Балабуєв Петро Васильович

Народився 23 травня 1931 на хуторі Валуйськ, Станично-Луганського району, Луганської області.

З квітня 1954 року після закінчення Харківського авіаційного інституту працює на АНТК ім. О. К. Антонова. Інженер-конструктор, з 1956 року начальник складальної майстерні, з 1959 року начальник складального цеху, з 1960 року провідний інженер по льотних випробуваннях, з 1961-го заступник головного конструктора і начальник філії ОКБ на серійному заводі в Ташкенті в період запуску в серію найбільшого у світі на той час транспортного літака Ан-22 «Антей». Член КПРС з 1962 року.

У 1965 році призначений першим директором Київського механічного заводу, з 1968 року був Головним конструктором під час створення важкого дальнього літака для перевезень великогабаритних вантажів Ан-124 «Руслан». Потім — Перший заступник Генерального конструктора, а в 1984—2005 роках — Генеральний конструктор авіаційної техніки, очолював АНТК. Квітень—жовтень 1992 року — член Колеґії з питань науково-технічної політики Державної думи України. Член Ради експортерів при КМ України (з лютого 1999).

В Києві мешкав у будинку по вулиці Генерала Вітрука, 3/11[1], на якому йому встановлена меморіальна дошка. Помер 17 травня 2007 року. Похований в Києві, на Міському некрополі «Берківцях» (ділянка № 86).

За його участю та під його керівництвом побудовані літаки: Ан-22 «Антей», Ан-72, Ан-74, Ан-32, Ан-28, Ан-124 «Руслан», найбільший у світі літак Ан-225 «Мрія». Серед останніх розробок пасажирський Ан-140, багатоцільовий Ан-38, середній широкофюзеляжний військово-транспортний літак Ан-70. Голова ради директорів Міжнародного консорціуму «Середній транспортний літак». Керівник програми з виконання контракту з Республікою Іран.

Автор понад 100 наукових праць. Розробив наукові основи проектування та практичного втілення в конструкцію важких транспортних літаків суперкритичних профілів крила.

З грудня 2001 входив у склад Міжвідомчої комісії з питань науково-технологічної безпеки при РНБО[2].

Могила Балабуєва П. В. на Берковецькому цвинтарі

Петро Васильович за своє життя був відзначений наступними нагородами та званнями:

• Орден Трудового Червоного Прапора (1966)
• Герой Соціалістичної Праці (з врученням ордена Леніна та Золотої медалі «Серп і молот», 1975)
• Лауреат Державної премії СРСР (1973), Державної премії України (1979)
• Заслужений діяч науки і техніки Української РСР (травень 1991)[3]
• Почесна відзнака Президента України (1992)
• Орден «За заслуги» I ст. (1998)[4], II ст. (1997)[5]
• Почесний громадянин Києва (травень 1998)
• Орден Дружби (1998, РФ)
• Герой України (з врученням ордена Держави, 30 грудня 1999 року)[6] — за виняткові заслуги перед Українською державою в розвитку авіації, визначні досягнення у створенні новітніх транспортних, пасажирських та спеціальних літаків
• Переможець IV Міжнародного конкурсу «Людина року на транспорті» (1999)
• Орден Міжнародної кадрової академії «За розвиток науки та освіти» (2000)
• лауреат премії НАН України імені О. К. Антонова (2000)
• Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001)[7]
• Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2001)
• премія імені Едварда Ворнера (2001, найвища нагорода Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО)
• Премія РФ імені Петра Великого (2001)

• Балабуєв Петро Васильович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — Київ : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл.
• Петро Балабуєв в інтернет-журналі «Гордість України»
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»;
• Людина-революція: Пам'яті новатора української авіації Балабуєва
• Життєвий шлях Балабуєва П. В.
• Некрополі Києва(рос.)
• Документальний фільм про Петра Васильовича Балабуєва
• Луганщина в лицах: Петр Балабуев (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.