Аппазов Рефат Фазилович

Біографія

Рефат Аппазов народився 8 вересня 1920 року в Сімферополі[2] в родині кримських татар[1]. Спочатку навчався в татарській школі-восьмирічці, а потім перейшов у ялтинську російськомовну школу-десятирічку[1]. У 1939 році закінчив школу і вступив на факультет боєприпасів МВТУ імені Баумана[3]. Під час війни разом з інститутом півтора року перебував в Іжевську, де паралельно з навчанням працював фрезерувальником на заводі[1]. Під час депортації кримських татар Аппазов був далеко від батьківщини, тому його вона не торкнулася[3].

У 1946 році Рефат Аппазов закінчив навчання в інституті та був направлений на роботу в підмосковний Калінінград (станція підлипки) на колишній артилерійський завод, перепрофільований у науково-дослідний інститут ракетної техніки. Півроку перебував у відрядженні до Німеччини для вивчення трофейних німецьких ракет Фау-2, де познайомився з головним конструктором ОКБ-1 Сергієм Павловичем Корольовим[3]. Працював під його керівництвом над космічною програмою СРСР. У 1961—1988 роках був начальником відділу балістики НВО «Енергія»[2]. Одночасно, з 1959 по 1993 роки викладав в Московському авіаційному інституті[4].

Брав участь у роботі над створенням першої радянської балістичної ракети Р-1, першої радянської ракети з ядерним зарядом Р-5, першого штучного супутника Землі, першої міжконтинентальної балістичної ракети в СРСР Р-7. Займався підготовкою першого польоту людини в космос, працював над першими радянськими супутниками зв'язку, над проектами польотів до Місяця, Венери і Марса, над пілотованими і транспортними космічними кораблями, над програмою «Енергія-Буран»[3].

З 1987 року брав активну участь у кримськотатарському національному русі. У 1990—1991 роках працював у Державній комісії з проблем кримських татар під головуванням В. Х. Догужиева. У 1991 році був делегатом Курултаю кримськотатарського народу[4]. У 1991—1995 роках входив до президії Меджлісу кримськотатарського народу. Пізніше був членом Правління земляцтва кримських татар Москви. У 2001 році вийшла його книга спогадів «Сліди в серці та пам'яті» (рос. «Следы в сердце и памяти»)[3].

Помер у Корольові 18 квітня 2008 року. Похований у Криму, згідно з його заповітом[5].

Нагороди та премії

Бібліографія
  • Р. Ф. Аппазов, С. С. Лавров, В. П. Мишин. Баллистика управляемых ракет дальнего действия. — Москва : Наука, 1966. — 308 с.
  • Р. Ф. Аппазов. Расчет траекторий баллистических ракет : (Учебное пособие для выполнения курсовых работ по баллистике). — Москва : М-во высш. и сред. спец. образования СССР. Моск. авиац. ин-т им. Серго Орджоникидзе, 1969. — 65 с.
  • Р. Ф. Аппазов. Следы в сердце и в памяти. — Симферополь : Доля, 2001. — 412 с.

Примітки
  1. Мозжорин Ю. А. Дороги в космос. — Москва : МАИ, 1992. — Т. 2. (рос.)
  2. Воспоминания ветеранов НИИ-4 и ОКБ-1. kik-sssr.ru. Процитовано 25 квітня 2017. (рос.)
  3. Гульнара Бекирова. Рефат Аппазов: Я никогда не переставал чувствовать себя крымским татарином. Крым и крымские татары. Процитовано 25 квітня 2017. (рос.)
  4. 21-04-08 Умер выдающийся крымскотатарский ученый и общественный деятель. Информационно-аналитический портал «IslamRF.ru». Процитовано 25 квітня 2017. (рос.)
  5. Гульнара Бекирова. Вспоминая Рефата агъа…. Крым и крымские татары. Процитовано 25 квітня 2017.
  6. Эвелина Ильясова (6.09.2010). Исполняется 90 лет со дня рождения профессора Рефата Аппазова. QHA. Процитовано 5.05.2017.[недоступне посилання з травня 2019] (рос.)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.