Артур Ганч

Артур Рудольф Ганч (нар. 7 березня 1857, Дрезден — пом. 14 березня 1935, Дрезден) — німецький хімік-органік, професор.

Артур Ганч
нім. Arthur Rudolf Hantzsch
Артур Ганч у 1879 р.
Артур Ганч у 1879 р.
Народився 7 березня 1857(1857-03-07)[1][2][3]
Дрезден, Німецький союз[4]
Помер 14 березня 1935(1935-03-14)[4][1][…] (78 років)
Дрезден, Королівство Саксонія[4]
Місце проживання Німеччина
Країна  Німеччина
Діяльність хімік, викладач університету
Alma mater Вюрцбурзький університет
Галузь органічна хімія
Заклад Лейпцизький університет, Вюрцбурзький університет і Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник Йоганнес Вісліценус
Відомі учні Dorothy Hahnd
Членство Леопольдина і Саксонська академія наукd
Відомий завдяки: синтез гетероциклічних сполук
 Артур Ганч у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Дрездені. Закінчив Дрезденський університет (1879). Працював у Вюрцбурзькому університеті (1880). Професор Цюрихського політехнічного інституту (з 1882), Вюрцбурзького (з 1893) та Лейпцизького (1903—1927) університетів.[5]

Ганчем закладені важливі основи для синтезу гетероциклічних сполук азоту і стереохімії сполук азоту. Іншими галузями дослідження були електрохімія та спектроскопія органічних сполук.

У 1882 році відкрив реакцію одержання похідних піридину циклоконденсацією естерів β-кетокислот з альдегідами або кетонами та амоніаком (реакція Ганча). Синтезував тіазол (синтез тіазолів за Ганчем) (1890), імідазол, оксазол і селенозол. У 1890 році відкрив реакцію утворення пірольного кільця при конденсації ацетооцтового естеру, α-хлоркетонів та аміаку або амінів (синтез піролів за Ганчем).

Спільно з Альфредом Вернером встановив у 1890 році структуру азотовмісних сполук типу оксимів та азобензолу і висунув (1890) теорію стереоізомерів молекул, що містять подвійний зв'язок азот—вуглець; існування двох ізомерів монооксидів пояснив як випадок геометричної ізомерії. Показав (1894), що діазосполуки можуть існувати у вигляді син- і анти- форм. Був прихильником концепції, згідно з якою властивості кислот залежать від їх взаємодії з розчинниками. Висунув у 1923 році теорію псевдокислот і псевдооснов.

Примітки
  1. Encyclopædia Britannica
  2. Енциклопедія Брокгауз
  3. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Ганч Артур Рудольф // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Albert Gossauer: Struktur und Reaktivität der Biomoleküle, Verlag Helvetica Chimica Acta, Zürich, 2006, S. 466, ISBN 978-3-906390-29-1.

Джерела
  • Волков В. А., Вонский Е. В., Кузнецова Г. И. Выдающиеся химики мира: Биографический справочник. — Москва, 1991.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.