Міжнародний аеропорт «Домодєдово»

Історія аеропорту розпочалася 13 листопада 1954 р., коли Рада Міністрів СРСР прийняла рішення про будівництво другого московського аеропорту цивільного повітряного флоту в районі селища Елгазіно Подільського району Московської області. З такою пропозицією виступило Головне управління цивільного повітряного флоту при Раді Міністрів СРСР.

Термінал аеропорту 1 червня 1974 року

21 грудня 1955 р. Рада затвердила проектне завдання. Через рік одночасно з початком будівництва вийшов наказ № 9 начальника Головного керування ГПФ «Про створення Дирекції будівництва другого московського аеропорту та призначення директором т. Іванова І. П.». Спочатку проект називався «Москва II» і був закріплений за Дирекцією як об'єкт № 306.

Днем народження аеропорту Домодєдово вважається 7 квітня 1962 р. Цього дня вийшов наказ начальника Головного управління цивільного повітряного флоту № 200 «Про організацію Московського аеропорту Домодєдово», в тексті якого значилося: «Організувати у складі Московського управління транспортної авіації ГПФ аеропорт Домодєдово та надалі іменувати його московський аеропорт Домодєдово».

Після заснування у 1963 р. лінійно-експлуатаційних ремонтних майстерень та виходу відповідних наказів, з аеропорту почали здійснюватися вантажні та поштові рейси на літаках Ту-104 та Іл-18[8].

25 березня 1964 р. з Домодєдово вилетів перший пасажирський рейс літаком Ту-104 за маршрутом Москва — Свердловськ. 20 травня 1964 р. відбулося відкриття аеровокзального комплексу. Регулярні пасажирські рейси почали виконуватися в 1966 р.

Аеропорт, який розташований на південному сході Московської області, задумувався як вузловий для далекомагістральних перельотів у Сибір, на Далекий Схід і в Середню Азію, крім того, аеропорт обслуговував середньомагістральні маршрути до Поволжя та на Урал[9]. У Домодєдово базувалися літаки сімейств Іл та Ту. У 1992 р. аеропорт отримав статус міжнародного.

В 1999 р. почалася реконструкція аеровокзального комплексу. Вона проходила в рамках Комплексної програми розвитку аеропорту до 2003 р., яка була затверджена урядом Московської області та колегією Федеральної авіаційної служби РФ. В її рамках пройшла практично повна реконструкція аеровокзального комплексу, який відкрився в 2000 р. Діяльність аеропорту на час усього періоду робіт не припинялася.

З 2004 по січень 2008 р. проходило розширення пасажирських терміналів. До 2013 р. керівництво московського аеропорту Домодєдово планує збільшити площу аеровокзального комплексу практично до 500 тис. м²[10].

У 2011 році в рамках премії «World Airport Awards» аеропорт був визнаний найкращим у Східній Європі.[11]

У Домодєдово було побудовано дві злітно-посадкові смуги з синтетичним та армобетонним покриттям. Відстань між їхніми осями становить два кілометри, що дозволяє одночасно проводити операції зі злету та посадки. Це єдиний аеропорт у Московському авіаційному вузлі, який має в своєму розпорядженні такі можливості. Смуги у Внуково перехрещуються, а відстань між паралельними ЗПС у Шереметьєво вимагає суворої черговості виконання злітно-посадкових операцій[12].

ЗПС-1 довжиною 3 500 м була збудована у 1962 році, а офіційно введена в експлуатацію в 1964 р. Смуга була реконструйована двічі — у 1976 році та в 2007 році. Будівництво ЗПС-2 завершилося в 1968 році. Реконструювалася вона лише одного разу — в 1981 році. Довжина смуги — 3 794 метра.

Обидві ЗПС мають Сертифікат відповідності стандартам вищої категорії ICAO — IIIA, що дозволяє Домодєдово приймати повітряні судна всіх використовуваних типів (мають бортове обладнання інструментальної посадки) при горизонтальній видимості не менш 200 метрів та висоті нижньої межі хмар не менше 30 метрів. Пропускна здатність смуг, що мають сертифікат за цією категорією, 20 та 60 повітряних суден на годину при простих метеоумовах (при складних 7 і 12)[13].

