Вірменська шляхта

Вірменська шляхта — дворянські роди Вірменії.

Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»

Історія

Історія вірменської шляхти така ж стародавня, як і історія вірменського народу в цілому. Її коріння походить із найдавнішої родоплемінної формації, коли протовірменські племена, що відокремились від давньоарійської спільноти, виділяли зі свого середовища предводителів-вождів для управління своїм суспільством, захисту своєї території й організації походів на ворогів. Такими предводителями-вождями зазвичай ставали найкращі представники родів і племен, які відзначались силою, мудрістю, хоробрістю й подвигами. Так, поступово склався вищий клас вірменського суспільства — «азат»[1]

У перекладі з сучасної вірменської слово «азат» буквально означає «вільний», однак термін, вірогідно, має більш давнє значення та, ймовірно, походить від арійського yazata («божествені», «ті, що мають божественне походження», «гідні поклоніння»). Багато давньовірменських аристократичних кланів вели своє походження або від божеств давньовірменської віри, або від героїв-патріархів вірменського народу. Наприклад, княжі роди Ваєвуні й Мехнуні вели своє походження відповідно від Ваагна й Міхра — божеств вогню, війни та небесного світла, справедливості. Рід Арцруні вважав своїм пращуром Санасара, батька епічного Мгера з Сасна Црер, тобто того ж давньовірменського божества Міхра. Ціла плеяда аристократичних родів Вірменії вважала своїм спільним прямим пращуром Гайка Наапета, патріарха-родоначальника вірменського народу, епітетом якого був «дюцазн», тобто «походить із діців», «нащадок божеств». Відповідно до традиції від праотця Гайка та його нащадків пішли княжі роди Хорхоруні, Бзнуні, Мандакуні, Манавазян, Ангехеа (Ангех тун), Варажнуні, Апахуні, Арран тун тощо.

Джерела

  1. Великий Князь Геворг Пірумян. Союз Вірменських Дворян. Інтерв'ю «Васн Айутян», № 2, 2003.
  2. Мовсес Хоренаці. Історія Вірменії. Єреван, «Айастан», 1990.
  3. Ованес Драсханакертци. Історія Вірменії. Єреван, «Советакан Грох», 1984.
  4. Вірменська Радянська Енциклопедія. Єреван, «Айкакан Анрагітаран», 1977–1979.
  5. Robert Bedrosian. The Turco-Mongol Invasions and the Lords of Armenia in the 13-14th Centuries. New York, Columbia University, 1979.

Примітки

  1. Вреж Атабекян (2004). Вірменська шляхта: термінологічний словник (російською). Союз Вірменських Дворян. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 8 березня 2013.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.