Атомна енергетика Росії
Атомна енергетика Росії — галузь російської енергетики.
Росія має технологію атомної енергетики повного циклу: від видобутку уранових руд до вироблення електроенергії; володіє значними розвіданими запасами руд, а також запасами в збройовому вигляді.
Нині в Росії на 10 діючих АЕС експлуатується 35 енергоблоків загальною потужністю 29,036 МВт, з них 20 реакторів з водою під тиском — 12 ВВЕР-1000, 6 ВВЕР-440; 13 канальних киплячих реакторів — 11 РВПК-1000 і 4 ЕГП-6; 2 реактори на швидких нейтронах — БН-600 і БН-800.
Історія
На кінець 1991 року в Російській Федерації перебувало в роботі 28 енергоблоків, загальною номінальною потужністю 20 242 МВт.
Від 1991 до 2015 року до мережі було підключено 6 нових енергоблоків загальною номінальною потужністю 6 964 МВт.
У 2002 році з експлуатації виведено першу в світі АЕС — Обнінську. Припинив роботу її єдиний реактор потужністю 6 МВт.
На кінець 2015 року в стадії будівництва перебувають 6 енергоблоків, не беручи до уваги двох блоків плавучої атомної електростанції малої потужності.
2007 року федеральна влада ініціювала створення єдиного державного холдингу «Атоменергопром», який об'єднує компанії Росенергоатом, ТВЕЛ, Техснабекспорт і Атомстройекспорт. 100 % акцій ВАТ «Атоменергопром» передавалося одночасно створеній Державній корпорації з атомної енергії «Росатом».
Виробництво електроенергії
- За 2007 рік російські АЕС виробили 158,3 млрд кВт·год, що становило 15,9% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 147,7 млрд кВт·год.
- 2008 року АЕС було вироблено 162,3 млрд кВт·год електроенергії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 151,57 млрд кВт·год[1].
2009 року російські АЕС виробили 163,3 млрд кВт·год електроенергії[2], що становило 16% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 152,8 млрд кВт·год.
- 2010 року АЕС Росії виробили 170,1 млрд кВт·год електроенергії, що становило 16,6% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 159,4 млрд кВт·год[3].
- 2011 року російські атомні станції виробили 172,7 млрд кВт·год[4], що становило 16,6% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 161,6 млрд кВт·год.
- 2012 року російські атомні станції виробили 177,3 млрд кВт·год, що становило 17,1% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії. Обсяг відпущеної електроенергії становив 165,727 млрд кВт·год[5].
- 2016 року АЕС Росії виробили 196,366 млрд кВт год електроенергії, що становило 18,3% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії.
- 2017 року АЕС Росії виробили 202,868 млрд кВт год електроенергії, що становило 18,9% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії.[6]
- 2018 року АЕС Росії виробили 204,275 млрд кВт електроенергії, що становило 18,7% від загального виробництва в Єдиній енергосистемі Росії.
Відтеперь частка атомної генерації в загальному енергобалансі Росії досягає майже 19%. Високе значення атомна енергетика має в європейській частині Росії і особливо на північному заході, де вироблення на АЕС сягає 42 %.
Після запуску другого енергоблоку Волгодонської АЕС 2010 року, голова уряду Росії Володимир Путін озвучив плани доведення атомної генерації в загальному енергобалансі Росії з 16 % до 20-30 %[7]. У розробках проекту Енергетичної стратегії Росії на період до 2030 року передбачено збільшення виробництва електроенергії на атомних електростанціях у 4 рази.
Діючі АЕС
Балаковська АЕС
Розташована поруч з містом Балаково, Саратовської області, на лівому березі Саратовського водосховища. Складається з чотирьох блоків ВВЕР-1000, введених в експлуатацію в 1985, 1987, 1988 і 1993 роках.
Балаковська АЕС — одна з чотирьох найбільших в Росії АЕС, однаковою потужністю по 4000 МВт. Щорічно вона виробляє понад 30 мільярдів кВт·год електроенергії[8]. З введенням другої черги, будівництво якої скасовано, станція могла зрівнятися з найпотужнішою в Європі Запорізької АЕС. Балаковська АЕС працює в базовій частині графіка навантаження Об'єднаної енергосистеми Середньої Волги.