На час реконструкції першої злітно-посадкової смуги функції ЗПС здійснювала магістральна руліжна доріжка (МРД), яка була спеціально дообладнана до необхідного рівня.

Можливості будівництва третьої злітно-посадкової смуги

У зв'язку із зростанням пасажиропотоку та необхідністю реконструкції другої ЗПС, керівництво аеропорту почало говорити про необхідність будівництва третьої злітно-посадкової смуги. ЗПС-2, збудована в 1968 році, за інформацією представників аеропорту Домодєдово, може експлуатуватися до 2014 року, після чого її необхідно закривати на реконструкцію.

Перрон

Незважаючи на те, що Домодєдово є приватним аеропортом, його управляюча компанія не може самостійно прийняти рішення про будівництво нової ЗПС. Причина полягає в тому, що територія аеродрому, до якої належать злітно-посадкові смуги, не може бути за законом віддана в приватні руки і належить державі[14][15].

Автобус-шаттл

У вересні 2010 року в розпорядження низки ЗМІ потрапив протокол наради під головуванням Володимира Путіна, згідно з яким Мінтрансу, Мінекономрозвитку та Мінфіну Росії було доручено «забезпечити фінансування та розвиток московського авіатранспортного вузла з урахуванням реконструкції існуючих злітно-посадкових смуг в аеропортах Внуково та Домодєдово та будівництва третьої ЗПС в аеропорту Шереметьєво»[16].

Наприкінці жовтня 2010 року Міністр транспорту Ігор Левітін розповів інформаційному агентству РИА Новости, що Міністерство транспорту та аеропорт Домодєдово ведуть переговори про будівництво третьої смуги[17]. Після цієї заяви полеміка в ЗМІ про те, де доцільно будувати ЗПС-3, поновилася з новою силою. Керівництво московського аеропорту Домодєдово заявляє, що при будівництві смуги на прилеглих до нього територіях воно готове вкласти власні кошти в їх викуп. Крім цього, у разі прийняття рішення про будівництво нової ЗПС в Шереметьєво, доведеться переселяти жителів кількох населених пунктів, які вже звернулися з проханням не робити цього у відкритому листі до прем'єр-міністра Володимира Путіна. Крім виселення сіл потрібно переніс русел або облаштування водоперепускних споруд для річок Клязьма, Альба, Ключі. Але і в цьому випадку на ділянці, зарезервованому аеропортом Шереметьєво, може бути розміщена смуга завдовжки 3 200 метрів замість необхідних 3 600 метрів, що обмежить прийом великих повітряних суден[18].

На прохання керівництва комітету з транспорту Державної Думи РФ група компаній «Прогресстех» підготувала незалежний звіт про стан Московського авіаційного вузла, в якому оцінює будівництво нової ЗПС в Шереметьєво в 45 млрд рублів, а в Домодєдово — в 20 млрд рублів. Це пов'язано з тим, що території під будівництво нових смуг були зарезервовані керівництвом Домодєдово ще у 2005 р., і їх площа дозволяє побудувати до 10 нових ЗПС[19]. Власники аеропорту заявили, що готові самостійно викуповувати необхідні для будівництва ділянки, які до того ж не вимагають змін природних умов і не заселені людьми[18].

Генеральний директор московського аеропорту Шереметьєво Михайло Василенко у своєму блозі навів як основний аргумент на користь керованого ним аеропорту те, що Шереметьєво є державним активом.

Однак, на думку колумніста «Російської газети» Миколи Злобіна, вкладені в Шереметьєво держкошти не знайдуть віддачі: «Нова смуга буде за 8 км від терміналу, через що лише транспортування літака складе приблизно 40 хвилин. Це не лише позбавляє сенсу бізнесменові летіти, скажімо, з європейської столиці, збільшуючи переліт на третину, але й веде до різкого збільшення витрат авіакомпаній. Пасажири, мабуть, взагалі будуть приїжджати за багажем наступного дня. Відстань суперечить світовим стандартам безпеки для рулювання широкофюзеляжних літаків — 5 км, після чого різко підвищуються шанси на аварію через перегрів шасі. А рятувальникам доведеться їхати 8 км, перш ніж почати рятувати. Які західні авіа- і страхові компанії підуть на такий ризик?»[20]

Тим не менш, переговори про будівництво третьої ЗПС тривають як Мінтрансом, так і керівництвом обох аеропортів.

