Ан-148

Літак Ан-148 призначений для пасажирських перевезень на регіональних і короткомагістральних маршрутах до 3100 км завдовжки з можливістю базування на злітно-посадкових смугах зі штучним покриттям і підготовлених ґрунтових смугах, розташованих на висоті до 1500 метрів над рівнем моря, за будь-яких кліматичних умов. Крейсерська швидкість польоту літака становить 780—850 км/год, а крейсерська висота польоту — до 12 200 м. Довжина пасажирського салону і розташування пасажирів в ряду за схемою 2+3 дозволяють експлуатанту комбінувати різні однокласові і змішані компонування у діапазоні 68-80 пасажирів з салонами економ, бізнес та першого класу. Компонування пасажирського салону Ан-148-100 в економічному класі здійснюватиметься за схемою 2+3 крісла в рядок. На літак встановлюється сучасне пілотажно-навігаційне і радіозв'язкове обладнання, що відповідає міжнародним нормам ICAO; польотна інформація виводиться на п'ять багатофункціональних рідкокристалічних індикаторів. Комплекс радіоелектронного обладнання передбачає можливість посадки машини у складних метеорологічних і нічних умовах за категорією IIIA ІКАО.

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбореактивними двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ Мотор Січ. Витрата палива — 1458 кг/год при максимальному комерційному завантаженні. Додатково використовується допоміжна силова установка АІ-450-МС. Також АНТК імені Олега Антонова додатково опрацьовує варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10. Паливна ефективність літака Ан-148-100B становить 24,0 г/пкм, а моделі Ан-158 — 22,0 г/пкм.

Серед конкурентних переваг літака фахівці відзначають традиційне для «Ан» високе розташування двигунів — це дозволяє літаку сідати навіть на злітні смуги з ґрунтовим покриттям, це зменшує ризик потрапляння сміття у двигун.

Розробником закладено робочий ресурс літака близько 80 000 годин при календарному терміні експлуатації 30 років.

Робоче проєктування літака почалося в АНТК ім. О. К. Антонова на початку 1990-х років під керівництвом Петра Балабуєва як Ан-74-68, а у 2001 літак отримав нове позначення ― Ан-148. За основу конструкції був взятий літак Ан-74ТК-300. Ан-74, який від початку проєктувався як транспортний, не був пристосований для перевезення пасажирів. І навіть при перенесенні двигунів на пілон під крило в модифікації Ан-74ТК-300, літак не міг конкурувати з сучасними регіональними літаками схожої пасажиромісткості, хоча таке рішення і підвищувало паливну ефективність.

В процесі переробки було спроєктоване нове крило, збільшено довжину фюзеляжу, використано двигуни Д-436-148 із зміненою конструкцією реверсу. Виготовлення перших трьох прототипів почалося в Києві в березні 2002. Підготовка до серійного виробництва почалася в липні 2003 року на авіазаводах в Харкові (ХДАПП) і Воронежі (ВАСО). У вересні 2004 у Києві було завершено виготовлення першого прототипу. 17 грудня 2004 року літак вперше піднявся в небо з аеродрому Святошино (екіпаж льотчика-випробувача Є. О. Галуненка). У квітні 2005 розпочалися льотні випробування другого прототипу. Сертифікат типу було отримано 26 лютого 2007.

У липні 2005 році обидва Ан-148 пройшли перевірку в складних умовах, виконавши серію польотів в Узбекистані, де температура повітря сягала +45 °C. В подальшому літаки перелетіли до Вірменії, де розпочали етап випробувань в умовах високогір'я. Аеропорт Гюмрі, на якому базувався Ан-148, розташований на висоті 1525 м над рівнем моря. Результати випробувань показали відповідність реальних характеристик Ан-148 розрахунковим і підтвердили безпеку експлуатації літаків сімейства Ан-148 в умовах високих температур навколишнього повітря і високогір'я. Літак може безпечно працювати в південних районах Російської Федерації, державах Середньої Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки.

У серпні 2010 році програма випробувань була продовжена. Зокрема, було уточнено характеристики стійкості та керованості літака, вивчено рівень шуму на місцевості, виконані польоти на визначення мінімальних швидкостей відриву, зокрема з імітацією відмови двигуна, перевірена робота навігаційної системи, відпрацьовано необхідне математичне забезпечення. Важливою віхою процесу сертифікації стали польоти з 5 варіантами імітаторів криги, приклеєними на крило і оперення, з метою перевірки поведінки літака у найважчих умовах обмерзання.