Білоярська АЕС
Розташована в місті Зарічний, в Свердловській області, друга промислова атомна станція в країні (після Сибірської).
Друга промислова атомна станція в країні (після Сибірської), єдина в Росії АЕС з різними типами реакторів на одному майданчику.
На станції були споруджені чотири енергоблоки: два з реакторами на теплових нейтронах (пуски в 1964 і 1967 роках, виведені з експлуатації в 1983 і 1990 роках) і два з реактором на швидких нейтронах(пуски в 1980 і 2015 роках). Енергоблоки № 3 і № 4 з реакторами на швидких нейтронах БН-600 і БН-800 знаходяться в стадії поточної експлуатації.
Перші два енергоблоки з водографітовими канальними реакторами АМБ-100 і АМБ-200 функціонували в 1964–1981 і 1967—1989 роках і були зупинені у зв'язку з виробленням ресурсу. Паливо з реакторів вивантажено і перебуває на тривалому зберіганні в спеціальних басейнах витримки, розміщених в одній будівлі з реакторами. Всі технологічні системи, робота яких не вимагається за умовами безпеки, зупинені. У роботі перебувають лише вентиляційні системи для підтримки температурного режиму в приміщеннях і система радіаційного контролю, роботу яких забезпечує цілодобово кваліфікований персонал. У квітні 2014 розпочато роботи по розбору реакторів.
Енергоблок № 3 з реактором БН-600 електричною потужністю 600 МВт, введено в експлуатацію в квітні 1980 року — найперший у світі енергоблок промислового масштабу з реактором на швидких нейтронах.
4-й енергоблок з реактором БН-800 потужністю 880 Мвт. Запуск реактора відбувся 10 грудня 2015 року, промислова експлуатація проводиться з 1 листопада 2016 року. Кошторисна вартість блоку — $ 1,2 млрд. Конструктор ДКБМ ім. І.І.Афрікантова. Енергоблок покликаний істотно розширити паливну базу атомної енергетики і мінімізувати радіоактивні відходи за рахунок організації замкнутого ядерно-паливного циклу.
У 2020 році на Гірничо-хімічному комбінаті виготовлене повне перевантаження уран-плутонієвого МОКС-палива для реактора на швидких нейтронах БН-800 Білоярської АЕС в кількості 169 ТВЗ. Їх завантаження в реактор заплановане на січень 2021 року. Завершення переходу до повного завантаження активної зони реактору БН-800 уран-плутонієвим паливом відбудеться у 2022 році. Вперше в історії російської атомної енергетики забезпечити експлуатацію "швидкого" реактора з використанням виключно МОКС-палива.
Встановлена потужність АЕС на 2018 рік - 1,485 ГВт, що становить близько 16% електроенергії Свердловської області.
Білібінська АЕС
Розташована поруч з містом Білібіно Чукотського автономного округу. Складається з чотирьох блоків ЕГП-6 потужністю по 12 МВт, введених в експлуатацію в 1974 (два блоки), 1975 і 1976 роках.
Виробляє електричну і теплову енергію.
Калінінська АЕС
Калінінська АЕС — одна з чотирьох найбільших в Росії АЕС, однаковою потужністю по 4000 МВт. Розташована на півночі Тверської області, на південному березі озера Удомля і неподалік від однойменного міста.
Складається з чотирьох енергоблоків, з реакторами типу ВВЕР-1000, електричною потужністю 1000 МВт, які були введені в експлуатацію в 1984, 1986, 2004 і 2011 роках.
4 червня 2006 року підписано угоду про будівництво четвертого енергоблоку, який ввели в дію в 2011 році[9].
Кольська АЕС
Розташована поруч з містом Полярні Зорі Мурманської області, на березі озера Імандра. Складається з чотирьох блоків ВВЕР-440, введених в експлуатацію в 1973, 1974, 1981 і 1984 роках.
Потужність станції — 1760 МВт.
