Афанасій (Яворський)

15 березня 1998 року був рукопокладений в сан диякона в Академічному храмі святого апостола і євангеліста Іоана Богослова м. Києва. Хіротонію здійснив ректор Київської Духовної Академії і Семінарії, Преосвященний Даниїл (Чокалюк), єпископ Вишгородський.

Цього ж року переведений в Тернопільсько-Кременецьку єпархію для служіння. З серпня 1998 року по 27 червня 2000 року служив дияконом в Тернопільсько-Кременецькій єпархії.

27 червня 2000 року був переведений в Тернопільсько-Бучацьку єпархію.

12 липня 2000 року рукопокладений в сан пресвітера храмі святих апостолів Петра і Павла с. Пушкарі Бучацького району, Тернопільської області. Хіротонію здійснив Високопреосвященний Василій (Бондарчук), митрополит Тернопільський і Бучацький.

Богослужбову практику проходив в Свято-Троїцькому соборі м. Підволочиськ.

В листопаді 2001 року був переведений в Сумську єпархію священником.

24 лютого 2002 року — пострижений в рясофор з іменем Афанасій (на честь Прп. Афанасія Ігумена Берестейського) у храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Суми. Постриг здійснив єпископ Сумський і Охтирський Михаїл (Зінкевич).

6 червня 2002 року — призначений настоятелем храму Різдва Пресвятої Богородиці м. Суми.

24 березня 2003 року — призначений настоятелем релігійної громади Покрови Пресвятої Богородиці м. Суми та благочинним Сумського району.

19 грудня 2007 року — пострижений в малу схиму з іменем Афанасій (на честь свт. Афанасія Великого, архиєп. Александрійського, вшановування пам'яті 15 травня) у Свято-Воскресенському кафедральному соборі м. Суми. Постриг здійснив єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (Срібняк).

1 січня 2008 року — займає посаду прес-секретаря Сумської єпархії.

До свята Пасхи Христової 2009 року з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета отець Афанасій був возведений в сан ігумена.

27 липня 2011 року ігумен Афанасій був обраний на єпископа Конотопського, вікарія Сумської єпархії[1].

21 серпня 2011 року відбулося рукопокладення в сан єпископа у Свято-Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва. Хіротонію здійснили: Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет, єпископ Переяслав-Хмельницький і Бориспільського Епіфаній (Думенко), єпископ Сумський і Охтирський Мефодій (Срібняк), єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон (Процик), єпископ Васильківський Феодосій (Пайкуш), єпископ Богуславський Євстратій (Зоря), єпископ Вишгородський Агапіт (Гуменюк)[2].

20 жовтня 2013 року єпископ Афанасій був призначений керуючим Луганською єпархією, єпископом Луганським і Старобільським[3].

В той час на Луганщині панували храми Московського Патріархату. Лише в Луганську було розташовано більше 60 церков УПЦ МП. До Київського Патріархату належав лише  Свято-Троїцький кафедральний собор та дві невеликі діючі громади з восьми зареєстрованих. Всього по Луганській області було зареєстровано 20 парафії, діяли з них — 15[4].

Поточна ситуація та настрої в суспільстві, де люди були зайняті політичними рухами, а до церкви приходили лише посвятити паски або набрати свяченої води, сприяла занепадницьким настроям та бездіяльності священників Київського Патріархату. У зв'язку з цим єпископу Афанасію прийшлося прийняти непросте рішення — відсторонити від служіння священників, які не бажали працювати. Загалом було звільнено 8 з 20 священників, з повідомленням Управління у справах релігії ОДА і правоохоронних органів та поясненням, що будь-які дії звільнених священників слід розцінювати, як розпалювання міжрелігійної ворожнечі.

Натомість, були запрошені священники без парафій, які бажали працювати над розвитком Православної Церкви на Луганщині.

Така чистка рядів священнослужителів призвела до того, що у кафедральному соборі та парафіях почало збільшуватися число вірян. Люди побачили, що почалися позитивні зрушення в розвитку української православної церкви.