За період з 27 грудня 2005 року по 29 січня 2006 року перший і другий екземпляри Ан-148 пройшли повний цикл перевірок на землі і в повітрі при температурах до −52 °C і повністю підтвердили можливість експлуатації в суворих кліматичних умовах.

Схема Кооперації літака АН-148

Ан-148 на заводському аеродромі в Києві

У реалізації програми Ан-148, у складанні і виробництві літака, беруть участь компанії з 15 країн світу.[8] Серійні Ан-148 будуються в Києві, на серійному заводі «Антонов», і у Воронежі на заводі ВАСО (до кінця 2017 року[9]).

На території України ведеться робота зі створення власного замкнутого циклу виробництва літаків цієї серії. У цей час кооперація виробництва літаків сімейства Ан-148 включає залучення багатьох підприємств. Більшість із них розміщена в Україні та Росії.

На 22 серпня 2007 року загальна кількість замовлених Ан-148 перевищила 50 екземплярів[10].

Орієнтовна місткість світового ринку літака даного класу на період до 2013 — близько 500 штук, СНД — 170 штук. Прямими конкурентами є літаки Sukhoi Superjet 100, Embraer 190 і ARJ21-700. На авіасалоні «Макс» 2007 ДТК «Росія» підписала контракт на постачання 6 літаків, з опціоном ще на 6[11]. 2009 авіакомпанія «АероСвіт» домовилася з АНТК імені Олега Антонова про купівлю або постачання в лізинг протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і його модифікації Ан-158[8], але після 2012 в зв'язку з банкрутством компанії, дане замовлення перспективи не має.

Як стало відомо 17 серпня 2009 р., Управління справами Президента Російської Федерації зробило вибір на користь Ан-148, відмовившись від придбання Sukhoi Superjet 100 для перших осіб російської держави. Рішення прийнято з мотивів безпеки.[12]

30 грудня 2009 року з ангара Серійного заводу «Антонов» (Київ) викочено перший серійний зразок реактивного регіонального літака Ан-148-100В. Реалізацією та передачею літака уповноважено займатись Державне підприємство «Лізингтехтранс». Перший конкурс з передачі в лізинг трьох літаків виграло ДП АНТК ім. Антонова.[13]

10 липня 2012 року у рамках міжнародного авіакосмічного салону Фарнборо-2012 російська лізингова компанія Іллюшин Фінанс Ко (ВАТ ІФК) підписала договір купівлі-продажу на постачання до 2014 року в Панаму 15-ти українсько-російських регіональних реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158 на загальну суму близько 420 млн $[14].

Проведено порівняльний аналіз з іншими моделями літаків даного класу з метою більш активного позиціювання на ринку.[15]

Ан-148 авіакомпанії АероСвіт в аеропорту Донецька

У грудні 2006 року Ан-148 пройшов сертифікацію та 26 лютого 2007 році року отримав сертифікат типу МАК.

2 червня 2009 року Ан-148 відбув технічним рейсом до Харкова, звідки здійснив перший регулярний пасажирський рейс за маршрутом Харків — Київ і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль»[16].

24 грудня 2009 року свій перший регулярний рейс з пасажирами на борту з аеропорту «Пулково» в «Домодєдово» зробив літак АН-148, зібраний у Воронежі.[17]

15 лютого 2010 року Ан-148 української компанії АероСвіт здійснив перший політ на територію Євросоюзу за маршрутом Київ — Варшава — Київ[18].

10 квітня о 16.00 на аеродромі Київ-Святошин вперше піднявся в повітря перший серійний український літак Ан-148-100В. 20 квітня 2010 року компанія АероСвіт отримала перший серійний літак Ан-148-100В.