Курська АЕС
Курська АЕС — одна з чотирьох найбільших в Росії АЕС, однаковою потужністю по 1000 МВт. Розташована поруч з містом Курчатов Курської області, на березі річки Сейм. Складається з чотирьох блоків РВПК-1000, введених в експлуатацію в 1976, 1979, 1983 і 1985 роках.
Потужність станції — 4 ГВт.
Ленінградська АЕС
Ленінградська АЕС — одна з чотирьох найбільших в Росії АЕС, загальна потужність енергоблоків складає 4200 1000 МВт. Розташована біля міста Сосновий Бор Ленінградської області, на узбережжі Фінської затоки. Складається з чотирьох блоків РВПК-1000, введених в експлуатацію в 1973, 1975, 1979 і 1981 роках. 2018 року було зупинено енергоблок №1 та введено в експлуатацію новий енергоблок ЛАЕС-2, що будується.
Потужність станції: 2007 року вироблення становило 24,635 млрд кВт·год[10].
Нововоронезька АЕС
Розташована у Воронезькій області біля міста Воронежа, на лівому березі річки Дон. Складається з трьох блоків ВВЕР.
На 85 % забезпечує Воронезьку область електричною енергією, на 50 % забезпечує місто Нововоронеж теплом.
Ростовська АЕС
Розташована в Ростовській області біля міста Волгодонськ. Електрична потужність першого енергоблоку становить 1000 МВт, 2010 року приєднано до мережі другий енергоблок станції.
У 2001—2010 роках станція мала назву «Волгодонська АЕС», з пуском другого енергоблоку АЕС станцію офіційно перейменовано в Ростовську АЕС[11].
2008 року АЕС виробила 8,12 млрд кВт-год електроенергії. Коефіцієнт використання встановленої потужності (КВВП) становив 92,45 %. З моменту пуску (2001) виробила понад 60 млрд кВт-год електроенергії.
Смоленська АЕС
Розташована біля міста Десногорськ Смоленської області. Станція складається з трьох енергоблоків, з реакторами типу РВПК-1000, які введені в експлуатацію в 1982, 1985 і 1990 роках. До складу кожного енергоблоку входять: один реактор тепловою потужністю 3200 МВт і два турбогенератори електричною потужністю по 500 МВт кожен.
Виробництво урану
Росія має розвідані запаси уранових руд, які на 2006 рік оцінюють у 615 тис. тонн.
Основна уранодобувна компанія Приаргунське виробниче гірничо-хімічне об'єднання, видобуває 93 % російського урану, забезпечуючи 1/3 потреби в сировині.
2009 року приріст виробництва урану становив 25 % у порівнянні з 2008 роком[12].
2018 року російська частка світового виробітку урану склала 14%, частка збагачення урану досягла 35%.
Будівництво реакторів
У Росії існує велика національна програма з розвитку атомної енергетики, що включає будівництво 28 ядерних реакторів у найближчі роки[13].
Станом на початок 2018 року, Росія будує 39 атомних енергоблоків. З них 33 енергоблоки будується у 12 різних країнах світу та ще 6 енергоблоків всередині країни. Також будується плавуча АЕС "Академік Ломоносов"[14].
Балтійська АЕС
Балтійську АЕС будують біля міста Німан, в Калінінградській області. Станція буде складатися з двох енергоблоків ВВЕР-1200. Будівництво першого блоку планувалося завершити в 2017 році, другого блоку — у 2018 році.
У середині 2013 року нібито було прийнято рішення про замороження будівництва[15].
У квітні 2014 року будівництво станції призупинено[16].
Білоярська АЕС-2
Проект «Білоярська АЕС-2» реалізується на майданчику Білоярської АЕС, включає в себе будівництво Білоярськ-4 з реактором БН-800.
Ленінградська АЕС-2
Є замісною для Ленінградської АЕС. На 2014 рік 2 блоки перебувають на стадії будівництва. Перший у високому ступені готовності, його планують запустити 2015 року, другий 2017-го. Ще два блоки очікуються до 2018 і 2019 років.
