Міацум
Міацум (вірм. Միացում — «Возз'єднання») — ідея, заснована на прагненні вірмен Нагірного Карабаху ввійти до складу єдиної вірменської держави, що включає території Республіки Вірменії та Республіки Арцах (Нагірно-Карабаської Республіки).
| Міацум | |
 | |
| Континент | Європа і Азія |
|---|---|
| Держава |
 Вірменія |
 Міацум у Вікісховищі | |
Передумови
Ідея виникла в епоху перебудови в середовищі вірмен, незадоволених тим, що область, заселена переважно вірменським населенням, залишається під юрисдикцією Азербайджанської РСР (з 1970-х рр.. За підтримки першого секретаря ЦК Компартії АзРСР Г. Алієва проводилася політика заселення НКАО азербайджанцями[1]). В одному зі своїх інтерв'ю Гейдар Алієв зізнався:
 |
Коли я був першим секретарем, багато допомагав у той час розвитку Нагірного Карабаху. У той же час намагався змінити там демографію. Нагірний Карабах піднімав питання про відкриття там інституту, вишу. У нас все заперечували проти цього. Я подумав, вирішив відкрити. Але з тією умовою, щоб було три сектори — азербайджанський, російський і вірменський. Відкрили. Азербайджанців з прилеглих районів ми направляли не в Баку, а туди. Відкрили там велику взуттєву фабрику. У самому Степанакерті не було робочої сили. Направляли туди азербайджанців з навколишніх місць. Цими та іншими заходами я намагався, щоб в Нагірному Карабасі було більше азербайджанців, а число вірмен скоротилося. Ті, хто працював у той час в Нагірному Карабасі, знають про це. |  |
Вірменські погроми в Сумгаїті і Баку тільки посилили ці тенденції, що призвело до військового зіткнення між військами Азербайджанської Республіки і силами Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки (Арцах).
Періодизація
- кінець 1987–1989 роки — Період дипломатичних спроб здійснити міацум. Вірменська сторона керувалася принципом права народів на самовизначення. Радянське і азербайджанське керівництва прагнули зберегти автономію в рамках територіальної цілісності Азербайджану. У цей час починаються перші міжетнічні зіткнення, з'являються перші біженці.
- Січень 1990-травень 1994 рр. — Період збройної боротьби за міацум. Розпочався з взаємних артилерійських обстрілів, конфлікт з ослабленням радянського контролю переріс у великомасштабну війну (особливо під кінець війни, коли сторони мали у своєму розпорядженні справжніми арміями). Незважаючи на чисельну і матеріальну перевагу азербайджанської сторони, більша частина території НКР опинилася під контролем сил Армії Оборони Нагірно-Карабаської Республіки. 12 травня 1994 р. вступив в дію договір про перемир'я, підписаний сторонами в Бішкеку (Киргизстан).
- Травень 1994-наші дні — Період невизначеності статусу. Сьогодні міацум фактично здійснено, але не одержало міжнародного визнання. Хоча Нагірно-Карабаська Республіка проголосила свою незалежність, однак вона не визнана жодною державою — членом ООН. Зовнішня і внутрішня політика НКР тісно пов'язана з Вірменією (в тому числі політичні еліти). У Нагірному Карабасі використовується вірменський драм.
Символ
Вірменський прапор був безпосередньо натхненно взятий за основу прапора Нагірного Карабаху, що був прийнятий 26 січня 1993 року. На вірменський прапор поміщений білий зигзаг[2], що символізує розлуку з батьківщиною та її прагнення до возз'єднання[3]. При аналізі прапора, це прагнення до возз'єднання відбувається, Нагірний Карабах показаний стрілкою з трикутника, що неминуче входить до Вірменії, де її місце, здається, чекати.
Порівняння
- Азербайджанська сторона порівнювала ідею міацуму з аншлюсом, розпочатим Німеччиною щодо Австрії в 1938 році. З точки зору прихильників ідеї це порівняння некоректне, оскільки ініціатором останнього була політика нацистської партії в Німеччині, яка не зважала на думку австрійської влади. Тоді як міацум дістав підтримку широких верств вірменського населення.
- Необхідно розрізняти возз'єднання та анексію в термінах історичного порівняння. Міацум радше схожий на енозіс, зіставний з бажанням приєднання Кіпру до Греції під час англійської колонізації. На думку кандидата історичних наук Сергія Маркедонова, існують паралелі між ідеєю міацуму та енозісу.[4]
- Порівнюючи з історією України, Міацум можна зіставити з Актом злуки УНР та ЗУНР.
Примітки
- В памяти народа сохранилась проводимая в 70-х годах реформа Гейдара Алиева по развитию Агдама и заселению Карабаха азербайджанцами, где проживало большинство армян, увеличивал кадровый потенциал азербайджанцев, развивал все экономические, технические, культурные сферы Агдама. Архівовано 22 вересня 2010 у Wayback Machine. В одном из своих речей Г. Алиев признал об осознании им важности политики заселения Нагорного Карабаха азербайджанцами («Бакинский рабочий», 24 лютого, 2001)
- Міністерство закордонних справ Нагірно-Карабаської Республіки. Архів оригіналу за 16 грудня 2006. Процитовано 29 січня 2011.
- Прапор НКР на сайті «Прапори світу»
- Карабах: есть ли надежда на мир?