Аяїс

Аяїс (Уаяїс, Уаясіс) — історична область країни Наїрі (Урарту, Арарту), розташована на південному узбережжі озера Тосп (Ван), названа за ім'ям урартського племені аяїс, одного з головних союзників племені біайна.

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Історія

Територія племені Аяїс зазнала спустошливої навали і завоювання ассирійським царем Саргоном II. Згідно з написом Саргона II, під час свого походу на Урарту 714 р. до н. е. він вирушив з Аяду (південний берег Ванського озера), перейшов річки Аллуріа, Калланіа і Інная і прибув в Уаяїс, опорну область царя Урарту, «кінець меж Урарту, що поруч з Наїрі». «Уаяїс, його укріплене місто, велика фортеця, найсильніша з усіх його фортець, красива будовою, — були поселені в ній його хоробрі воїни, лазутчики, яких посилають, щоб проникти в задуми навколишніх країн. Туди ж він поставив своїх воєначальників із їхніми полками, міцною стіною оточив бійців». У написі Саргона, крім області, міста й фортеці Уаяїс, є згадка і про поселення Старий Уаяїс на південному березі озера Ван, в області Аяду з 30 укріпленими містами (фортецями), розставленими «по березі бурхливого моря», на вістрях великих гір. Сильними фортецями були Аргіштіуна і Калланіа, збудовані «нагорі гір Арциду і Махунніа, які були висотою 120 ліктів». Фортеці захищали «пращники і списники, надія його країни»

Спадкоємцем племені Аяїс стало вірменське князівство Рштунік.

Зараз вже визнано, що зачатки вірменської державності йдуть не тільки від епохи падіння Урарту та Ассирії, але й глибше. Як зачаток вірменської державності можна розглядати і будь-яку хурритську, урартську або лувійську державу на території Вірменського нагір'я — і ці держави були також створені не чужими вірменам етнічними групами, а людьми, нащадки яких влилися у вірменський народ, хоча самі й розмовляли іншими мовами[1].

Примітки

Посилання

Література

46. З анналів Саргона II (722/1—705 рр. дон. е.). Написи II і V зали палацу в Дур-Шаррукіні. Переклад С. М. Бацієвої. (Варіанти з анналів XIV залу). Вавилонський літературний діалект аккадської. Н. Wincller, Die Keilschifttexte Sargons, Leipzig, 1889, стор 8.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.