Вестибюль та реєстраційні стійки

Нинішня будівля аеровокзального комплексу (АВК) — або пасажирський термінал — аеропорту Домодєдово має площу 135 тис. м²[21]. На першому поверсі розташовуються острова реєстрації, магазини, точки харчування, зал очікування, вильоти та прильоти внутрішніх та міжнародних ліній.

Вигляд з повітря

В аеропорту Домодєдово діє острівна система реєстрації: в АВК розташовуються чотири острови по 22 секції та два острови по 20 секцій і ще чотири секції для реєстрації негабаритного вантажу. Вони систематизовані відповідно до авіакомпаніями, які здійснюють рейси. Острови реєстрації і на внутрішні, і на міжнародні рейси розташовані під одним дахом згідно з трансферними технологіями, рекомендованими ICAO та IATA[22]. Це зроблено для полегшення маршруту прямування трансферних пасажирів. Крім того, є 13 секцій для реєстрації трансферних пасажирів і в стерильній зоні аеропорту.

На другому поверсі загальної зони аеровокзального комплексу, на який ведуть ескалатори або ліфти, можна відвідати різноманітні магазини, кав'ярні і ресторани, спа-салони, відділення банків. Також там знаходяться поштове відділення, міграційна служба та представництва авіакомпаній.

У загальній зоні прильоту внутрішніх ліній на першому поверсі розташовані видача багажу, медпункт, відділення поліції, вихід на посадку на Аероекспрес. У стерильній або чистій зоні вильоту внутрішніх авіаліній на обох поверхах є кілька вбиралень, медпункт, курильня, бізнес-зали, різноманітні магазини та точки харчування, в тому числі мережеві.

У зоні прильоту міжнародних повітряних ліній (МПЛ) знаходяться фіто-, санітарно-карантинний та ветеринарний контролі, видача вантажу, курильні кімнати, душові, камера схову та зал прильоту офіційних делегацій. Два поверхи вильоту міжнародних ліній включають в себе медпункт, кілька бізнес-залів, магазини безмитної торгівлі і точки харчування різних типів[23].

У штатному режимі електропостачання об'єктів інфраструктури аеропорту забезпечується двома незалежними джерелами ПС-425 «Яковлево» і ПС-663 «Злітна» ВАТ «МОЕСК», згідно з дозволом на відбираєму потужність московський аеропорт Домодєдово споживає 23 МВат електроенергії[24].

У московському аеропорту Домодєдово не раз проходили повітряні паради. Першим з них був парад на честь 50-річчя Жовтневого перевороту, який відбувся 9 липня 1967 р. На ньому вперше був продемонстрований літак вертикального злету та приземлення Як-36, спадкоємець експериментальних «турболетів» 1950-х. Спочатку Як-36 розроблявся як фронтовий штурмовик, який міг надавати підтримку військам в умовах зруйнованих прифронтових аеродромів, злітаючи прямо з лісових просік[42]. Серед інших літаків, представлених на святі, були так само Іл-16, По-2, Ла-7, МіГ-3, Пе-2, Ту-2, Іл-10, МіГ-21.

Керував парадом, який відкривало ланка надзвукових винищувачів-перехоплювачів, маршал С. Г. Руденко. За винищувачами злітали надзвукові літаки. З літаків стрибали дівчата з парашутами.

Про парад був знятий Документальний фільм «Крила Жовтня». У 1971 р. в Домодєдово прилітали французькі льотчики, яких зустрічали на винищувачах МіГ-21ФЛ.

