县)
- повіт Тан'інь (汤阴县)
- повіт Хуасянь (滑县)
Клімат
Місто знаходиться у зоні, котра характеризується вологим субтропічним кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 26.7 °C (80 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -1.1 °С (30 °F).[2]
| Клімат Аньяна | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
| Середній максимум, °C | 4 | 7 | 13 | 21 | 27 | 32 | 31 | 30 | 26 | 21 | 12 | 6 | 19 |
| Середня температура, °C | −1 | 1 | 7 | 15 | 21 | 26 | 27 | 25 | 20 | 14 | 7 | 0 | 13 |
| Середній мінімум, °C | −6 | −3 | 1 | 8 | 14 | 19 | 22 | 21 | 15 | 9 | 1 | −3 | 8 |
| Норма опадів, мм | 5 | 8 | 14 | 25 | 40 | 58 | 174 | 136 | 53 | 30 | 17 | 8 | 566 |
| Джерело: Weatherbase | |||||||||||||
Археологічні знахідки
Наприкінці 1920-х років тут були відкриті городище та могильники епохи розвиненої бронзи. Археологи знайшли величезний архів написів на гадальних кістках, розшифровка яких дозволила вирішити багато дослідницьких завдань, зокрема ототожнити городище поблизу Аньяна (село Сяотунь) з добре відомим за стародавніми письмовим пам'ятників державою Шан-Інь. Цей осередок цивілізації проіснував близько двох-трьох століть (XIII-XI століття до н. е..), що не узгоджується з матеріалом «Ши цзі» Сима Цяня, де стверджується, що розвиток держава Шан почалося раніше. Після чжоуського завоювання наприкінці XI ст. до н. е.. їнська столиця була зруйнована.
На відміну від Ерлітоу-ерліганського комплексу, сформованого на основі культури Луншань, тут присутні писемність та царські гробниці. Лист аньянського архіву постає у вигляді гадальних написів з багатьма сотнями ідеограм-ієрогліфів та добре продуманим календарем з циклічними знаками (см. цзягувень).
У царських гробницях поруч з царственим небіжчиком були знайдені сотні супроводжуючих його на той світ сподвижників, дружин та слуг, а також чудові вироби з бронзи, каменю, кістки та дерева (зброя, прикраси, посуд з високохудожнім орнаментом та горельєфними зображеннями) і, найголовніше, бойові колісниці з тонкими та міцними колесами з безліччю спиць, а також запряжені в них бойові коні. Остання знахідка особливо унікальна, оскільки колісниці та одомашнені коні цього періоду були знайдені лише на Близькому Сході (мітаннійці та хетти). Бронзова зброя була прикрашена в «звіриному стилі».
Джерела
- Історія Китаю: Підручник (по ред. А. В. Меліксетова). М., 2004. С.14-15.
- Стаття Аньян в БСЕ[недоступне посилання з червня 2019]