Нововоронезька АЕС-2
Є замісною для Нововоронезької АЕС. На 2015 рік 2 блоки перебувають у високому ступені готовності. Запуск першого запланований на кінець 2015 року, другого — на 2017 рік.
Ростовська АЕС
Ведеться будівництво 4-го енергоблоку. Пуск запланований на 2017 рік.
Плавуча АЕС «Академік Ломоносов»
Федеральне агентство з атомної енергії веде проект зі створення плавучих атомних електростанцій малої потужності.
АЕС «Академік Ломоносов», яка перебуває на стадії будівництва, буде першою у світі плавучою атомною електростанцією. Ввести станцію в експлуатацію планують 2016 року[17].
Інші
Також у розробці плани будівництва:
- Курської АЕС-2
- Кольської АЕС-2 (в Мурманській області)
- Нижньогородської АЕС
- Приморської АЕС (в Приморському краї)
- Тверської АЕС
- Сєвєрської АЕС (в Томській області)
- Смоленської АЕС-2
Можливе відновлення будівництва на закладених ще в 1980-х роках майданчиках, але за відновленими проектами:
- Башкирська АЕС
- Татарська АЕС
- Центральної АЕС (в Костромській області)
- Південно-Уральська АЕС (в Челябінській області)
Примітки
- Річний звіт ВАТ «Атомэнергопром» за 2008 рік (PDF, 865 Кб) Архівовано 12 серпня 2011 у Wayback Machine. Росатом(рос.)
- Споживання електроенергії в Росії 2009 року скоротилося на 4,6 % // Finam.ru, 12 січня 2010(рос.)
- Публічний звіт Госкорпорації «Росатом» за 2010 рік (PDF, 21,3 Мб) Архівовано 18 травня 2012 у Wayback Machine. Росатом(рос.)
- Публічний річний звіт Госкорпорації «Росатом» за 2011 рік (PDF, 15 Мб) Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine. Росатом(рос.)
- Річний звіт Держкорпорації «Росатом» за 2012 рік. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 4 квітня 2016.
- В 2017 году АЭС России увеличили выработку электроэнергии на 3,3%. VistaNews.ru - независимый информационный портал России, стран СНГ и мира. Архів оригіналу за 15 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- Россия построит атомные станции по всему миру // KP.RU
- Балаковська АЕС — Загальна інформація Архівовано 25 жовтня 2009 у Wayback Machine., Офіційний сайт ВАТ «Концерн Росенергоатом»(рос.)
- «Ростехнадзор ліцензував енергоблоки ЛАЕС»[недоступне посилання з лютого 2019] «Деловой Петербург» ISSN 1606-1829 (Online) з посиланням на «АБН», 13 вересня 2007 року(рос.)
- www.dp.ru з посиланням на «Интерфакс». ЛАЕС запустить третій енергоблок 15 квітня // Деловой Петербург ISSN 1606-1829 (Online) /Санкт-Петербург/ : справка. — 13:31 11 березня 2008 року.
- Офіційний сайт ВАТ «Концерн Энергоатом» Прес-центр Новости › Ростовська АЕС: назва повертається[недоступне посилання з лютого 2019](рос.)
- С. Кірієнко доклав В. Путіну про успіхи «Росатома»:: Економіка:: Top.rbc.ru Архівовано 13 лютого 2015 у Wayback Machine.(рос.)
- Росія побудує в Індії 12 енергоблоків для АЕС:: Економіка:: Top.rbc.ru Архівовано 20 травня 2011 у Wayback Machine.(рос.)
- Владимир Путин провёл совещание на Волгодонской АЭС Архівовано 13 липня 2020 у Wayback Machine. // Росатом, 19 марта 2010
- Антон Канарейкін (липень 2014 року). «Недобудови» Росії. Газета «Энергетика и промышленность России», № 13-14 (249-250). Проігноровано невідомий параметр
|subtitle=(довідка)(рос.) - Будівництво з непростою долею: Балтійська АЕС очікує зміну політичних вітрів(рос.)
- Будівництво першої в РФ плавучої АЕС йде за графіком — Росэнергоатом. РИА Новости. 4 березня 2010. Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 13 серпня 2010.(рос.)