Враховуючи великий попит на літаки Ан-148 серед російських авіакомпаній і розуміючи необхідність організації повноцінного процесу навчання, лізингова компанія «Ільюшин Фінанс Ко» (ІФК) замовила компанії «Транзас Авіація» розробку та виготовлення тренажерного обладнання, а також підписала влітку 2010 з групою S7 договір про розміщення в навчальному центрі S7 Training одного комплексного і одного процедурного тренажера для Ан-148 і тренажера для проведення аварійно-рятувальної підготовки. Відповідно до договору, S7 Training займеться підготовкою авіаційного персоналу на Ан-148, а також забезпеченням технічної експлуатації тренажерів.

Замовлений ІФК тренажер — перший в Росії тренажер рівня D для цивільних літаків російського виробництва. У ньому використовується шестиступінчата система рухливості і одна з провідних у Росії коллімаційна система візуалізації, що дає можливість відпрацьовувати завдання, які в реальних умовах відтворити складно або неможливо (пожежа, відмова одного двигуна, різні типи відмов авіаційної техніки, що призводять до аварійних наслідків, польоти в складних метеоумовах тощо).

Важливо, що в тренажері використовується повноцінна кабіна літака, завдяки чому досягається високий ступінь імітації, що дозволяє ефективно використовувати тренажер для відпрацювання дій пілотів на землі і в повітрі. Контроль над діями екіпажу і керування процесом навчання виконуються з робочого місця інструктора, з якого забезпечується управління навігаційною обстановкою, погодними умовами, програмування відмов і контроль за основними параметрами польоту.

Всього за час експлуатації літака сталося 3 інциденти, із них 2 ― з жертвами.

• Перший інцидент стався 4 червня 2010 року під час польоту літака ДТК «Росія». Причиною інциденту виявилося замикання електропроводки, що спричинило відмову автопілота на літаку Ан-148-100, що виконував рейс Москва — Санкт-Петербург. До такого висновку прийшли експерти, що проводили розслідування даного інциденту, зокрема, представники Воронезького акціонерного літакобудівного товариства (ВАЛТ, виробник Ан-148), ГТК «Росія». Як йдеться в матеріалах розслідування, автопілот літака відмовив на висоті 10,6 тисячі метрів, на швидкості 472 кілометри на годину. Ніхто з пасажирів та членів екіпажу на борту не постраждав.

• 5 березня 2011 року сталася авіакатастрофа літака Ан-148-100Е № 61708 під час випробувально-тренувального польоту в Росії на кордоні Воронезької та Білгородської областей. На борту перебували 6 осіб, які загинули. Двоє були пілотами з М'янми, для якої й призначався літак.

• 11 лютого 2018 року Ан-148 (RA-61704) російської авіакомпанії «Саратовські авіалінії», який виконував рейс 6В-703 по маршруту Москва — Орськ, розбився у Підмосков'ї неподалік присілку Степановське Раменского району Московської області. Причиною катастрофи є помилка пілотів, що допустили експлуатацію літака з порушенням регламенту, а саме зліт без включення підігріву приймача повного тиску, та неправильні дії екіпажу в складній, аварійній та катастрофічній ситуації.[19]
  Згідно з попередніми даними, на борту знаходилася 71 особа (65 пасажирів та 6 членів екіпажу), усі вони загинули.[20]
  Як повідомила прес-служба концерну «Антонов», виробником даного літака є Воронезьке акціонерне літакобудівне товариство в кооперації з українською стороною[21].

Подібні розробки

• Ан-72

Конкурентні проєкти

• Comac ARJ21
• BAe 146
• Bombardier CRJ700
• Embraer E-Jet
• MRJ 70 / MRJ 90
• Sukhoi Superjet 100
• Ту-334

• Ан-148 на сайті ДП «Антонов»
• ОАО ВАСО — Модифікації сімейства літаків Ан-148 (рос.)
• У Воронежі розпочато виробництво літаків Ан-148 (рос.)
• Ан-148 може використовувати ґрунтові смуги — результати випробувань, Aviation Today, 14 листопада 2007 року (рос.)
• Реєстр Ан-148 разом зі списком замовлень (рос.)
• Авіаційний портал «Сервіс і технології» (рос.)
• У Воронежі випустили літаючий шпиталь для потреб російського МНС на базі Ан-148-100 (рос.)
• ДП “Антонов” на Farnborough-2018 представив лінійку оновлених літаків Ан-1Х8 NEXT. http://uprom.info/. Національний промисловий портал. 23 липня 2018. Процитовано 23 липня 2018.