Проте українська церква на Луганщині залишалася малочисельною, а єпархія — найбіднішою. Більшість церков Луганщини були зареєстровані на півдні області, де було промислове виробництво. Там знаходилися промислові підприємства, які погоджувалися підтримувати парафії. Північ Луганщини — аграрна і небагата. Єдина парафія була зареєстрована у Сватовому. Парафія була недіюча, бо не було священника.

Після того, як частина області опинилася на непідконтрольній Україні території, у ПЦУ, окрім Сватівської, залишилися Сєвєродонецька і Рубіжанська парафії, теж недіючі. Інші парафії опинилися на непідконтрольній території, священники вимушені були виїхати на територію України.

У 2014 році єпархіальне управління ПЦУ Луганської області було перенесене спочатку у Старобільськ, а потім у Сєвєродонецьк, який став обласним центром Луганщини. З того моменту і по теперішній час єпископ Афанасій проводить служби у тимчасовому приміщенні храму пророка Іллі.

Загалом на Луганщині зареєстровано 28 парафій, з них 18 — на непідконтрольній частині, 10 — на території вільної Луганщини, проте більшість з них є недіючими. В ПЦУ в Луганської єпархії служать 16 священників і майже третина з них — капелани.

У теперішній час постійно діючі парафії є в Сєвєродонецьку, Лисичанську, с. Веселому (Старобільський район). Від Старобільська до Щастя та Станиці Луганської стоять військові, там служать капелани, є каплиці, відкриті також і для цивільних віруючих. В інших містах області триває робота зі створення парафій.

15 грудня 2018 року разом із усіма іншими архієреями УПЦ КП взяв участь у Об'єднавчому соборі в храмі Святої Софії.

Після об'єднання церков УПЦ Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви та деяких єпископів від Московського Патріархату та отримання Томосу, до єпископа Афанасія на Луганщині почали звертатися окремі священники церков Московського Патріархату щодо переходу до ПЦУ разом з парафіями[5].

Проте активна протидія цьому процесу з боку Російської Православної Церкви призвела до того, що на Луганщині жодна парафія УПЦ МП не перейшла до ПЦУ. Перейшли окремі священники. Так, першим зі священників Московського Патріархату до Православної Церкви України перейшов без парафії ієрей Олександр Уразовський у грудні 2018 р. з Сєвєродонецька. Другим священником був клірик житомирської єпархії МП капелан 24 батальйону «Айдар» ієромонах Спиридон Маркаров, який перейшов до ПЦУ у лютому 2019 р. Третім священником, що перейшов до ПЦУ в день Хрещення Господнього, в січні 2019 року, був ієрей Володимир Маглєна. Всі священники почали роботу з формування нових парафій^{[джерело?]}.

У теперішній час головна увага в роботі єпископа Афанасія на Луганщині приділяється саме формуванню громади ПЦУ, тобто, напрацюванню комунікацій з людьми, які приходять до церкви вперше або переходять з інших церков. У зв'язку з тим, що ПЦУ не має своїх храмів, у тому числі в Сєвєродонецьку, розпочата робота з ремонту та пристосування наявних приміщень для проведення служб, плануються роботи з побудови храмових споруд ПЦУ по всій Луганщині. Також увага з боку єпископа Афанасія націлена на пошук священників, бажано місцевих, які розуміють потреби громади і готові працювати як на розвиток Церкви, так і на розвиток громади та безпосередньо на розвиток вже діючих громад вірян^{[джерело?]}.

24 травня 2021 року Священним Синодом ПЦУ його було обрано єпископом Одеським і Балтським.[6]

4 липня 2021 року в Одесі взяв участь у заходах з нагоди Дня Військово-морських сил Збройних сил України. На заходах був присутній президент України Володимир Зеленський та інші високопосадовці.[7]

Орден Святого Рівноапостольного князя Володимира Великого III-го ступеню (2012 р.);

Ювілейна медаль «1025 років Хрещення Руси-України» (2013 р.);

Медаль «За жертовність і любов до України» (2015 р.).

Медаль «За гідність та патріотизм» (2015 р.);

Відзнака «За служіння Богу і Україні» (2015 р.);

Медаль «25 років Незалежності України» (2016 р.).

Удостоєний численних грамот, подяк та відзнак.