В аеропорту Домодєдово мали місце деякі події та катастрофи[43], зокрема:

• 22 квітня 1968 року зазнав катастрофу літак Іл-18В. Виконуючи тренувальний політ біля аеропорту, він зачепив дроти ЛЕП та впав. Всі п'ять членів екіпажу загинули.
• 13 жовтня 1973 року через відмову електроживлення систем навігації зазнав катастрофи літак Ту-104Б Аерофлоту, що слідував рейсом 964 з Тбілісі (бортовий номер СРСР-42486). Екіпаж був дезорієнтований. З випущеними шасі на висоті 400 м вони розпочали третій правий розворот, під час якого літак перейшов на зниження по крутій спіралі з лівим обертанням. Літак зіткнувся із землею з креном 75° за 8 км від аеропорту. Загинуло 114 пасажирів і 8 членів екіпажу. У числі пасажирів знаходився командувач зенітними ракетними військами ППО СРСР генерал-лейтенант артилерії Федір Бондаренко. Ця катастрофа залишилася найбільшою за всю історію експлуатації літаків сімейства Ту-104.
• 7 грудня 1973 року при посадці зазнав катастрофи пасажирський літак Ту-104Б, який прямував з Грузії. Літак заходив на посадку з перевищенням швидкості та відхиленням від курсу. Через це літак накренився, зачепив лівим крилом землю, перекинувся, розколовся навпіл та загорівся. Загинули 13 з 72 осіб, які перебували на борту повітряного судна.
• 5 грудня 1999 року при злеті зазнав катастрофи транспортний літак Іл-114Т Ташкентського авіазаводу. При злеті через сильний порив вітру кермо напрямку заклинило в крайньому лівому положенні. Після злету літак пролетів 400 м, зіткнувся з огорожею аеропорту, зруйнувався і згорів. П'ятеро з семи членів екіпажу загинули.
• 24 серпня 2004 року практично одночасно, приблизно в 22:56 за московським часом, сталися катастрофи двох пасажирських літаків: Ту-154Б2 авіакомпанії «Сибір», що прямував з аеропорту Домодєдово в Сочі (розбився у Ростовській області, загинуло 46 осіб), і Ту-134А авіакомпанії Волга-Авіаекспресс (AIR VOLGA), що прямував з аеропорту Домодєдово до Волгограду (розбився в Тульській області, загинуло 43 особи). Розслідуванням встановлено, що на обох літаках здійснені теракти жінками-смертницями. (докладніше див.: Вибухи на літаках (2004))
• 29 березня 2006 року літак Іл-62, що належить лівійській авіакомпанії та летів з Триполі, викотився за межі ЗПС на 400 метрів. Фюзеляж переламався по 30 і 64 шпангоутам. Пожежі на борту літака не було. З шести льотчиків, які перебували на борту двоє отримали легкі травми. Літак відновленню не підлягав. За інформацією Міждержавного авіаційного комітету причиною авіаційної події стали помилкові дії бортінженера, який після приземлення вивів двигуни на злітний режим замість реверсу.
• 21 березня 2010 року приблизно в 2 години 34 хвилини Ту-204, що належав авіакомпанії «Авіастар-Ту», що слідував службовим рейсом Хургада (Єгипет) — Москва, при заході на посадку в складних метеоумовах зазнав аварії в лісі, в півтора кілометрах від злітно-посадкової смуги. Пасажирів на борту не було, вісім членів екіпажу отримали різні травми, літак зруйнований. Під час польоту в Московській повітряній зоні на висоті 5 400 метрів сталося мимовільне відключення автоматичного керування від обчислювальної системи керування польотом повітряного судна, що викликало збій в пілотажно-навігаційному обладнанні. З цієї причини командир повітряного судна відключив автопілот та перейшов на керування літаком у ручному режимі. Не оцінивши метеорологічну обстановку в аеропорту Домодєдово, командир прийняв свідомо необґрунтоване рішення про зниження та заходження на посадку при видимості та висоті нижньої межі нижче метеомінімума літака. Досягнувши мінімальної висоти зниження 60 метрів і не встановивши візуальний контакт з ЗПС, командир повинен був припинити зниження літака та виконати відхід на запасний аеродром, проте він продовжив захід на посадку, в результаті чого літак зіткнувся із землею та зруйнувався. Командир повітряного судна Олександр Косяков та другий пілот Олексій Михайловський були звинувачені в порушенні правил безпеки руху і експлуатації повітряного транспорту, що призвели по необережності заподіянню тяжкої шкоди здоров'ю людини (ч. 1 ст. 263 КК РФ) та 30 березня 2011 року засуджені кожний до року позбавлення волі умовно з позбавленням права займатися професійною діяльністю на один рік[44].
• 29 липня 2010 року увечері в аеропорту Домодєдово оперативники затримали особу, яка утримувала літак Ту-154 авіакомпанії Кавмінводиавіа, прилетівши в Домодєдово з Мінеральних Вод.
• 4 грудня 2010 року літак Ту-154М авіакомпанії «Авіалінії Дагестану», що виконував рейс за маршрутом Внуково (Москва) — Уйташ (Махачкала), зазнав катастрофи в аеропорту Домодєдово. Після злету з Внуково в процесі набору висоти у літака відмовив один з двигунів. У процесі зниження у літака відмовили ще два двигуни, генератори та система навігації. В аеропорту Домодєдово в складних метеоумовах з непрацюючими двигунами та системами навігації, приблизно в 14:50 по московському часу, літак здійснив вимушену посадку правіше злітно-посадкової смуги 32П, перетнув її і викотився на ліву бічну смугу безпеки, зіткнувся з нерівністю рельєфу та зруйнувався. На борту перебували 163 пасажири і 9 членів екіпажу. За даними Мінздоровсоцрозвитку, в результаті катастрофи загинули дві людини, 83 постраждали[45] (докладніше див.: Авіакатастрофа Ту-154 у Домодєдово).
• 26 грудня 2010 року в результаті крижаного дощу, що пройшов у Москві, сталася аварія на підстанціях, що живлять аеропорт Домодєдово, що призвело до його повного знеструмлення і до затримки всіх рейсів на 2—3 доби (докладніше див.: Колапс у московських аеропортах у грудні 2010).
• 24 січня 2011 року о 16 годині 32 хвилини за московським часом в аеропорту Домодєдово в залі міжнародного прильоту загальної зони аеровокзалу прогримів потужний вибух, в результаті якого, за офіційними даними МНС Росії, загинули 37 людей і 168 отримали поранення. Вибуховий пристрій привів в дію терорист-смертник (докладніше див.: Вибух в аеропорту Домодєдово 24 січня 2011 року).

