Арчибальд Генрі Сейс

Арчибальд ще з дитинства хворів на туберкульоз, тому навчався вдома у приватного вчителя, й вже у віці 10 років читав Гомера в оригіналі. Пізніше відвідував Квінс-Коледж в Оксфорді і став його аспірантом в 1869 р..

У 1874 р. опублікував об'ємне дослідження «Астрономія та астрологія вавилонян» («The Astronomy and Astrology of the Babylonians», в збірнику Transactions of the Society of Biblical Archaeology vol. 3, part 1), що включало транслітерацію і переклад клинописних текстів.

У 1879 р. Сейс відвідав руїни стародавнього міста Магнесія-на-Меандрі (недалеко від сучасного селища Язиликая, Туреччина) і впізнав у них невідому раніше догрецьку культуру.

У 1876 р. йому вдалося розшифрувати одну з хетських логограм на камені в м. Хамат, Сирія, упізнавши в ній займенник «я». У 1880 р. він розшифрував ще один ієрогліф, який виявився іменем божества. За його припущеннями, поселення Хаттуса було столицею Хетського царства, оскільки деякі ієрогліфічні написи, виявлені в Алеппо і Хаматі (Північна Сирія), збігалися з написом на пам'ятці в Хатуссі.

У 1882 р. в доповіді Товариству біблійної археології Лондона Сейс обґрунтував, що хетти представляли собою не просто один з багатьох народів, що згадуються в Біблії, а народ, який населяв величезну Хеттську імперію — державу ht, що згадується в давньоєгипетських текстах епохи Нового царства. Він, разом з Вільямом Райтом, ототожнили руїни поблизу турецького селища Хаттуса зі столицею Хетського царства[6].

Сейс дійшов висновку, що «хетське ієрогліфічне письмо» було складовим письмом, тобто більшість знаків позначала склади: письмо містило занадто багато знаків для алфавіту, але й занадто мало — для ідеографічного письма. Знак, що позначав божество, був присутній на каменях з Хамата та інших місць, у всіх випадках у вигляді префікса перед недешифрованою групою ієрогліфів, що позначала різні божества. Це змусило Сейса думати, що, знайшовши ім'я одного з цих божеств за допомогою іншої мови, якщо ім'я божества в тій мові вимовлялося подібним чином, можна буде прочитати дане ім'я і в запису «хетськими ієрогліфами».

Інакше кажучи, Сейс мріяв знайти напис, подібний єгипетському двомовному Розетському каменю, який би допоміг отримати ключ до хетських написів. У 1880 р. він виявив подібний напис, правда, дуже короткий — на срібному диску в Стамбулі. У центрі був зображений воїн у короткій туніці, накидці, шоломі і в чоботях з загнутими догори носами (характерне хетське вбрання). Навколо воїна був клинописний напис хуррітською мовою. Сейс припустив, що клинописний напис на печатці та ієрогліфи у внутрішньому колі мали одне і те ж значення. Таким чином, перед ним був двомовний текст.

Працюючи з пластиковим відбитком, Арчибальд Сейс перевів клинописний текст печатки: «Таррітктімме, цар країни Ерме» (Галерея Уолтерса, Балтімор). Завдяки цьому до кінця 1886 року було дешифровано 7 знаків з декількох сотень знайдених хетських ієрогліфів.

Пізніше, після того як Сейс переключив свою увагу на єгиптологію, був відкритий Богазкейський архів з великою кількістю хетських написів.

Сейс одним із перших досліджував карійські написи і запропонував їх дешифрування, яке виявилося повністю помилковим (вченого ввела в оману зовнішня схожість карійських букв з грецькими).

Дуже багато з праць Сейса були раніше викладені у вигляді лекцій. У 1887 р. він опублікував лекції на тему Вавилонської релігії, в 1902 р. — лекції з єгипетської та вавілонської релігії, і в 1907 р. — лекції про Ріндський папірус.

Сейс також написав низку важливих статей для 9-го, 10-го і 11-го видань Encyclopædia Britannica.

• Роботи Арчибальда Сейса