Еріванська губернія

Еріванська губернія — адміністративна одиниця Російської імперії в 1849–1917 роках із центром у місті Ерівань. Була утворена іменним указом, виданим Сенату 9 червня 1849 року, з територій, що входили до складу Вірменської області.

Еріванська губернія

Герб
Центр Ерівань
Утворено 1849
Площа 23 226,4 верст² (27 830 кв.км)
Населення 829 556[1] осіб (1897)
Попередники Вірменська область
Наступники Республіка Вірменія
Історія Вірменії

Держави та утворення
Айраратське царствоВелика ВірменіяМала Вірменія
ЦопкСофенаМарзпанська ВірменіяВірменський емірат
Анійське царствоСюнікВаспураканТашир—Дзорагет
АрцахХаченКарсЦарство Варажнуні
КесунЕдесаМелітенаПірКілікія
Шах-АрменідиХамсАрранЧухур-СаадКарабах
Вірменська областьЕріванська губернія
Єлизаветпольська губерніяПерша Республіка
Вірменська РСРРеспубліка ВірменіяНКР
Війни та битви
Війни: ПарфіяТуреччинаГрузіяАзербайджанКарабах
Битви: ТигранакертАрташатРандеяАварайр
ВарнакертСеванМанцикертГарніБітліс
СардарапатАпаранКаракіліс
Релігії
ПоганствоМітраїзм
Вірменська апостольська церква
ПавликіаниТондракійціКатолицизм
Географія
Вірменія (ЗахіднаСхідна)
Вірменське нагір'яКілікія
Династії
ГайкідиЄрвандідиАрташесіди
АршакуніАрцрунідиБагратуні
РубенідиХетумідиЛузіньяниКюрикіди
Національно-визвольний рух
АрменаканГнчакДашнакцутюнФідаї
ЦегакронАСАЛАМіацум
Тематичні статті
ВірмениЕтногенезКультураМоваВірменське питання
ГеноцидВірменофобіяАмшенціДіаспора
СтолиціМатенадаранВірменознавствоВірменське ВідродженняШляхта
Хронологія

Портал «Вірменія»
Еріванська губернія (1849-1917)

З 1872 року губернія складалась із 7 повітів, 110 волостей, 5 міст і 1 283 інших поселень. Найважливішими населеними пунктами, окрім Ерівані, були Александрополь, Нахічевань, Ново-Баязет, Ордубад і Ечміадзін.

Національний склад населення (1897[2])

Етнічна карта Ериванська губернії (1902)
Герб губернії з офіційним описом, затверджений Олександром II (1878)
Повіт вірмени азербайджанці курди росіяни ассирійці
Губернія в цілому 53,2% 37,8% 6,0% 1,6%
Олександропольський 85,5% 4,7% 3,0% 3,4%
Нахічеванський 34,4% 63,7%
Новобаязетський 66,3% 28,3% 2,4% 2,2%
Сурмалінський 30,4% 46,5% 21,4%
Шаруро-Даралагезький 27,1% 67,4% 4,9%
Еріванський 38,5% 51,4% 5,4% 2,0% 1,5%
Ечміадзінський 62,4% 29,0% 7,8%

Органи влади

Адміністративний поділ

На початку XX століття до складу губернії входило 7 повітів:

Повіт Повітове місто Площа,
верст²
Населення[3]
(1897), чол.
1 Олександропольський Олександрополь (30 616 чол.) 3 303,7 165 503
2 Нахічеванський Нахічевань (8 790 чол.) 3 858,8 100 771
3 Новобаязетський Ново-Баязет (8 486 чол.) 4 156,8 122 573
4 Сурмалінський с. Ігдир (4 680 чол.) 3 241,0 89 055
5 Шаруро-Даралагезький[4] с. Баш-Норашен (867 чол.) 2 611,8 76 538
6 Еріванський Ерівань (29 006 чол.) 2 664,2 150 879
7 Ечміадзінський Ечміадзін (5 267 чол.) 3 390,1 124 237

Губернатори

Ім'я Титул, чин, звання Термін перебування на посаді
Іван Назоров генерал-майор
1849—1859
Михайло Астаф'єв генерал-майор
1860—1866
Михайло Рославлєв генерал-майор
1867—1880
Михайло Шаликов генерал-лейтенант
22.03.1880—22.12.1890
Олександр Фрезе генерал-лейтенант
02.02.1891—16.11.1895
Володимир Тізенгаузен граф, дійсний статський радник (таємний радник)
20.02.1896—1916
Аркадій Стрельбицький надвірний радник (колезький радник)
1916—1917

Віце-губернатори

Ім'я Титул, чин, звання Термін перебування на посаді
Никифор Блаватський надвірний радник (статський радник)
1849—1861
Василь Дзюбенко дійсний статський радник
1861—1865
Карл Бучен дійсний статський радник
1865—1873
Валерій Чеховський дійсний статський радник
30.12.1873—02.09.1890
Володимир Тізенгаузен граф, дійсний статський радник
29.11.1890—29.10.1892
Михайло Накашидзе князь, дійсний статський радник
19.11.1892—15.04.1904
Віктор Барановський підполковник
06.09.1904—1913
Олексій Чегодаєв князь, колезький радник
1913—1914
Аркадій Стрельбицький надвірний радник
1914—1916

Примітки

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.