У Домодєдово дуже часто проходили випробування нових видів літаків. Наприклад, у 1966 р. велися експлуатаційні тести Іл-62, а у 1993 — Іл-96-300.

Аеробус A380 в аеропорту Домодєдово, 16 і 17 жовтня 2009

Перший в історії світової авіації надзвуковий пасажирський лайнер Ту-144 почав здійснювати свої регулярні рейси з Домодєдово до Алмати в 1977 р. Польоти були припинені у зв'язку зі зняттям літака з експлуатації.

16 жовтня 2009 року найбільший у світі пасажирський лайнер Аеробус A380 успішно здійснив посадку в міжнародному аеропорту Домодєдово. Домодєдово — один з двох на цей момент аеропортів в Росії, які сертифіковані для прийому Airbus A380 (другим російським аеропортом, здатним приймати A380, є аеропорт Толмачево). Всього A380 пробув у Росії два дні, протягом яких його показали керівникам авіакомпаній та журналістам. В учасників заходу була можливість не лише спостерігати демонстраційний політ та посадку авіалайнера, але й побувати на борту двопалубного гіганта. Лайнер пробув у Москві до 17 жовтня, після чого відправився на міжнародний аерокосмічний салон у Сеулі (Південна Корея)[46].

У липні 2012 року авіакомпанія Emirates та аеропорт Домодєдово оголосили про початок польотів Airbus A380 в Москву. Лайнер буде експлуатуватися на одному з двох щоденних рейсів у Дубай. Польоти розпочались 1 грудня 2012.[47]

• Офіційний сайт аеропорту «Домодєдово»(рос.)

• Офіційний сайт аеропорту(англ.)